Хто здавав Харків, або Як дезертири стають патріотами
Підозрюваний у державній зраді колишній начальник УСБУ в Харківській області Роман Дудін після арешту вмить перетворився на затятого патріота. Сидячи в СІЗО, він намагається створити собі імідж політв’язня. Але якщо заглибитися у його професійну діяльність, стане зрозумілим, що патріотизмом там і не пахне. Це, зокрема, показали перші дні війни, коли головний СБУшник області намагався захопити владу в регіоні, а згодом просто… утік із Харкова.
Тож ця історія про те, які кадри раніше були в СБУ і чому сьогодні з приходом нового керівництва Служба активно від них очищається. Ми вирішили провести власне розслідування та розібратися: що за персонаж цей Дудін? Адже ті аргументи, які він намагається повернути на свою користь, викликають великі сумніви. 27 січня має відбутися засідання суду, на якому буде розглядатися питання подовження арешту Дудіну або зміни запобіжного заходу.
Під патронатом Наумова
Джерела свідчать, що стрімка кар’єра Дудіна в УСБУ Харківщини почалася у 2020-му завдяки лобіюванню Андрія Наумова – ексгенерала служби, а нині також фігуранта кримінальної справи, яку веде ДБР, та корупціонера-втікача. Нагадаємо, що Наумова правоохоронці схопили на кордоні між Сербією та Північною Македонією. Він мав настільки щільні зв’язки з контрабандистом Олександром Акстом, що їх навіть затримали в одному автомобілі.
Цілком можливо, що Наумов взяв Дудіна під свій патронат, аби спільно "кришувати" контрабанду в прикордонному регіоні. Адже до цього особливими досягненнями Роман ніколи не відзначався: служив в армії (де, як свідчить особова справа, вимагав гроші з солдатів і був позбавлений личок сержанта), а вищу освіту отримав уже після того, як влаштувався до СБУ. Жодних керівних посад йому не довіряли, але до підполковника дослужився.
Однак у своїх інтерв’ю Дудін любив нагнати пафосу і розповідав, що «з 2015-го до 2017 року керував підрозділом, який займався розкриттям резонансних терористичних актів по всьому південному сходу». Хоча насправді цей підрозділ очолювала інша людина, а Дудін ніколи не мав справи із розслідуванням терактів. За свідченням колег, йому довіряли хіба що паперову роботу, та й ту він виконував не найкращим чином.
Відома також історія у 2017 році, коли Дудін випадково потрапив у зону АТО, де… за 500 доларів продав сторонній людині волонтерський автомобіль.
А всі геройські «трофеї» Дудіна – це хіба що щука та судак. Бо у своїх інтерв’ю він більше розповідав про любов до риболовлі. Кажуть, навіть змушував підлеглих скидатись йому грошима на дорогий катер (на фото).
Крім того, фанатів від ПДВ («воздушно-десантные войска» російською). Останнє, до речі, дозволило йому мати контакти з багатьма військовими РФ – як із "ВДВ", так і з ФСБ.
Тож ввезення з Росії на Харківщину тютюнових виробів (яке у РФ саме і контролюють їхні спецслужби) приносило гарні заробітки. Як і нелегальні пункти реалізації контрабандних сигарет, крадіжка газового конденсату з продуктопроводу «Андріївка-Селещина» у Красноградському районі…
Коли читаєш матеріали внутрішнього розслідування, то просто дивуєшся бізнесовим талантам цієї людини. Цитуємо частину документів:
- «Харківобленерго» (25 тис. дол. щомісячно)
- Нафтопереробні заводи Мерефа, Васищеве, Богодухів (5 тис. дол./міс. з кожного)
- Спиртзаводи Караванський, Артемівський, Люботинський, Прайм, Бікорм (5 тис. дол./міс. з кожного заводу)
- Оформлення нерухомості на підставних осіб під виглядом отримання квартир для співробітників СБУ
Місць, де можна було заробити, в області чимало – нафтопереробні та спиртзаводи, легалізація іноземців, незаконне добування піску… З кожного бізнесу екс-СБУшник мав щомісячну плату і вже скоро почувався таким собі місцевим царком, яким опікувався тодішній керівник Головного управління внутрішньої безпеки СБУ пан Наумов.
Харків до війни
Спілкуватися зі ЗМІ Дудін полюбляв. За місяць до вторгнення обіцяв «сюрпризи» загарбникам, рекомендував їм купувати пластикові пакети, а буквально напередодні 24 лютого переконував, що в області повністю сформоване військове керівництво, заміновані потенційні підходи, Харків має два пояси оборони. Фактично займався самопіаром.
