Тарас Чорновіл: Українцям сподобаються реформи для кандидата в члени ЄС, а от владі – ні
Вже сьогодні, 23 червня, Україна може почути історичне рішення щодо свого подальшого шляху. У Брюсселі збираються на саміт очільники держав і урядів країн Євросоюзу. Вони мають оголосити про надання Україні та Молдові статусу кандидатів в члени Європейського Союзу.
«КП в Україні» поспілкувалася з експертом-міжнародником, народним депутатом III – VI скликань Верховної Ради України Тарасом Чорноволом, щоб з’ясувати відповіді на питання, які найчастіше звучать у зв’язку з майбутнім рішенням.
32 пункти зауважень
- Пане Тарасе, Європейська комісія рекомендувала надати Україні статус кандидата в члени ЄС. Попереднє позитивне рішення було ухвалене на засіданні постійних представників країн Євросоюзу та Ради ЄС. Чи є ризик, що сьогодні щось піде не так?
- Рекомендація Єврокомісії є обов’язковою, але недостатньою умовою для надання нам такого статусу. Як і не гарантує позитивну відповідь підтримка абсолютної більшості у Європарламенті, яка має дорадчий голос у цьому питанні.
Але ми маємо позитивне проміжне рішення - голоси всіх членів євроспільноти за надання Україні статусу кандидата в члени ЄС. Тому я не бачу жодної зовнішньої перешкоди для відмови Україні. Хіба що відбудеться якась неймовірна провокація з боку саме української влади, тоді можуть бути варіанти.
Європейські країни нам багато чого пробачили і надають статус кандидата авансом у зв’язку з геополітичними причинами.
- Чи можемо ми втратити цей статус або його нам дадуть з якимись серйозними «але»?
- Україна, дійсно, отримає статус кандидата в члени ЄС з певними застереженнями. «Але» передбачає, що у нас є певні невиконані домашні завдання, які ми мали б зробити для отримання цього статусу та не виконали їх або виконали не повною мірою. У рішенні Єврокомісії ці пункти розписані аж на 32 сторінки. Повірте, там далеко не 7 пунктів, які тиражуються у ЗМІ. І всі ці рекомендації ми маємо виконати вже не для отримання статусу кандидата, а заради повноцінного членства у ЄС. Плюс нам озвучать ще вимог та рекомендацій на три тисячі сторінок заради права стати повноцінним членом ЄС.
Важливо усвідомлювати, що вперше ЄС надає країні статус кандидата в члени ЄС з можливістю його позбавлення. Такого раніше ніколи не було.
Наприклад, Туреччина отримала статус кандидата в члени ЄС ще в 1999 році. За цей час вона встигла розвернути свою внутрішню політику фактично у діаметрально протилежний бік від європейських засад: скорочуються певні демократичні права, інституції. Але ЄС не може у Туреччини відібрати статус кандидата.
Щодо України та Молдови така можливість буде. Якщо відразу після війни ми не розв’яжемо певні проблеми (деякі з них і зараз можна вирішити - офіційне призначення керівника САП, проведення чесного конкурсу на директора НАБУ, обрання омбудсмена і т. д.), то ризикуємо втратити статус кандидата в члени ЄС. Мій прогноз – якщо протягом року влада не продемонструє готовність реально, а не фіктивно проводити реформи, Брюссель обнулить наш статус.
Кандидатом можна бути вічно
- Чи є часові рамки, коли країна має отримати або їй відмовлять повноцінне членство в ЄС?
- Чітких часових рамок немає. Статус кандидата передбачає пряму дорогу до членства в ЄС, якщо країна до нього йде. Динамічно проводяться реформи, виконуються рекомендації – швидше отримає статус, будете зволікати – ризик залишитись у статусі кандидата зависне на роки, хоч і навічно. Це щодо об’єктивного фактору.
Розглянемо і суб’єктивну сторону питання. Моделюємо ситуацію: Україна і Молдова з однаковою швидкістю і якістю виконують вимоги щодо набуття членства, але щось недовиконують. У результаті - Молдову приймають у ЄС, а нам кажуть: «А вас, Штірліц, попросимо трохи зачекати». Виникне логічне запитання: а чому так? Поясню. Молдова не створює проблем для ЄС, якщо навіть в країні щось піде не так, а от Україна – створює.
Україна – країна з великим населенням. А це у свою чергу означає, що ми потенційно матимемо більше своїх депутатів у Європарламенті. В ЄС деякі рішення ухвалюються кваліфікованою більшістю. І країна, яка має більше населення, має більший вплив на ухвалення рішень, чим просто один голос.
