Підозрювана у загибелі старих людей у Дніпрі: Я маленька людина... Наразі мене хочуть звинуватити, але ж я ні в чому не винна!
«Мамо, невже нас заберуть до дитбудинку?»
22 грудня у Дніпрі відбудеться суд щодо подовження запобіжного заходу підозрюваним у загибелі п'яти осіб у пансіонаті літніх людей на Русанівській, 18. Пожежа сталася в ніч з 15 на 16 листопада на другому поверсі будівлі в одній із кімнат, де на той момент спали п'ять літніх жінок.
Наразі підозрювані – няня-санітарка Вікторія Богомаз та адміністратор закладу Ірина Кліперт – під домашнім арештом. Їм загрожує від трьох до восьми років ув'язнення за порушення вимог пожежної безпеки, що спричинило загибель людей.
Різниця в їхніх історіях у тому, що Вікторія Богомаз, як вона сама стверджує, не відповідала за поверх, де сталася трагедія, – це було обов'язками іншої співробітниці. На момент пожежі Вікторія навіть не була працівницею закладу – це був лише п'ятий день її стажування. Жодних паперів, каже, про техніку пожежної безпеки чи інших не підписувала, усних вказівок із цього приводу також не отримувала.
Три доби після загибелі людей їй довелося провести у райвідділі, залишивши двох малолітніх дітей у орендованій кімнатці – благо знайомий зміг за ними доглянути. Дочці – дванадцять, синові – сім років. Незважаючи на те що наразі мама вдома, примара дитячого будинку, що нависла над долями дітей, не зникає.
- Мамо, я так плакала, коли тебе забрали, - досі схлипує 12-річна дочка Вікторія. – Що ми робитимемо, якщо тебе посадять? Невже нас заберуть до дитбудинку?
Відповіді 31-річна Віка не має – вона сама цього боїться. Тим більше що не відчуває своєї провини у події. Загиблі люди для неї трагедія, але ж вона відповідала за інший поверх - другим, де сталося нещастя, завідувала інша санітарка, яка, за словами Віки, на цей момент саме там і спала.
На догляд чи умови у пансіонаті для літніх людей у Дніпрі підопічні не скаржилися. На фото одна з кімнат на другому поверсі, де сталася пожежа. Фото: Надані Вікторією Богомаз.
Хороша робота
Вікторії життя приготувало непрості випробування. Смерть батьків, розлучення з чоловіком, рік тому розбився у ДТП єдиний брат. З рідних залишилися лише бабуся та дідусь на Дніпропетровщині, але вони вже глибоко старі люди. І півторарічна племінничка – дочка брата.
Колишній чоловік Віки дітям не допомагає – у нього інша родина, вони не спілкуються. Доводиться тягнути все самій.
На батьківщину Вікторія приїхала рік тому на похорон брата. До цього кілька років працювала у Києві. Влаштувалася сестрою-господаркою до лікарні Мечникова у Дніпрі, зняла кімнату. Через маленьку зарплату звільнилася – і знайшла оголошення про набір нянечок-санітарок у будинок для людей похилого віку. Зарплату обіцяли більше, та й графік підходив – тиждень працює, тиждень із дітьми вдома. Харчування безкоштовно.
– На співбесіду я їздила до Кривого Рогу, там познайомилася з директором, яка представилася як Оксана Юріївна, – розпочинає розмову з «КП" в Україні» Вікторія Богомаз. – Цю вакансію знайшла через OLX. Вона сказала, що у них таких пансіонатів багато по Україні, є й у Дніпрі. Дала телефон адміністратора – треба розмовляти на місці. Мені зазначили, що із задоволенням взяли б мене на роботу, бо їм саме потрібні нянечки-санітарки. Але не одразу – спочатку стажування.
Перший день стажування був 11 листопада. У пансіонаті перебували люди з деменцією, іншими віковими відхиленнями – лише 30 осіб. За ними треба було стежити - іноді старі без пам'яті прагнули кудись піти. Тому їх тут, кажуть родичі підопічних пансіонату, деколи замикали.
На першому поверсі будинку для людей похилого віку була обладнана зручна зона відпочинку. Фото: Надано Вікторією Богомаз
«Я ні в чому не винна»
Роботи у санітарок вистачало – рознести їжу, розвісити прання, попрасувати, прибрати, поміняти памперси, помити підопічних та вмити їх вранці і ввечері.
Судячи з відгуків родичів похилого віку, пансіонат непоганий. Платили за їх утримання за місяць дев'ять тисяч гривень. Добротний двоповерховий будинок з цокольним поверхом, ставлення – гарне, ніхто не кривдить, окрім обідів/вечерь, стареньким не відмовляли у мандаринах та цукерках. Так, особливо не балували, але й рідкістю вони не були.
Ніхто не замислювався, що селять тут людей похилого віку не тільки у житлові кімнати, але й у приміщення без опалення. Про це розповіла Вікторія Богомаз. Щоб не було холодно, обігріватися доводилося кондиціонером.
Він був підключений до подовжувача, який і почав плавитися, капаючи пластмасою на матрац.
Події ночі з 15 на 16 листопада Вікторія Богомаз щодня прокручує у голові, згадуючи хвилину за хвилиною.
- Тієї ночі з персоналу нас було шестеро – я, ще дві санітарки, кухар, медсестра та адміністратор, - розповідає Вікторія. – Я відповідала за перший поверх, Юля – за другий, де все і сталося. Я маленька людина... Наразі мене хочуть звинуватити, кажуть писати щиросердне зізнання, але ж я ні в чому не винна!
