Array ( [0] => 2829 [1] => 2836 [2] => 2850 [3] => 2860 [4] => 2871 [5] => 2883 [6] => 2890 [7] => 2898 [8] => 2921 ) 1
0
4 березня
Завантажити ще

Гуцульські весілля: гостей приходить по 200-300 чоловік та святкують 3 дні

Гуцульські весілля: гостей приходить по 200-300 чоловік та святкують 3 дні
Фото: ФБ Гуцульщина - мій рідний край

Стик кінця осені та початку зими – у Карпатах час піку сезону гуцульських весіль. Їх зазвичай проводять восени, коли всі роботи по господарству закінчено та зібрано врожаї – а отже, є чим пригощати гостей.

До весілля готуються з дитинства

Справити весілля дітям, скільки б їх не було, для справжнього гуцула – батьківський обов'язок і справа честі. А в гуцульських сім'ях буває і десять, і п'ятнадцять дітей. Тому до весілля готуються з їхнього дитинства.

Про традиції та звичаї гуцульських весіль, які досі зберігають у високогір'ї Карпат, KP.UA розповів дослідник Гуцульщини, етнограф, старший науковий співробітник Національного природного парку «Верховинський» Іван Зеленчук.

Старший науковий співробітник Національного природного парку «Верховинський» Іван Зеленчук Фото: Суспільне Карпати

Старший науковий співробітник Національного природного парку «Верховинський» Іван Зеленчук Фото: Суспільне Карпати

Підготовка до весілля розтягується на довгі роки – починають, коли діти ще навіть не доросли до весілля. Це не просто накопичення капіталу на ресторан та весільну сукню – це цілий процес, до якого може бути залучено чи не все село та навколишні населені пункти. Водночас про пропозицію та й взагалі допустимий вік нареченої та нареченого ще навіть мови може не йти.

– Моя донька ще не подорослішала, а ми з її мамою вже постоли приготували, – згадує свій особистий досвід у розмові з KP.UA дослідник Іван Зеленчук. – Це все замовляють у спеціальних майстрів. З постолами була пригода… Пошили, а донька все не виходить заміж… Почала позичати постоли сестрам, які гуляли весілля, – а як не позичити? І постоли «розгулялися». Майстер здивувався, коли я вдруге прийшов весільні постоли для дочки замовляти.

Весільну сорочку вишиває майстриня – це займає з місяць часу. Коштує сьогодні від п'ятнадцяти тисяч. А ще ж кожух, дві запаски, прикраси, ті самі постоли, спідниця, головний убір… Але гуцули не вважають, що це дорого – цей одяг ви носитимете все життя, одягатимете в церкву і на всі свята. Це - дійсно ваш найкращий одяг. Хоча інший би, якби йому запропонували сплатити гуцульське весілля, за голову схопився б – тільки гостей приходить 200-300 чоловік! А гуляють три дні.

Весільні постоли (як і весь гардероб) батьки замовляють нареченій ще задовго до урочистостей. Фото: ФБ Євген Кравс

Весільні постоли (як і весь гардероб) батьки замовляють нареченій ще задовго до урочистостей. Фото: ФБ Євген Кравс

«У весільному одязі заведено ховати»

У весільному одязі, до речі, і ховають - у горах вважають, що якщо ви хочете на тому світі зустрітися зі своїм чоловіком, то треба, щоб вас поховали у вашій весільній сорочці - і його також у весільному вбранні. Тож у спадок такий одяг переходить не завжди.

- Мій дід 1895 року народження казав мені по-гуцульськи: "У батьків є зобов'язання щодо дітей, а у дітей – сімейні по відношенню до батьків. Ади, Іванко, у мене десять дітей – і всім десяти я зробив весілля", – згадує Іван Зеленчук. – Вісім дочок – кожній треба було дати дерев'яну скриню з одягом, та ще й корову, овець та все інше. Я вважаю, що гуцульське весілля – це найкраще, що можна зробити для своїх дітей. Тому що це велика радість. Своїм дочці та сину я весілля зробив – чоловік 300 гостей було. А обов'язок дітей перед батьками – влаштувати їм, коли настане час, гідний похорон.

