Попереджений – значить озброєний. Це прислів’я йде врозріз логіки президента Володимира Зеленського, яку він озвучив в інтерв’ю Washington Post. Спілкуючись з американськими журналістами, президент зізнався, що влада була ще навесні в курсі щодо російського вторгнення, але вирішила не розповідати про можливу війну раніше, бо це б призвело до масштабної паніки, знизилась би обороноздатність країни, і сценарії Володимира Путіна щодо взяття Києва за три дні стали б реальністю.
«КП в Україні» разом з експертами детально проаналізувала окремі пояснення Володимира Зеленського, чому він до останнього публічно заперечував ймовірність початку великої війни.
«…якщо ми посіємо хаос серед людей перед вторгненням, росіяни нас зжеруть. Тому що під час хаосу люди тікають з країни… вони б нас захопили за три дні».
Коментуючи цей вислів Володимира Зеленського, його прихильники і опоненти розділились на два табори. І опонування ведеться на двох рівнях.
Чи повірило б суспільство в реальність повномасштабної війни, якби влада про це повідомила в жовтні, і до лютого ніяких рухів, підтверджуючих ці анонси, не було?
- Якби «… влада попередила завчасно», ви б не повірили. Ви б ржали, постили меми і глибокодумно міркували про те, що «…Зе вже не знає, як підтримати свій провалений рейтинг», - наводить свої аргументи радник голови Офісу президента Олексій Арестович і додає, що в світовій історії ще не було випадку, щоб керівник країни завчасно інформував населення про можливий початок війни.
Частково з цією думкою погоджується політолог Костянтин Бондаренко і наводить свої аргументи.
- Інформація, яка у влади і спецслужб, - мала засекречений характер. У всіх країнах вона становить державну таємницю. Якщо б президент анонсував евакуацію, всіх попередили про можливий початок повномасштабної війни – то міг бути ефект, який описаний Львом Толстим у відомому дитячому оповіданні про хлопчика і вовків, а коли вовки дійсно прийшли, то ніхто не повірив, - каже Бондаренко і пояснює, що Володимир Путін міг би у такому разі відтермінувати початок воєнного вторгнення, розпочавши його, коли люди, виснажені морально, фізично і матеріально, знову повертались би в свої домівки.
- Чи було готове суспільство? Протягом 8 років нас готували до того, що війна неминуча. Але в той же час логіка підказувала, що для Путіна ця війна буде самогубством - ніхто не міг повірити, що він піде на цей абсурд. Тим більше, що нас протягом останніх 70 років переконували, що війна вилучена з арсеналу міжнародних відносин. Багато хто до останнього не вірив і не повірив би, що може початися, - продовжує експерт. - Тому чи варто було анонсувати про війну широкому загалу – у мене є сумніви. Але точно потрібно було готуватись до цієї війни.
З іншого боку, лунає експерта теза про те, що влада повинна була повідомити громадян про потенційну небезпеку великої війни, а не замовчувати, а тим більше заперечувати цей факт. І не важливо – повірили б в це люди чи ні – але вони були б попереджені.
- Вже загинуло близько 100 тисяч цивільних. Чи мала влада попередити населення про потенційну небезпеку? Так! А влада знала. Буданов (керівник ГУРУ. - Авт.) знав про день та час вторгнення – відомий факт. Ще за декілька місяців до початку великої війни він дав команду про вивезення архівів і документації ГУРУ в західні регіони країни. Якщо Буданов не доповів керівництву країни про інформацію розвідки, не пояснив загрозливість ситуації – він має за це відповісти перед законом, а не отримувати звання бригадного генерала. Якщо ж він доповів, а Верховний головнокомандувач зневажив цими даними – то тоді на лаві підсудних має сидіти Зеленський, - розмірковує політолог Тарас Чорновіл.
Другий рівень дискусії – чи спровокував би такий анонс масову міграцію населення?
- Скоріше за все, ми б побачили часткову внутрішню міграцію – мешканці східних регіонів евакуйовувались би в центр та на захід країни. Не думаю, що б масово почали пакувати валізи кияни чи ірпінці. Сценарій, при якому російські війська відразу підуть на столицю, швидко окупують північні регіони країни, – не вписувався в реальність та світосприйняття, незважаючи на численні публікації розвідданих Великобританії та США в ЗМІ, - аналізує політолог Олексій Якубін.
Сумніваються експерти і в тому, що на державних кордонах вишикувались би черги з охочих покинути країну. Аргументів декілька.
- Без факту початку війни жодна з країн не розгорнула б табори для мігрантів, не запустила програм соціальної підтримки, оскільки не було підстав для цього, - зазначає Костянтин Бондаренко. Відповідно, теоретично виїхати могли б лише ті, хто має непогану фінансову подушку, адже потрібно було б винаймати житло, харчуватись за власний кошт. Розраховувати на швидке працевлаштування в країнах ЄС не доводилось.
- У нас були пікові моменти в 2014 році, коли не було відомо, де зупинить своє воєнне вторгнення Путін, які міста буде бомбардувати. Скажіть мені, багато тоді людей виїхало з України, була масова еміграція? Ні! – апелює до недавнього минулого Тарас Чорновіл. Історичний екскурс видає ще один факт: після Майдану люди, замість того, щоб прокладати маршрути еміграції, масово записувались в тероборону. Лише в Київській області записалось до лав ТО понад 50 тисяч осіб.
