Переможниця «Неймовірних дуетів» iSKra – про роботу з Melovin, булінг, любов до себе та нову пісню
21-річна Олександра Клименко, вона ж iSKra, стала переможницею талант-шоу Нового каналу «Неймовірні дуети».
Саша була в команді Melovin і залишила проєкт перед самим фіналом, однак глядачі повернули дівчину. В результаті їхній дует із Melovin отримав рекордні 39,58% голосів, а пісня «Обиратиму себе» стала мегапопулярною.
В інтерв’ю Коротко про Олександра Клименко розповіла про участь у «Неймовірних дуетах», як зблизилася з Melovin, чому обрала псевдонім iSKra, як пережила булінг у школі та змогла полюбити себе і чим займається, окрім музики.
Це моя перша перемога за 15 років, що я займаюся вокалом
- Олександро, ви дуже життєрадісна дівчина! Не знаю, чи завжди ви така. Як вам це вдається – отак радіти життю?
- Я насправді завжди така. Це мій девіз по життю. Навіть у чорні часи все одно шукаю позитив. Все стається так, як має статися. Буває, спочатку якась життєва ситуація видається мені найжахливішою, думаєш, що все йде наперекіс, що це найгірший варіант розвитку подій, який тільки міг статися. Та через якийсь час розумію, що навпаки – це був найкращий варіант. І зараз у мене в житті несеться щось суперкласне.
Тому намагаюся дивитися на життя позитивно й бути завжди на позитиві. Звісно, без фанатизму.
У мене теж бувають різні емоції. Теж можу плакати, злитися, бо жива людина. Але загалом я промінчик сонечка. Мене навіть всі мої друзі так називають.
Саме тому в мене псевдонім iSKra, адже мені подобається заряджати людей позитивом. Я й сама від цього заряджаюся. Треба, щоб у сірому світі постійно були промінчики світла.
- А псевдонім iSKra хто придумав?
- Придумала я. Вийшло все спонтанно, коли випускала свою першу пісню «Не покину», яку написала у 2023 році. Бо з прізвищем Клименко далеко не заїдеш. У нас у кожного другого прізвище Клименко, і воно не дуже запам'ятовується.
Запитала в друзів, з чим я у них асоціююся. Подумала, що на асоціаціях й ідеї з’являться. Було безліч різних варіантів – вогонь, сонце, промінчик…
І ось я їхала в маршрутці і слухала аранжування пісні «Не покину», яке мені надіслали. Там є такі рядки: «без вибухів, без градів, іскр». Записую англійськими літерами слово iskra і думаю: sk – це ж Саша Клименко! У мене одразу з’явилася ідея писати їх великими літерами, бо це особливість, яка пов'язує мій псевдонім з моїм іменем і прізвищем.
А мама ще сказала, що й ra – не випадково. Бо я сонечко, а Ра - це бог сонця. До речі, навіть на проєкті мені завжди казали, що мій псевдонім повністю відповідає моєму життєвому стану. І Мел стверджує, що я й справді іскра.
- Ви вже звиклися з перемогою?
- Це моя перша перемога за всі 15 років, що я займаюся вокалом. В Україні я брала участь в безлічі різних вокальних конкурсів і жодного разу не перемагала. Ніколи в житті у мене не було першого місця чи Гран-прі, завжди диплом учасника. І мене це постійно злило.
Але водночас мене це дуже спонукало працювати далі. Я ніколи не здавалася завдяки моїй сім'ї, друзям, які не давали мені опустити мої крила.
Це було і очікувано, і не очікувано. Я розуміла, що можу перемогти, тому що наша пісня «Обиратиму себе» стала дуже популярною. Напевно, вже 65 тисяч відео зняли на неї у тіктоці. Інстаграм також вибухає, люди постійно пишуть нам із Меловіном. Але ж ти не можеш залізти в голови інших людей – проголосують вони за тебе чи ні.
Тому коли оголосили результати, навіть не одразу зрозуміла, що відбулося. Дивлюся на Мела, Мел дивиться на мене, всі кричать, біжать обійматися. А я стою і думаю: це точно моє життя? Це справді статуетка в моїх руках?
Але не хочу зациклюватися на статуетці. Хочу подякувати тому досвіду, тому шляху, який мене привів до цієї перемоги. Хай ця статуетка стоїть на поличці й надихає пахати далі. Хочеться зруйнувати зачароване коло, коли переможці вокальних шоу не стають відомими. Вони чомусь завжди зациклюються на своїй перемозі та зникають з радарів. Дуже мало артистів, які після перемоги в шоу закріпилися на сцені. Мені здається, лише Меловін.