Але деякі заяви Дудіна можна розцінити і як підігрування ворогові. Наприклад, в інтерв'ю перед війною він публічно розказував, що 17 тисяч військових готові обороняти Харківщину. Тобто відкрито (!) розповів росіянам про наш потенціал.
Місцеві патріоти вже тоді запідозрили його у сприянні проросійським політикам – мовляв, керівник СБУ засідає у президіях ветеранських організацій поруч із «ручним ветераном сепаратиста Мураєва, який кришує у місті наркоаптеки і вирубку лісу».
Навіть мали намір просити керівництво СБУ провести службову перевірку компетентності Дудіна. Та й взагалі його здатності протидіяти російським агентам і шпигунам у прикордонному регіоні, як це мала б робити спецслужба.
Але вже вранці 24 лютого «з двома лініями оборони» щось пішло не так. І те, що Харків дивом не повторив долю Херсону, аж ніяк не заслуга Дудіна.
Спроба здати місто?
У перший же день вторгнення Дудін у супроводі озброєних людей буквально вдерся до кабінету голови Харківської облдержадміністрації і… звинуватив керівництво області в самоусуненні й зраді. Навіть «призначив» свого заступника на посаду «т.в.о. голови ХОДА». Хоча такі кадрові рішення – це виключно прерогатива президента. Однак Дудіна це не зупинило: на пару зі своїм протеже вони провели селектор, а Терехова і Синєгубова взагалі намагалися вивезти у невідомому напрямку.
Просто самодурство чи реальна спроба залишити стратегічну область без керівників під час російського наступу? Питання відкрите. Але у мера Харкова - своя думка з цього приводу.
«Це було зроблено цілеспрямовано, щоб обезголовити місто і, відповідно, щоб не було спротиву. Це ж організував ніхто інший, як Дудін. Коли це все не вдалося, він покинув місто, а я лишався у місті», – такі свідчення щодо тих подій наразі дає Терехов правоохоронцям.
Безлад зупинив лише дзвінок президентові та його втручання.
Як бачимо, Дудін доклався до того, щоб розхитати ситуацію зсередини, захопивши владу у свої руки. Можливо, він потайки збирався передати її окупантам, якщо вони зайдуть у місто?
Куди зник Дудін
Схожий хаос панував того ранку і в Управлінні СБУ. Зброю неконтрольовано роздавали всім, хто забажає. Саме цей факт Дудін нині наводить як найбільший доказ свого патріотизму. Мовляв, завдяки роздачі зброї вдалося втримати Харків.
Але у той же день цей «захисник» дав команду своїм підлеглим залишити територію Харківської області… Тобто зброю роздали, а самі – тікати?
25 лютого і самого Дудіна в місті вже не було. Він поїхав до мами на Волинь. Хоча сам каже, що до Києва – нібито «охороняти урядовий квартал». Запевняє, що така вказівка надійшла йому "згори", але жодних доказів цьому не існує. Навіть у хаосі перших днів війни подібна дислокація виглядає дуже дивно: відкликати керівника спецслужби з прифронтового регіону, коли по Харківській області вже їздять російські танки, які зупиняє тероборона…
Але «патріот» Дудін огульно кидає напризволяще увесь особовий склад СБУ. Управління, зброя, боєкомплекти, техніка, автотранспорт залишаються без охорони. У будівлі СБУ збираються випадкові люди: хтось із них справді прийшов захищати своє місто, а хтось – просто хоче отримати автомат.
У ці перші дні внаслідокі безконтрольності з Управління СБУ невідомі винесли майже всю зброю та боєкомплекти. Зброя зникла навіть зі складу речових доказів, і де вона зараз – невідомо. Отже, ці кримінальні справи, які відкривало Управління, либонь, можна вважати «успішно злитими»?
Рекет і постраждалий бізнес
За лічені дні ця зброя з’явилася на вулицях Харкова. Тільки не проти армії РФ, а для рекету місцевих… За її допомогою криміналітет у лютому-березні «віджимав» у бізнесу автівки під виглядом мобілізаційних потреб і грабував автосалони. Джерела у Харкові кажуть, що все це відбувалося під "кришуванням" нашого персонажа.
Забігаючи наперед, скажу, що навіть після звільнення Дудіна з посади мешканці області ще кілька місяців відчували на собі результати його «патріотизму».
Так, у червні, коли СБУ Харківщини вже отримало нового очільника, було викрито групу із 70 осіб (серед яких і раніше судимі за вбивства), які створили незаконне воєнізоване формування. Його учасники мали купу незареєстрованої зброї та боєприпасів. На їхньому рахунку щонайменше з десяток злочинів.