Саме у цій кімнаті сталася трагедія. Фото: dp.dsns.gov.ua
«Викинь перехідник! Вони вже всі мертві!
особистий архів Вікторії Богомаз
Що відбувалося тієї ночі, Вікторія пам'ятає у деталях. Напередодні ввечері закінчила готувати підопічних до сну і сама пішла прилягти. Спали нянечки та адміністратор там же, де старі, – де було вільне місце.
- Напевно, було близько п'ятої години ранку, коли я почула звук - щось звалилося, - згадує Вікторія. - Вирішила, що хтось упав з ліжка - пішла подивитися. Розбудила медсестру Наташу, разом розбудили адміністратора Ірину Миколаївну – біля того місця, де вона спала, саме й упав чоловік, Толя. Підняли його, і адміністратор відправила нас: "Дівчата, ви вільні". Я пішла міняти памперс бабусі Олі, яка про це попросила.
Тільки хотіла взяти миску, щоб помити, – почувся крик. Віка метнулася: «Так-так, Ірино Миколаївно, йду!» Почулася відповідь: «Це не я тебе кличу». Через якийсь час знову крики. Переглянулися та зрозуміли – звук йде з другого поверху, де, за словами Вікі, чергувала Юлія. Кинулися туди.
- Бачимо – відчиняються двері, з неї вискакує Юля – а там все в диму, гару, суцільна чорнота та її крики: «Пожежа! У нас пожежа!" – продовжує Вікторія. - Адміністратор скомандувала: "Всіх на перший поверх!" Заскочила туди і крикнула мені: "Швидко, швидко викинь цей перехідник! Вони вже всі мертві!" Я і викинула на сміття. Я була в стані шоку.
Кімната відділялася від прохідної пластиковими дверми. Крізь них ніщо не проникало – ані запаху, ані диму.
Нежитлова кімната
У цей час на другому поверсі було 12 людей. Їм – від 75 до 89 років. П'ять із них – у тій фатальній кімнаті. По сусідству – ще три житлових приміщення.
Місце, де сталася пожежа, за словами Вікі, – це й не приховували від персоналу - було не пристосовано до проживання. Це просторе приміщення з величезними вікнами без опалення. Тому тут і доводилося обігрівати людей похилого віку кондиціонером, подовжувач від якого почав плавитися. Із кімнати не вибрався ніхто.
Коли персонал забігав і дістався до місця загоряння, бабусю, яку тут звали Федорівною, вони застали на підлозі. Її матрац вже повністю зотлів – вона спала саме біля кондиціонера. Вогню не було – тільки дим та гар.
- Ця Федорівна постійно говорила, що не хоче жити, всі від неї відмовилися, - згадує наша співрозмовниця. - Я питала, що ж не так - може, умови, а може, образив хто. Адміністратор відповідала, що вже не раз знімала її з балкона – хотіла накласти на себе руки.
Загинула також бабуся Клавдія, яка спала на сусідньому ліжку. За кілька днів до пожежі її відвідували родичі.
Підопічні із сусідніх кімнат на другому поверсі могли пересуватися, окрім однієї лежачої старенької – її довелося виносити на руках.
- Після того як усі ми опинилися на першому поверсі, адміністратор зачинилася в туалеті і постійно комусь телефонувала, нікого не пускала, - згадує Віка. - Не було ані пожежників, ані швидкої, нікого взагалі. Тільки потім приїхала поліція, мабуть, години за дві. Їх викликала адміністраторка.
Співробітницям адміністратор нібито сказала: приїде поліція – скажете, що о п'ятій ранку ми робили обхід і все було добре.
Суд про подовження запобіжного заходу для підозрюваних призначено на 11-у ранку 22 грудня. Щоправда, повістки Вікторія так і не отримала – випадково дізналася під час очної ставки з другою санітаркою, Юлією.
ОФІЦІЙНО
За повідомленням ДСНС Дніпра, загоряння сталося у кімнаті на другому поверсі будинку на площі 2 кв. м. Пожежно-рятувальні відділення для ліквідації пожежі не залучалися. У зв'язку з обмеженням кисню пожежа самоліквідувалася.
У поліції відомості про подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 270 ("Порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки") Кримінального кодексу України. Санкція статті – до 8 років позбавлення волі.
У порядку статті 208 Кримінально-процесуального кодексу затримали адміністратора та санітарку приватного будинку для людей похилого віку. Проводяться необхідні експертизи.
ІСТОРІЯ ПИТАННЯ
У ніч на 16 листопада 2021 року у приватному будинку для людей похилого віку мережі «Тепло любих» на другому поверсі сталося замикання електричної проводки. Почалася пожежа. Саме на цьому поверсі були лежачі хворі, які не могли врятуватися самостійно. Загинуло 5 жінок похилого віку - отруїлися чадним газом.
У будинку проживало 30 осіб віком від 75 до 89 років, з яких 23 – лежачі. Пацієнтів транспортували до іншого будинку закладу у Дніпрі.
PS
Вікторія Богомаз сама набрала номер редакції і запропонувала розповісти своє бачення трагедії. Розуміючи, що свідки цієї резонансної справи можуть мати різні точки зору на те, що трапилося, ми готові поділитися і їхньою думкою.