«Ви не можете просто сказати мені: «Слухай, ти повинен почати готувати людей зараз і сказати їм, що їм потрібно відкласти гроші, їм потрібно запастися їжею». Якби ми це повідомили (щоб населення готувалося до можливої війни. – Ред.) — а цього хотіли деякі люди, яких я не буду називати, — тоді я б втрачав 7 мільярдів доларів на місяць, починаючи з жовтня минулого року… А мінус 7 мільярдів доларів на місяць навіть без зброї – це вже велика війна для нашої країни».
- Я не знаю, звідки взялась саме така цифра – 7 мільярдів. Але, очевидно, якщо б влада анонсувала початок такої війни, то це спровокувало б паніку, яка негативно вплинула б на економіку країни. Звісно, люди б кинулись знімати свої банківські заощадження, продавати житло і т. д., - каже політолог, економіст Тарас Загородній.
За інформацією видання Mind станом на 23 лютого 2022 року, на тлі міжнародної інформаційної кампанії навколо збройного протистояння з РФ українці забрали з рахунків у банках понад 21 млрд грн, $291 млн та 22,9 млн євро.
Якщо говорити про великий іноземний бізнес, то він, за словами політолога Руслана Бортника, ще задовго до початку війни вивів свої кошти з України, перевіз офіси в інші країни.
- Іноземні компанії, які орієнтуються не на слова української влади, а на інформацію, якою володіє посольство США та посольства ряду європейських країн, ще за місяць-два «виїхали» з України, - розповідає Бортник. – З кінця 2021-го і початку 2022 року спостерігався значний відтік капіталу з країни.
У разі анонсування владою великої війни, продуктової чи паливної кризи не мало б виникнути. Як зазначає Тарас Загородній, для таких випадків в країні є Держрезерв, який би мав покрити всі ці запити населення. Але є одне «але». Чи було в Держрезерві все необхідне на випадок надзвичайного чи військового стану – питання відкрите.
«Одна справа, коли хаос контрольований і це військовий час — ти керуєш державою по-іншому. Ви можете відкрити кордон, закрити кордон, атакувати, відступати, захищатися. Ви можете взяти під контроль свою інфраструктуру. І зовсім інша ситуація, коли у вас немає військової ситуації чи надзвичайного режиму, а у вас є держава, якою керує величезна кількість різних чиновників та інституцій».
Коли представники однієї політичної сили мають абсолютну більшість у парламенті, свій Кабмін та президента, розповідати про неможливість контролювати ситуацію – як мінімум дивно.
- Всі необхідні інструменти для прийняття рішень у влади були, - відзначає Руслан Бортник.
Наприклад, маючи монобільшість в парламенті, влада могла на законодавчому рівні провести всі необхідні рішення, щоб економічно і військово підготувати країну до війни.
- Згадайте, коли приймався держбюджет на 2022 рік: опозиція вимагала збільшення видатків на оборону, а провладна фракція заявляла, що краще гроші витрачати на будівництво доріг, - каже політолог Володимир Цибулько.
До того ж влада могла приймати не радикальні, а гібридні рішення. У експертному середовищі популярним є приклад 2018 року, коли Росія захопила українські кораблі в Керченській протоці. Тоді президент Петро Порошенко ввів на два місяці режим воєнного стану в окремих регіонах країни.
- Тоді в прикордонних областях ввели двомісячний воєнний стан (який був суто на папері). Так ось, ніяких глобальних наслідків для нашої економіки, як і масової паніки, тоді не спостерігалось, - згадує військовий історик Роман Пономаренко.
Можна було і потрібно було. Станом на зараз головне питання не чому влада не попередила населення про можливу велику війну, а чому країна була не готова до неї.
- Якщо «всі знали», то чого ще в листопаді не оголосили мобілізацію резервістів першої черги (а її оголосили тільки 23 лютого), - озвучує риторичне питання Роман Пономаренко. Без відповіді лишаються питання, чому «по-тихому» не збільшували закупівлю військової амуніції (від касок і бронежилетів до рукавичок і аптечок) і власне зброї.
- Якби влада готувалась до війни, то можна було без поспіху озброїти хоча б 500 тисяч тероборонівців в прикордонних з Росією регіонах. Навчити користуватись цією зброєю, - розмірковує політолог Володимир Цибулько. – Завчасно звести необхідні військо-інженерні конструкції, механічно викопати рови, розставити «їжаки», мінувати кордони. Підігнати «Точки У» на південь, щоб унеможливити просування російської техніки на материкову частину. Посилити безпеку на ЧАЕС та ЗАЕС.
Водночас військові, з яким спілкувалася «КП в Україні», зазначають, що заради об’єктивності певна підготовча робота велась. Напередодні війни паралельно з масштабними російськими навчаннями пройшли військові навчання ЗСУ по всій Україні. Це, з одного боку, дозволило врятувати життя багатьом військовим, оскільки вони знаходились не в місцях постійної дислокації, а з іншого – хлопці були готові в першу ж секунду вступити в бій.