Учасники ОЗГ перевдягалися у військову форму і займалися криміналом: викрадали елітні позашляховики, гроші, електроніку та побутову техніку. Тобто не гірше, ніж росіяни, обчищали у «сірій зоні» покинуті власниками будинки.
У вересні четверо грабіжників були затримані на гарячому, а ще двоє – за місцем зберігання зброї. Не важко здогадатися, що серед їхнього арсеналу виявився АКМ з глушником і патронами, який стоїть на балансі СБУ в Харківській області.
До речі, коли на початку березня Дудін таки повернувся до міста, то знову розгорнув бурхливий піар. Не забував розказувати ЗМІ, як він «миттєво» вивіз секретні документи і техніку.
На той час росіяни систематично розстрілювали Харків ракетами і «Градами» з окупованих Циркунів, а керівник СБУ навіть у таких умовах встигав заробляти. Подейкують, що саме з дозволу Дудіна відбувалося розграбування автосалонів, а людей на блокпостах «трусили» і забирали гроші. У Харкові знають і конкретні прізвища жертв…
Дудін також допомагав вивозити з окупованої Вовчанської ОТГ місцевих кримінальників братів «Чижів». Зробити це без перешкод можна було через процедуру евакуації. За кожного брата мав отримати по 150 тис. доларів США. Скільки грошей він отримав по факту, невідомо. Адже на момент звільнення Харківщини лінію розмежування встиг перетнути лише один із «Чижів».
Російські агенти “під кришею”
На щастя, наприкінці травня до Харкова приїхав президент і розставив крапки над «і», звільнивши цього персонажа. Аргумент залізобетонний: Дудін «не працював на захист міста з перших днів повномасштабної війни, а думав лише про себе особисто».
Але згодом виявилося, що не тільки про особисте піклувався пан підполковник… Вже за лічені тижні СБУ встановила, що за вказівкою Дудіна на службу в управління ще у квітні прийшов такий собі громадянин Потапенко. Він збирав внутрішню інформацію про дислокацію ЗСУ, наступальні плани, контррозвідувальну роботу і… передавав її російським спецслужбам. Словом, Дудін дуже допоміг ГРУ РФ з розвідданими.
Одним із завдань Потапенка була підготовка ракетного удару по будівлі СБУ в Харкові, коли там мала відбуватися нарада командирів військових частин. Але Потапенка вчасно затримали за звинуваченням у державній зраді. Йому загрожує 15 років позбавлення волі. Ще одному російському агентові підозру оголосили заочно, бо втік до Молдови.
Таким чином, протеже Дудіна виявився російським шпигуном. Але чи згадує колишній керівник УСБУ про якогось Потапенка чи про свою тісну «співпрацю» з криміналітетом? Бо ж вони ніяк не вписуються в обрану ним стратегію захисту.
До речі, схожа ситуація була і з іншим «цінним кадром». Ще у 2018 році Дудін пролобіював переведення на посаду начальника відділу в Харківському СБУ такого собі Олексія Могуренка. А дружина Олексія без жодних перевірок стала працювати в одному з військоматів міста (між іншим, із третьою формою допуску).
Ця пара – вихідці з Криму, мають там родичів і нерухомість. Працюючи в СБУ, вони постійно їздили до Криму, і це підтверджено різними документами.
Більше того, у дружини Могуренка виявили російський паспорт! Її навіть відправили на поліграф, однак після втручання Дудіна цю справу зам’яли.
Сам Могуренко потім пішов на підвищення – першим заступником начальника управління СБУ в Дніпропетровській області. Згодом там відбувся публічний скандал, коли один з оперів… повісився через корупційний тиск свого начальника.
Та Могуренко працював і далі. А після звільнення зі Служби Дудін допоміг йому влаштуватись до тероборони Дніпропетровщини, де він «захищає країну» і зараз.
Що вирішить суд?
Звісно, про все це не напишеш у листі Джо Байдену, коли хочеш зробити вигляд, що ти – політв’язень.
Тож сьогодні Дудін обрав класику захисту: звинувачує всіх довкола у зраді, звертається до світових лідерів, скаржиться Генпрокурору, намагається лягти до лікарні.
Та попри увесь піар, який він продукує із СІЗО, очевидно, що справжній патріот і офіцер не тікав би з міста, коли на горизонті з’явилися ворожі танки.
Зважаючи на такий бекграунд і послужний список, Дудіну навряд чи треба розраховувати на звільнення з-під варти під заставу. Якщо суд ухвалить таке рішення, то воно буде не просто дивним, а стане насмішкою над справжніми патріотами. Маніпуляції фактами та всі піар-активності не мають впливати на рішення суду.
Харківщина занадто болісно розплачується за державну зраду тих, хто мав її захищати. А суспільство чекає на справедливі вироки.