Тому до виконання нашої країною вимог ЄС будуть більш прискіпливо ставитись, чим до виконання подібних вимог тією ж Молдовою.
- Північна Македонія з 2005 року має статус кандидата в члени ЄС, Чорногорія – з 2008, Сербія і Албанія – з 2009 року. Якщо ми 2022 року отримуємо статус кандидата, то ми встаємо в чергу за цими країна на членство в ЄС чи можемо випередити їх?
- У чергу ставати не доведеться. Приймати до ЄС будуть, дивлячись і враховуючи дві речі. Перша – стан виконання всіх вимог щодо євроінтеграції. Друга – певний географічний підхід у політиці ЄС. Брюссель має великий план розширення на Балкани і хоче його завершити. До того ж, об’єктивно, Албанія добре виконує свій статус, Чорногорія ніби виходить на нормальний рівень виконання... Думаю, якщо б не війна в Україні, то питання надання офіційного членства балканським країнам було б вирішене. А так ще доведеться з рік почекати.
Вони отримають членство в ЄС швидше, аніж ми. Україна не буде з ними конкурувати в часі. А от з подальших реальних і можливих претендентів ми залишаємось наодинці з Молдовою.
Чекайте на серйозну ревізію нашого законодавства
- Як пересічний українець відчує, що країна отримала статус кандидата в члени ЄС?
- Я би більше розраховував на відчутні зміни після 2023 року, коли українці зроблять свій вибір на наступних парламентських виборах. Але і надання Україні статусу кандидата в члени ЄС може створити передумови для покращення життя українців.
Країна отримає план реформ. Європейські інституції проведуть серйозну ревізію нашого законодавства і як воно виконується, озвучать свої вимоги, рекомендації. І ці вимоги на 90% сподобаються українцям, а от владі – ні, бо це - боротьба з корупцією, деолігархізація, зростання соціальних стандартів – речі, про які політики люблять говорити і обіцяти, але не полюбляють виконувати. Окрім того, там (у переліку вимог до України. - Авт.) є багато речей, які відразу не кинуться в очі, але в досяжному майбутньому зіграють свою вагому роль у розвитку країни: екологічна, енергетичні реформи.
Звісно, Брюссель не змусить Україну виконувати всі ці реформи. Але вони будуть висіти над країною дамокловим мечем, що само собою теж певний позитив.
- ЄС зобов’язаний фінансувати проведення реформ в країні зі статусом кандидата?
- Ні, ЄС нічого не зобов’язаний. Але ЄС має великі фінансові програми для країн з таким статусом. Країна, яка є кандидатом, отримує можливість доступу до цих програм. І ще одна особливість – ці кошти будуть йти не в уряд, а безпосередньо в органи місцевого самоврядування, під муніципальні програми. Це великі ресурси.
Багато дискусій точиться, чи буде для України певний «план Маршалла». З отриманням нашою країною статусу кандидата в члени ЄС ймовірність такого плану і його покриття зростає.
Безвіз – так. А шенген - ні
- Чи може так статись, що де-факто Україна інтегрується до ЄС швидше, аніж отримає де-юре статус члена ЄС?
- Ми можемо отримати багато положень, які зроблять нас близькими до ЄС. Але в ЄС є важливі інституційні моменти. Без статусу члена ЄС наші депутати не зможуть бути членами Європарламенту. А це означає, що наш голос не будуть враховувати, коли буде йти дискусія про подальший розвиток і плани ЄС, ми не зможемо впливати на рішення, позицію ЄС.
Без офіційного статусу члена ЄС деякі з форм ЄС не будуть поширюватись на нас. Наприклад, «шенгенська» норма: безвіз маємо, а шенген – ні, митні процедури для нас не скасують.
- Як майбутній статус України вплине на хід війни з Росією?
- Прямого зв’язку немає, лише опосередкований. Зараз європейські країни нам допомагають, чим можуть, але не намагаються зробити щось більше.
Коли ми для ЄС станемо «своїми», то за своїх будуть сильніше боротись. Євросоюз буде зацікавлений, щоб така країна зазнала менше руйнувань, швидше відбудувалася, оскільки потім доведеться більше спільних грошей надати на повоєнне відновлення. Тому ЄС намагатиметься зараз знаходити можливість максимально допомогти: більші санкції проти Москви.