Тому вже пишу своїй викладачці вокалу: «Марино, починаємо працювати над новими піснями». В кінці жовтня має вийти моя сольна пісня. Марина написала її ще до перемоги у проєкті. Але, мені здається, вона дуже підсвічує весь мій шлях – і минулий, і теперішній, і майбутній. У приспіві є такі слова: «коли все не так іде у цьому світі, я буду бігти на світло софітів».
- Ви кажете, що до цього моменту вам не вдавалося займати перші місця на конкурсах. Минулого року, наприклад, ви були на «Голосі країни», але тренери до вас не розвернулися. Однак в ютубі у вас була величезна підтримка. Тут так само – судді розділилися в думках, і ви не потрапили до фіналу. Але люди, знову ж таки, від вас у захваті. Не засмучуєтеся, що журі вас якось не пускають далі? Хоча, як на мене, підтримка людей важливіша.
- Стовідсотково важливіша. Підтримка людей якраз і доводить, що ти можеш стояти на сцені як артист. Мені здається, якби все в житті було легко, а твій шлях – без жодного камінчика чи ями, було б не цікаво.
Оскільки мене бісило те, що мене скрізь блокують, скажімо так, то через цю бісячку я працювала далі. Напевно, хотіла довести насамперед собі, що можу й маю стояти на першому місці. Це була мотивація працювати далі та не здаватись.
Я подобаюсь собі й не хочу нічого змінювати
- У вашій анкеті вказано, що ви впоралися з булінгом і навчилися давати відсіч усім, хто вас ображав. За що вам, дівчині з такими світлими поглядами, діставалося?
- Це було в школі. 6-7-й клас, коли діти просто шалено злі. Підлітковий вік, дівчата вже подорослішали, а хлопці ще не дуже, це ж все медично пояснюється, і мене постійно булили за вагу, бо я дівчинка не худенька.
Як мене тільки не називали! Це якраз були 2013-2014 роки, сталася анексія Криму, почалася війна на Донбасі, і всі дізналися, що таке танки, БТРи, винищувачі. Я була всією військовою технікою, яка є в цьому світі. Була великою рогатою худобою. Могла зайти в клас під слова: «О, танк прийшов». Тоді мене це дуже ображало.
Але дуже дякую моїй мамі, вона зробила так, що в мене немає комплексів. Я повністю себе сприймаю, повністю себе люблю.
У тіктоці люди просто шаленіють: «та це не іскра, це шарова блискавка», «якщо Альона бутерброди не доїла, то ця за неї доточить», «що за мода випускати пів тонни на сцену»... Я на це зараз взагалі не реагую. Можу лише посміятися з таких коментарів. Мене не чіпляє.
Напевно, пісня «Обиратиму себе» ще більше підсвітила мою любов до себе і впевненість у собі. Я обрала себе. Думка інших людей мене не хвилює. Звісно, якщо це конструктивна думка, то звертатиму увагу. Якщо ні, вибачте, але я себе дуже люблю і поважаю.
- У вас приваблива й цікава зовнішність. Дуже красиві ельфійські вушка, до речі.
- До речі, про вушка… Натрапила на людей, які пишуть: «сховай вуха, що вони в тебе стирчать». Я, щиро кажучи, раніше взагалі не звертала уваги, що вони якось не так стирчать. Гарні вуха.
Один коментатор рекомендував мені зробити операцію. На що йому відповіла: навіщо ж, такі гарні локатори, я все добре чую (сміється).
- Насправді оцей хейт, обливання брудом людей – велика біда. Саме мама допомогла вам з цим впоратися, щоб не зламатися?
- Мама завжди казала: «Сашо, ти гарна». І казала це щиро. Вона не виховала мене якоюсь самозакоханою дівчиною, яка на всіх дивиться зверхньо, бо найкраща. Ні! Це якраз був конструктив. Вона казала, які в мене гарні очі, яка в мене класна пропорційна фігура. А я дивилась на себе й розуміла, що так і є.
А потім я змінила школу, і там за чотири роки мені ніхто ніколи нічого поганого не сказав. Коли вже підросла, стала, як кажуть, зі своєю головою на плечах, повністю усвідомила, що подобаюсь собі й не хочу нічого змінювати.
Напевно, в такі моменти реально найважливіше – це підтримка близьких. Треба довіритися їхній думці, але при цьому не перетнути межу, щоб не стати самозакоханим.
Варто дивитися на себе без рожевих окулярів. Я ж розумію, що в мене талія не 60 сантиметрів і груди не 90. Але те, що бачу в дзеркалі, мені подобається.