Застілля, мабуть, останнє, що цікавить гуцулів на весіллях. Хоча воно, звичайно, обов'язкове, і без традиційних страв тут не обійтись. Але значення йому надають набагато менше. На весілля йдуть не пити-гуляти – цілі тут зовсім інші.

– У нас на Гуцульщині на весілля дивляться не так, як в інших регіонах країни, – зазначає Іван Зеленчук. – Ми йдемо на весілля благословляти молодих. Вони ще не рідні один одному, і завдання гостей, їх побажань зблизити їх настільки, щоб вони стали по-справжньому близькими. Гуцули йдуть на весілля тому, що справді хочуть, щоб ця родина була щасливою та успішною. Чому це у наших інтересах? Бо якщо ця родина буде такою, то всі разом у горах ми виживемо. Карпати – це великий ковчег. Тут вижити можна лише разом. Якщо кожен думатиме лише про себе, просто вимремо.

Тільки на укладання святкової зачіски нареченої йде кілька годин. Фото: ФБ Євген Кравс.

Тільки на укладання святкової зачіски нареченої йде кілька годин. Фото: ФБ Євген Кравс.

«Князі» та «княгині» в державах з'явилися пізніше, ніж на весіллях

Це і є метою гуцульського «весіллЄ» - продовження життя, роду. Гуцули дуже не люблять російське слово "свадьба" і не розуміють його.

- Ну яка "свадьба" - "весілля", по-нашому "весіллє" - від слова веселитися, - пояснюють гуцули. – Веселитись тому, що з'явилася нова родина, а отже, з'явиться нове життя.

Побажання дітей на гуцульських весіллях є обов'язковим. Але спочатку бажають, щоб у сім'ї було розуміння.

Гуцульське весілля кінець 1930 року - Фото: ФБ Івана Андрусяка.

Гуцульське весілля кінець 1930 року - Фото: ФБ Івана Андрусяка.

Перед нарядженням наречена, як і наречений, миються у святій воді. Сама або з допомогою матері та подружок гуцульська наречена вбратися на весілля не може. Її одягає спеціальна жінка, яка лише цим у житті і займається. Весь процес розтягується годин на п'ять – тільки голову нареченої прикрашають години зо три. У волосся також вплітають барвінок та часник. Вічнозелений барвінок символізує довголіття, а часник дарує здоров'я. У гуцулів навіть є така «співанка»: «Якби не цибуля, часник та й не одолень-зілля, то жодна мамка б своїй дитині не зробила весілля». Пояснюють це так – якби не часник, природний антибіотик, діти помирали б ще маленькими. Одолень-зілля у слов'янській міфології – трава-оберег, що захищає від злих духів.

На весіллі наречену та нареченого в Карпатах величають княгинею та князем.

– Моя мама заробляла собі на життя тим, що вбирала гуцульських княгинь, – продовжує Іван Зеленчук. – Княгинею вас кликатимуть лише три дні у житті. До речі, слово «княгиня» на весіллі було первинним, а в державі – вторинне. Спочатку слово "княгиня" використовувалося на весіллях, і тільки потім його почали застосовувати для державних посад. Адже все починалося із сім'ї, племені, роду, а не з держави. Я взагалі-то кандидат фізико-математичних наук, «змінив» фізиці та математиці заради етнографії - але з тією лише умовою, що розв'язуватиму особливі завдання. І збираю ось такі перлинки.

Усі три дні весілля нареченого і наречену називають князем і княгинею. Фото: ФБ Трач Руслан

Усі три дні весілля нареченого і наречену називають князем і княгинею. Фото: ФБ Трач Руслан

Найкраща весільна співачка - Чукутиха

Коли княгиня виходить із дому, її обсипають цукерками та пшеницею. Після вінчання в церкві молодята по черзі дивляться на сонце крізь дірку в калачі. Потім цим калачем пригощають усіх гостей – це перша пожертва за їхнє благословення.

- У нас не прийнято жити, як кажуть, «на віру» - якщо вже й пожили так, то або одружуйтесь і живіть по-людськи, або розбігайтеся, - зазначає Іван Зеленчук. – Такий чоловік виявляє величезну неповагу до жінки, як до Божої подоби, і сам їм не є. А жінка свою цінність зводить до нуля. Це не по-нашому.

