• Головна
• Шоу-біз

Фото: instagram.com/sakhno.photo/

У стрічці «БожеВільні», яка нині йде в прокаті, Наталія Бабенко грає дружину головного героя Андрія Довженка (Костянтин Темляк).

Героїня Бабенко опиняється між двох вогнів: між батьком, який є частиною тоталітарної системи і робить все, як партія скаже, та чоловіком, який за вільне мислення та любов до західної музики потрапляє у пекло каральної психіатрії.

В інтерв’ю Коротко про Наталія Бабенко розповіла, чому сьогодні вкрай важливо дивитися «БожеВільних», чим її зачепили зйомки у другому сезоні серіалу «Встигнути до 30», у яких стрічках не погодилася б грати, чи стикалася з зірковістю колег, чому перестала тестити професії у своєму блозі в YouTube та як жити своє життя зараз.

Костя Темляк – надважливий пазл нашої історії

- Наталю, фільм «БожеВільні» знімали ще до повномасштабної війни. Що було психологічно найважчим для тебе у цій ролі? Мені здається, якби цю стрічку, де мова йде про тоталітарне радянське суспільство та страшні знущання над людьми, знімали сьогодні, було б ще важче, чи не так?

- Так і є. Але мені болить ще з 2014 року. Я усвідомлювала, що відбувається, що росія на нас напала, що у нас окуповані території, що нас прийшли вбивати.

Тому коли прочитала сценарій, одразу зрозуміла, що хочу говорити про те, яким злом був Радянський Союз і яке зло - росія, бо вона не вийшла з тоталітарної системи, навпаки – стала ще жорстокішою. Говорити, щоб люди ставали більш свідомими.

З 2020 року росія почала використовувати метод каральної психіатрії на окупованій території в Криму. Боюся навіть уявити, що зараз відбувається на всіх окупованих територіях.

У фільмі показаний дуже маленький відсоток звірств, бо це художнє кіно і не хотілося перетиснути з такими моментами. Але якщо помножити це на безліч відсотків разів… Це можна просто здуріти.

- Двоє акторів, Костянтин Темляк і Євген Черников, які зіграли в цьому кіно, зараз захищають нашу країну в лавах ЗСУ. Що ти відчувала, презентуючи фільм на допрем’єрному показі, коли всі красиві, червона доріжка, а хлопці не з вами? Такі події мають бути, і добре, що це є, мова саме про спектр твоїх емоцій.

- Я дуже засмутилася, що їх не було. Не знаю, чи велися якісь перемовини, щоб Костю і Женю відпустили на прем’єру. Принаймні, чи запрошували їх.

Я взагалі дуже засмучуюся, коли в інтерв’ю говорять тільки про Остапа Ступку, Ірму Вітовську, Віталія Салія, навіть я десь проскакую, але чомусь мовчать про Костю. Безперечно, всі вони прекрасні актори, які чудово проробили своїх персонажів. І всі ми працювали на спільний результат. Але Костя Темляк - головний герой. Якби був не він, а хтось інший, не знаю, яким би вийшло це кіно.

Не хочу нікого образити, ми всі створюємо фільм разом, кожен з нас є частиною цього пазлика. Але Костя – надважливий пазл цієї історії.

Я дуже щаслива, що мала можливість працювати з такими талановитими людьми. Дуже потужний акторський склад, вийшло стільки колоритних персонажів, а головне - що у кожного є глибина.

- Може, Костя не захотів. Буває, що не хочеться контрасту між військовим і світським життям. Або, можливо, хлопці на бойових завданнях.

- Так, це зрозуміло, що зараз у хлопців інші завдання, інші задачі. Я веду до того, що про них обов’язково мають бути згадки у всіх джерелах. Мені б дуже хотілося, щоб у Кості взяли інтерв’ю і він розказав свою історію. Він дуже класний актор і заслуговує уваги.

А що стосується допрем’єрних показів, мені здається, вони дуже важливі. Це для нас малесеньке тепле свято в ці темні часи.

Тішуся, що у мене є можливості бути різною у кіно

- Ми з тобою розмовляли у квітні 2023-го, коли ти тестила різні професії і знімала про це передачі для Youtube. Тоді ти жартувала: зараз мене ніхто не знімає, то ж знімаю себе сама. Коли в тебе почалася робота?

- Я тоді саме знімалася у Молдові в короткому метрі. А в Україні це був серіал «Тут і тепер».

- Останні твої відео виходили рік тому. Чому перестала знімати? Бракує часу?

- Насправді я перестала знімати не через брак часу. Дуже важко домовлятися про такі зйомки. Для мене важлива чесність. І мені б хотілося висвітлювати все, як є. А так не виходить. Хтось кудись не допускає, починає казати щось на кшталт «тут зарплатня в конверті, але це не кажи»… Хтось взагалі думає, що я їм зобов’язана рекламу знімати.

