Економічні підсумки 2022 року: найкращі та найгірші рішення
Економісти не втомлюються повторювати: «померти» економіка не може, оскільки вона існує доти, доки є відносини між суб'єктами господарської діяльності, причому навіть якщо розрахунки здійснюються бартером. Тож питання не в тому, жива українська економіка чи померла, а в тому - в якому вона стані.
Як загалом українська економіка впоралася з 2022 роком? Які фінансово-економічні рішення були правильними, а які провальними? Ці питання "КП в Україні" обговорила з економістами.
Великі втрати, але без дефолту
З огляду на те, що у нас десятий місяць триває війна, українська економіка пережила 2022-й досить успішно, вважає президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Падіння ВВП в умовах війни цілком очікуване, але не було загальної кризи, бізнес навчився працювати в умовах війни, тож наші підприємці – молодці.
– Українська економіка зазнала величезних втрат у період війни, але не досягла дефолту і не зруйнована повністю, – зазначив у розмові з «КП в Україні» Максим Орищак, аналітик компанії «Центр біржових технологій». – За оцінками Світового банку, цього року наша економіка скоротиться на 35%, інші джерела говорять про скорочення на 45%. Якщо говорити про конкретні галузі, то експорт української металургії впав на 80%, туристична індустрія просіла на 50% (ця сфера трохи підтримується на плаву внутрішнім туризмом). А ось, наприклад, експорт продукції сільського господарства та продуктів харчування за 11 місяців 2022 року скоротився, відносно даних минулого року, лише на 13,7% - до $21,1 млрд.
Бойові дії змусили мільйони людей залишити свої будинки, перекрито доступи до портів країни, підірване сільське господарство та збільшені витрати на оборону, продовжує Орищак. Але Україна проходить усі труднощі завдяки регулярній зовнішній підтримці інших країн.
Податки: зниження сильно затягнулося
Бізнес та населення змогли адаптуватися до нових умов, каже економіст Борис Кушнірук. За його словами, говорити про те, що уряд та Нацбанк спрацювали дуже добре, напевно, було б перебільшенням, але загалом – непогано. Одні кроки були вірними, інші – ні, треті спочатку були вірними, але потім затянулися.
Тут показовий приклад із податками, продовжує економіст. Спочатку скасували акциз та знизили ставку ПДВ на паливо – і це було правильно. Але те, що ці послаблення надовго залишили незмінними, дуже погано.
– Три місяці скасування акцизу та зниження ПДВ було б цілком достатньо, – вважає Кушнірук. – Коли противника відігнали від Київської, Сумської, Чернігівської, Житомирської областей та частини Харківської області, це давало підстави для відновлення податкового режиму, адже ПДВ та акциз становлять більшу частину бюджетних надходжень. Але уряд пішов іншим шляхом: з одного боку, ці бюджетоутворюючі податки не відновлювали (акциз на паливо взагалі запровадять уже у новому році), з іншого - не знизили прямі податки на доходи фізосіб та ЄСВ. При цьому я переконаний, що ЄСВ треба знизити до мінімуму, а в зоні бойових дій узагалі прибрати – у цьому є і соціальна справедливість, і логіка. Справа в тому, що ЄСВ – це соціальне страхування, більшість якого йде на пенсії. І, на мій погляд, платити цей податок у зоні бойових дій, де людей щохвилини можуть убити, це абсурд. Те, що ці люди взагалі там живуть та працюють – уже героїзм. До того ж вони виступають як споживачі і сплачують непрямі податки.
Більше того, залишити зниженими прямі податки було б правильно і після війни, продовжує експерт. Закінчиться активна фаза бойових дій, постане питання, як повернути людей до України. Причому це питання порушуватиме не лише демографічну, а й економічну сферу. Адже немає людей – немає споживання, а отже, немає й податків. А для бізнесу немає мотивації відновлювати виробництво, оскільки робочі місця заповнювати нікому, та й працювати нема для кого.
Курс: тягнули до останнього
Максим Орищак вважає, що дії НБУ на валютному ринку загалом були правильними – від фіксації валютного курсу до обмежень щодо виведення коштів.
Олександр Охріменко взагалі називає безпроблемну роботу банківських карток в Україні та за кордоном головною фінансовою подією року, що минає. За словами експерта, це вирішило велику кількість проблем українських біженців.
Щодо курсу, то, каже Охріменко, у нас курс ринковий, але зараз для експорту та імпорту краще, щоб він контролювався. В умовах війни не можна просто все кинути на самоплив і сподіватися, що все буде гаразд.