Усі мають це усвідомлювати. Добре, що зараз дедалі більше людей ходять до психолога, до психотерапевта розбирати ці проблеми. Бо коли люди будуть психологічно здоровіші, світ стане кращим.
- Другий куплет «Обиратиму тебе» Меловін дописав спеціально для вас. І ви про нього говорите такими теплими словами. Будете далі якось співпрацювати?
- Ми з усією командою Меловіна і з ним особисто зловили конект з першої секунди знайомства. Наші стосунки можна описати, як іскра, буря, безумство… Правда, ми стали наче сім'я.
Якщо я напишу йому навіть о першій ночі, він завжди відповість. Так само і його команда. Дуже вдячна їм за те, що вони, просто побачивши мою анкету на проєкт, в одну секунду повірили в мене. І ця віра мене надихає.
Що стосується музики – не знаю. Можливо, запропоную йому ще зробити дует. Він завжди зі мною на зв'язку. Коли я написала пісню, яку ось буду випускати, одразу побігла показувати йому. Мені дуже важлива його думка. Його підтримка настільки розправляє мені крила, що я навіть описати словами не можу.
- Між іншим, ваша дуетна пісня стала й однією з найпопулярніших у творчості самого Меловіна.
- Так. Коли я дякувала за цю пісню команді, вони натомість сказали: «Це ми тобі маємо дякувати. Може, якби ти не з'явилася в нашому житті, цього всього й не сталося б». Так склалися карти, що всі залишилися у виграші.
Меловіна співачка вже називає своєю сім’єю – так вони потоваришували за час проєкту. Фото: Новий канал
Навчаюся в медичному університеті й працюю масажистом
- А ви продовжуєте працювати в аптеці?
- Ні, в аптеці не працюю вже півтора року. Але мені не хотілося кидати тікток, який я там знімала, бо людям подобалися відео, вони набирали багато переглядів. Залишилася у чудових стосунках зі своїм колективом, тому просто приходила в аптеку, знімала відео і йшла додому. Наразі працюю масажистом. Тому якщо хтось хоче на масаж, приходьте.
- Ви вже закінчили навчання?
- Ні, навчаюся на п'ятому курсі медичного університету ім. Богомольця. Дуже мрію стати зірковим фоніатром на пенсії. Фоніатр лікує голосові зв'язки і всі проблеми, пов'язані з гортанню, тому це дуже символічно.
Мені дуже подобається медицина, подобається лікувати людей. Хоча зараз більше уваги приділяю саме музиці, своєму розвитку, набиранню досвіду.
- Як все встигаєте? У вас точно 24 години в добі?
- Іноді мені здається, що в мене 30 годин у добі. Я навіть встигаю виспатися, зустрітись із друзями, десь погуляти. Якщо людина дуже чогось хоче, вона знайде час, щоб усе встигнути.
Я навчилася правильно розподіляти свій тайм-менеджмент. І мені кайфово від такого ритму життя. Ще більше кайфую, коли люди цим захоплюються. Завжди приємно, якщо мене ставлять у приклад.
Я ще навчаюся й на заочному факультеті на фармацевта, у мене дві освіти паралельно.
- Надалі цікаво ще брати участь у вокальних конкурсах? Чи на цьому можна вже поставити крапку?
- Я думала про це. Після «Голосу країни» мені спочатку нічого не хотілося. А потім захотілося десь ще себе показати.
Зараз розумію, що і проєкт, і Меловін подарували мені хороший старт. Тому поки не хочеться розпилятися на те, щоб ще щось собі довести чи отримати нову статуетку. Мені хочеться розвиватися як артист, хочеться співати, виходити на сцену і бачити сяючі очі людей. Хочеться їм довіряти своє найпотаємніше через музику. Хочеться, щоб вони мені довіряли своє найпотаємніше. Мені хочеться бути для людей.
- То чекатимемо на вашу нову пісню. Чи це буде навіть кліп?
- Можливо, ми зробимо муд-відео, ще думаємо над цим. Буду й далі працювати над новими піснями.
- Хто вам ще допомагає в роботі?
- У мене є людина, ми жартуємо, що вона і директор, і продюсер, і друга мама. Це моя викладачка з вокалу Марина. Вона дуже багато допомагає і в написанні пісень, і в аранжуваннях. Команда Меловіна завжди на зв'язку зі мною, і вони готові мені допомагати в будь-який час. Дякую їм за досвід.
Олександра каже, що підтримка мами допомогла їй не нахвататися комплексів і любити себе. Фото: Instagram.com/iskra.official_/