На столи обов'язково подають гуцульські традиційні страви – це гуцульський білий борщ із копчених ребер, голубці з вареною картоплею, банош, куліш, білі гриби, гуслянку та інше.

Без коней на гуцульському весіллі також не обійтися. Горами не всяка машина проїде, а подекуди й зовсім ніяка. Їхати якщо і вийде, то лише до певної позначки – далі або пішки, або на коні. Кінь також не кожен підійде – потрібні особливі гуцульські коні, поголів'я яких у Карпатах почали відроджувати кілька років тому. Такий кінь пристосований до гірських важкопрохідних стежок. У високогірному селі Криворівня в Івано-Франківській області на весіллі одного з газд «працювали» 16 пар коней – 32 коня.

Звичайно, ніяк не обходиться на гуцульському весіллі і без пісень. Жодних діджеїв - запрошують співачок, які співають лише на весіллях і знають масу весільних пісень. Саме такою, до речі, була і відома « гуцулка з люлькою » – Чукутиха. Вона вважалася найкращою весільною співачкою в районі – могла співати три дні і жодного разу не повторитись.

Жодне гуцульське весілля не обходиться без упряжки коней. Фото: ФБ Євген Кравс.

Жодне гуцульське весілля не обходиться без упряжки коней. Фото: ФБ Євген Кравс.

Пісня дохристиянським богиням

Один із обов'язкових рядків, які потрібно проспівати на гуцульському весіллі, – «Сіда-Ріда-Дана». Напевно, багато хто чув цей спів, принаймні, у західних областях, але навряд чи знають його значення… Це одне з останніх відкриттів дослідника Івана Зеленчука.

- Сіда, Ріда, Дана – це дохристиянські богині, їхні імена вам більше знайомі як Ісіда – богиня материнства, Іріда – богиня веселки, яка поєднує небо та землю, і Дана – богиня води, – розкриває таємницю відомого співу Іван Зеленчук. - У їхніх іменах, подібно до того, як і Ісуса у нас називають Сус, прибираючи «і», на Гуцульщині вкоротили. Ісіда «прийшла» до нас із Єгипту, Іріда – з Давньої Греції, а Дана – слов'янська богиня. Ще цікаво, що у слов'янській міфології є богиня весни Лада, а в нас на Гуцульщині є слово «ладкати» – це означає співати весільні пісні. Гуцули моляться дохристиянським богиням на християнському весіллі... А ось співати, припустимо, про «кукушку» погано – вважається, що ти вже опустився на рівень прославлення природи. «Сіда-Ріда-Дана» на весіллі хоч раз, але заспівати треба.

Гуцульське весілля Ворохта 1934 Фото: ФБ Етногалерея Роксоляні Шимчук

Гуцульське весілля Ворохта 1934 Фото: ФБ Етногалерея Роксоляні Шимчук

Також для гуцульського весілля рубають дві метрові сосни – це обов'язковий символ єднання сім'ї. Їх пов'язують разом.

- Я лише років зо два як відв'язав від яблуні весільне деревце доньки – переніс у будинок, - зазначає 71-річний Іван Зеленчук. – Раніше для нього рубали кедри, але тепер уже все вирубали, тож рубають сосни. Два деревця "княгині та князя" - це сучасна модифікація, трохи профанація. Колись для князя брали не деревце, а дерев'яний макогон – фалічний символ. Прикрашали його квітами. Дід розповідав, що ця традиція збереглася до 1920-х років, потім над цим символом стали сміятися - і з того часу почали два деревця рубати.

Після весілля слуга князя (дружка) прив'язує це деревце у саду чи десь закріплює у дворі. Потім служки (дружки) княгині обливають князя водою. Причому так, що хоч вичавлюй, а не пару крапель. Сенс – щоб вода благословила народження дітей.

А весільні деревця мають стояти у дворі, що називається, вічно. Викидати їх не можна – їх зберігають до кінця.

Обов'язковий символ гуцульського весілля – два зв'язані між собою деревця. Фото: ФБ Євген Кравс

Обов'язковий символ гуцульського весілля – два зв'язані між собою деревця. Фото: ФБ Євген Кравс

Новини по темі: Весілля Закарпаття