При цьому Борис Кушнірук нагадує: фіксація курсу на дуже низькому рівні спровокувала картковий туризм. Усім було очевидно, що на цьому заробляють великі гроші, але з девальвацією офіційної гривні тягнули до останнього. Зрештою, курс опустили, але недостатньо: на думку Кушнірука, до завершення фази бойових дій це можна було б зробити ще раз.
Облікова ставка НБУ: це якийсь абсурд
Одним із найневдаліших фінансових рішень Данило Монін вважає облікову ставку 25%, яку НБУ зберіг і з 9 грудня. За словами експерта, вона не має перевищувати 10 - максимум 15%.
Із колегою повністю згоден Борис Кушнірук, який зазначає: платіжна система в Україні працює дуже добре, а от усе, що стосується монетарної політики, – бездарно.
- 25%-на облікова ставка НБУ для мене є ознакою абсолютної некомпетентності, - каже Кушнірук. - Це така сукупність абсурду, що навіть важко казати. Почнемо з того, що, судячи з коментарів, що звучать з боку керівництва НБУ, вони ставлять перед собою два завдання - дати можливість банкам підняти ставки по депозитах і збільшити обсяги кредитування. Але це неможливо поєднувати, це ж протилежні цілі! Чим вищі ставки, тим обсяги кредитування нижчі.
Другий момент, каже економіст, полягає в тому, що чиновники регулятора не мають поняття, що таке облікова ставка, адже у нас вона прив'язана до показника інфляції. А цей показник – як середня температура по лікарні. Фактично для кожного рівня життя він свій - чим людина бідніша, тим вища для неї інфляція, оскільки базові дешеві продукти дорожчають найшвидше.
За словами Бориса Кушнірука, економісти ще на початку нульових пропонували запровадити розрахунок показників інфляції для чотирьох різних груп населення за рівнем доходів. Зокрема, про це говорив Джозеф Стігліц, лауреат Нобелівської премії з економіки. Тобто, резюмував експерт, показник інфляції, до якого НБУ прив'язує облікову ставку, взагалі нічого не дає.
У нас ще є індекс цін виробників, але він теж мало що дає, оскільки в ньому превалюють сировинні продукти. Вони тягнуть інфляцію вгору, хоча ціни переробників зростають набагато повільніше.
– Облікова ставка НБУ – це ставка рефінансування банків, щоб вони могли стимулювати діяльність виробництв, тому прив'язувати її до міфологічного індексу споживчих цін безглуздо, – резюмував Кушнірук. – Вона має бути прив'язана до індексу цін виробників переробних виробництв – лише в цьому випадку вона буде адекватною.
Економіка так і не перейшла на мобілізаційну модель
Данило Монін вважає, що до всіх стресів, ракетних ударів, відключень електрики та руйнування логічних ланцюжків тощо додалися вбивчі податкові рішення, які відкотили військові зміни на початку війни. Докладніше про це ми писали тут.
Олександр Охріменко найневдалішим рішенням року, що минає, назвав пільгове розмитнення "євроблях". За словами економіста, насправді армії перепало не так багато "євроблях" – більшу частину ввезли для перепродажу та спекуляції.
- Головними факторами, що підтримали економіку під час війни, стали такі, як скасування мит та квот ЄС при торгівлі з Україною на час війни, фінансування бюджету України багато в чому за рахунок грантів та кредитів, що дає можливість утримувати курс гривні, а також фіксація курсу у на початку війни, - підсумував економіст Всеволод Степанюк. - Позитивно далася взнаки на аграрному ринку України зернова угода, але загалом великим фактором підтримки економіки не стала. А ось найневдаліше рішення в економіці полягає у поверненні до довоєнних методів адміністрування податків. На жаль, українську економіку так і не було переведено на мобілізаційну модель.
Про це пише і аналітик Аналітичного центру «Об'єднана Україна» Олексій Кущ. За його словами, прочитавши новину про те, що під час повномасштабної війни Вінницький машинобудівний завод експортував до РФ комплектуючі для ремонту військової техніки, він, крім інших, поставив і таке запитання: чому дане підприємство не було завантажене аналогічними замовленнями по лінії вітчизняного ВПК?
- Мені це нагадує ситуацію з «Мотор-Січ», яку постійно перевіряли щодо поставок до РФ, але так і не завантажили національними оборонними замовленнями на кшталт «український вертоліт», «український важкий далекомагістральний ударний безпілотник» тощо, - зазначає Кущ. – Якщо ти не можеш інсталювати модель мобілізаційної економіки та надати замовлення своїм підприємствам, це зроблять інші, навіть вороги. І тоді це стане програшем подвійно.