Мені ж важливо було чесно показати, в яких умовах людина працює, скільки за це отримує, скільки вкладає в роботу сил, енергії, душі. Тому тимчасово й перестала вести блог.

Можливо, він переформатується в якийсь інший вид. Намагалася знімати тревел, бо мені подобається. Але це не зайшло. На мене підписувалися люди, яким цікаво було дивитися професії. А тут я зі своїм тревелом (сміється).

Мені б хотілося колись до цього повернутися. Просто треба придумати, що це буде, і тоді вже рухатися в конкретному напрямку.

- Тобі подобається зараз те, в чому ти знімаєшся? Скоро має вийти мелодрама «Код кохання», де ти граєш з Андрієм Ісаєнком. Нещодавно канал ICTV2 розпочав зйомки детективного серіалу «Митець». До речі, скрізь у тебе головні ролі.

- «Митець» - дуже крута і змістовна історія. Це не черговий серіал про розслідування, коли поліцейські щось просто розслідують і все. Тут буде йти мова про зрадників, будуть спливати гучні справи, які обговорювала вся країна. Звісно, вони будуть кіношно інтерпретовані, але глядач впізнає. Дуже цікаво.

- Тобі щастить у професії - у тебе різні ролі, типажі, а не так, коли хтось грає лише коханок, наприклад.

- І я дуже цьому тішуся. По-перше, мені самій цікаво. Бо так ти вчишся і зростаєш у професії, кожного разу йдеш на якісь експерименти. Дуже вдячна за це Всесвіту, людям, які поруч, що в мене є можливості бути різною.

Справді, так щастить не кожному, і багато хто хотів би спробувати і те, і се. У мене, звісно, теж є дуже багато мрій і планів. Мені б хотілося знятися в історичному кіно, зіграти якусь бунтарку чи наркоманку. Та безліч всього, що хочеться спробувати.

Сподіваюся, життя, дай боже, ще попереду, і така нагода в мене обов’язково буде. Завжди намагаюся робити все від себе можливе, щоб роль вийшла хорошою.

Акторка мріє зіграти в кіно бунтарку. Фото: instagram.com/laarionova/

Коли ми обираємо проєкт, не завжди знаємо, яким вийде результат

- Ти зіграла у другому сезоні серіалу «Встигнути до 30», який вийде 18 листопада. Перший сезон дуже критикували за стереотипне зображення Люби з Коломиї, яку зіграла Анастасія Остреїнова. Як ти для себе обираєш, де зніматися?

- Є проєкти, від яких я відмовляюся. У цьому випадку мені захотілося чогось легкого. Мені було цікаво спробувати себе в незвичному для себе образі. Чому б і ні?

Тут дуже гарна команда. Вони мене зустріли так, наче ми з ними пропрацювали і весь перший сезон. В таких умовах приємно працювати. Адже акторам дуже часто бракує такої єдності під час створення проєкту.

- Але критика тебе не злякала?

- Мене критика не злякала. Я, як акторка, усвідомлюю, що Настя просто намагалася зробити цікавою свою героїню. Точно вона не мала на меті когось образити. Те, що героїня з Коломиї… Вибачте, але в кожному місті, в кожному селі знайдеться такий персонаж. Ще й цікавіші бувають.

Зараз, до речі, дуже багатьом хочеться чогось легкого, щоб розвантажити мізки, відпочити ментально і привести свій психологічний стан до ладу. Чому зараз театр став таким популярним? Бо люди втомилися, вони хочуть прийти в театр і відчути себе трішечки в іншому вимірі. Забути на 2-3 години про те, що відбувається навколо, і видихнути.

Хтось, навпаки, приходить, в театр чи кіно, щоб щось переосмислити, усвідомити. Тому йдіть дивитися наших «БожеВільних», щоб знати і усвідомлювати, що відбувалося і відбувається. Ми не маємо більше ніколи повертатися до тоталітарного режиму. І якщо у когось виникають думки про перемовини, перемир’я чи ще щось подібне, треба гнати ці думки геть і приходити до тями.

- Ти можеш зрозуміти, чому хтось ще не усвідомлює, що росія - тотальне зло? Я - ні.

- Мені шкода таких людей, бо це показує їхню тупість і неосвіченість. Можливо, так їх виховували. Але ще більше шкода, що в дорослому віці, маючи безліч можливостей, інтернет, купу досліджень, літератури, люди не читають, не розбираються, не думають, не вмикають мізки.

- Ти вже сказала, що не у всіх стрічках погоджуєшся грати. А якби було зовсім скрутно? Дуже часто актори кажуть, що не пишаються якимись ролями, але треба було за щось жити, годувати дітей.

- Коли ми обираємо проєкт, не завжди знаємо, яким вийде фінальний результат. Інколи читаєш сценарій, все подобається, а потім щось іде не так. Може бути й навпаки. Думаєш: ну, таке собі, а в результаті все круто зростається.

Якщо це проєкти на 4, 16, 24 серії, я читаю сценарій, і мені все зрозуміло - я піду. Інколи ти йдеш за режисером, який тобі подобається. Є безліч факторів.

Знаю, що точно не піду в серіали на кшталт «Сліпої». Це не мій формат. Мені моя репутація дорожча. Або коли там суто конвеєр, де шалені таймінги і всім на тебе начхати. У такому зніматися не хочу.

Мені б хотілося мати у своїй фільмографії змістовні проєкти, коли ти можеш щось сказати своєю роботою.

Ми з тобою згадали, наприклад, про серіал «Тут і тепер». Там був прекрасний сценарій. Це був настільки класний проєкт, що не передати словами. Це була легкість, режисер просто скеровував, не забороняв бути вільними у роботі. Не було на знімальному майданчику гнид, як то кажуть, людей з надмірною зірковістю чи нахабством. Ми просто купалися в любові.

- А на інших зйомках стикалася з зірковістю колег? Бо, зі свого боку, скажу, коли відсіялися нарешті росіяни і наші вийшли на перші позиції, у декого з наших акторів зіркова хвороба проявилася, це видно навіть у спілкуванні.

- Якщо брати зірковість в тому форматі, якою користувалися росіяни, то такого немає. Я, принаймні, не помічала. У декого можуть проскакувати якісь такі нотки у поглядах, але це не проявляється у ставленні до колег. Немає такого: принеси, подай, все не так… Всі в цьому плані дуже людяні.

Це теж, напевно, залежить від всієї атмосфери на майданчику. Мені взагалі щастить на партнерів, і в мене не було такого, щоб зі мною хтось себе нечемно поводив.

Костянтин Темляк та Наталія Бабенко у «БожеВільних» - чоловік та дружина. Фото: особистий архів Бабенко

Дозволяю собі це життя

- У нещодавньому дописі ти давала поради підписникам: танцюй, дуркуй, люби, твори, роби, що хочеться і як вважаєш за потрібне, живи життя. Тобі це вдається?

- Мені вдається. Я відпустила ситуацію. Розумію, що у кожного свій шлях. Я не знаю, що буде завтра. Якщо десь там у тебе так прописана доля, так і буде. Я не боюся. Якщо так треба, значить, колись мене не стане.

Звичайно, мені б хотілося побачити себе бабулічкою, у якої буде купа онуків і яка зробить якийсь вагомий внесок в українську культуру. Але ж ми всі дорослі люди, і час знімати ці рожеві окуляри, зважаючи на війну. Ніхто з нас не застрахований. Тому дозволяю собі це життя. Не знаю, скільки мені відведено, і якщо я буду постійно жити в депресивному стані, нічого доброго не буде.

Тому знаю, що мушу встати, полюбити себе, щось зробити для свого ментального здоров’я і йти працювати. Ми для цього тут і є. Бо з культури все починається. Ми ж не цінували свою мову, культуру, не зростали на тому, на чому б мали, щоб цінувати своє і одне одного. І якщо я своїм прикладом, своєю працею можу достукатися хоча б до десятьох людей, це вже добре. А можливо, я достукаюсь до сотень людей. Це те, чого я прагну, - через себе транслювати важливі речі.

- Як ти своє ментальне здоров’я бережеш?

- По-перше, мені допомагає робота. Коли ти приходиш на знімальний майданчик, наче опиняєшся в іншому світі, бо роль перекидає тебе в інше життя.

Йду дивитися хороше кіно або в театр. Зараз дуже багато хороших вистав в різних театрах. І, звичайно, це час, проведений з друзями, родиною.

Дуже допомагають мандрівки, корисно змінювати картинку. Навіть просто виїхати за місто погуляти.

- З ким ти ходиш в кіно і театр? Дивлячись на твої красиві фото в соцмережах, думаю, директ у тебе завалений запрошеннями на побачення.

- В кіно і театр можна піти і самій (сміється). Я колись десь сказала, що я в стосунках, але не вважаю за потрібне це виносити на загал. Не люблю говорити про надто особисте.

- Чи готова ти до можливих блекаутів, бо з таким цинічним ворогом не можна розслаблятися?

- Мені здається, що я одна із небагатьох, хто взагалі не готовий. Іноді ловлю себе на думці, що треба купити якусь зарядну станцію. Але дуже боюся цих штук, враховуючи, що десь у когось щось вибухало. Не хочеться самій собі вкоротити віку (сміється). Помитися раптом що можу і без світла. У мене є пляшки з водою про запас. Якщо буде опалення взимку, все інше можна пережити.

- Яка в тебе сьогодні найбажаніша мрія?

- Моя найбільша мрія, щоб вся моя родина воз’єдналася, хочеться просто обіймати одне одного. А все інше буде.

Наталія каже, що їй завжди цікаво йти на експерименти. Фото: instagram.com/laarionova/