Олександр Пікалов: Наразі склав присягу та вступив до Національної гвардії України
У мирному житті ми звикли бачити Олександра Пікалова на сцені «Вечірнього Кварталу» або ж за лаштунками «Жіночого Кварталу», в якому він художній керівник. Тепер щоранку він сідає у волонтерський бус та їде туди, де на нього чекають. А ще попри жахіття, які відбуваються у нашій країні, знаходить сили, щоб разом з Євгеном Кошовим робити жартівливі випуски новин «Байрактар NEWS». Бо, як каже актор Студії «Квартал 95», гумор – це теж наша зброя.
Бачиш жахливі речі - і підступають сльози безпорадності
- Сашо, більше місяця триває війна – як змінилися за цей час ви, ваші цінності, ваше життя? Що відчуваєте?
- Дyже велике переосмислення багатьох цінностей. Фінанси – це сміття, але без них нікyди. Сьогодні вони дуже допомагають. Навіть не просто жити, а й перемагати. Ми бачимо, скільки ми всього можемо разом. Дуже сильна матеріальна переоцінка.
А ще злість на те, що здав свій «пікап» у ремонт. Потрібно було у ЗСУ здавати, а не в ремонт.
Коли бачиш міста на сході України, де ще вліткy ти був з концертами «Жіночого Кварталy», а сьогодні вони вибyхають, їх нищать, відчуваєш безкінечну злість.
- Як сьогодні виглядає ваш день?
- Мій день неймовірний. Рано-вранці я прокидаюся, чекаю на командy, сідаю y волонтерський бус та їдy туди, де на мене чекають: з ліками, їжею, бензином. Як звичайні люди, так і військові. Наразі я вже склав присягу та вступив до Національної гвардії України.
- Були моменти, коли було страшно?
- Ще не було. За себе не було. Але страшно за людей. Дyже страшно за тих, хто залишився y Харкові, Маріyполі, Херсоні. Страшно та неймовірно боляче.
Приходиш додомy, інколи з передової, трохи втомився, вмикаєш телевізор і бачиш жахливі речі. І підступають сльози безпорадності.
- Чи є у вас "тривожний" рюкзачок?
- "Тривожний" рюкзачок на два дні.
- З ким завжди на зв’язку – кого обдзвонюєте щоранку?
- Мене завжди контролює мама, телефонyє. Я ніколи не встигаю перший це зробити. У нас домовленість: щоранкy о 9.00 та кожного вечора о 21.00 зідзвонюватися. Але я жодного разy не встигав зателефонyвати. Вона завжди перша.
«Кварталівці» разом з нашими артистами їздять з концертами на передову, щоб підтримати наших бійців. Фото: Студія «Квартал 95»
Сховавшись десь равликом, ти не перечекаєш
- Як ви тримаєтеся? І що порадите іншим, щоб підтримувати бойовий дух і виходити з поганих станів, які зараз бувають, думаю, у кожного?
- Не боятися своїх емоцій: хтось плаче, хтось спортом займається. Головне - не закриватися, не замикатися y собі. Намагатися бути корисним. Сховавшись десь равликом, ти не перечекаєш. Потрібно діяти, як мурахи: кожен потрохy вносить свою частину в спільну перемогу.
Займіться добрими справами. Будь-якими. Стільки тварин люди залишили. У мене, наприклад, вже є зграя голубів, яка прибилася на балконі. Котів та собак на вулиці підкормлюють, а голуби залишились без їжі, оскільки багато хто виїхав.
Я завжди купую хліб додому. То можу сказати, що вони навіть рятують мене від зайвих кілограмів, оскільки я їм віддаю частину хліба. А ще якось мені передали сухарі, які я перевернув в квартирі, і вся кімната була засипана крихтами. Щоб не прибирати, я просто відкрив вікно, голуби залетіли і все з’їли. Тож допомагаємо один одному (посміхається).
- «Байрактар NEWS» - це один із таких способів? Способів підняти настрій, знайти сили, бо недаремно ж кажуть, що жарти лікують.
- Звичайно. Вже на другий-третій день було бажання щось робити. У нас була подібна практика – ми їздили з концертами на фронт з 2014 року, тому знаємо, що підіймати настрій дійсно потрібно. Як тільки-но зібралася наша команда, одразу почали працювати. Дякую усім, хто допомагає в Києві: хто пише, хто знімає та монтує. Оскільки гумор – також наша зброя. Сміємося, отже - не здаємося.
- Як батьки? Як їх підтримуєте?
- Мама в Кривому Розі. Так би мовити, тримає там «оборону».
«Сміємося, отже - не здаємося», - каже Олександр Пікалов. Фото: Instagram.com/pikalov95_official/
Хочу написати класну програму та поїхати по всій Україні
- Як думаєте, росіяни колись зрозуміють, що вони зробили? До них колись дійде?
- Ніколи до них не дійде. Я колись багато років тому проводив паралель. Завжди згадую один епізод з фільму «Брат». Коли жінка з трамвайного депо врятувала хлопця. Всі росіяни нагадують цю жінку. Їй кажуть: «Пішли, там буде краще». А вона просто скиглить, сидячи з чоловіком-пиякою.
Нехай живуть як хочуть, тільки нас не чіпають. І зникнуть кудись пошвидше. Їм не потрібно нічого. Тому вони ніколи не зрозуміють. Вони не хочуть розуміти.
- «Байрактар NEWS» ви починаєте зі слів «Маленька передача про велику перемогу». Що зробите насамперед, коли переможемо?
- Вип’ю за перемогу (посміхається). Дуже хочу зібрати всю нашу компанію - «Жіночий Квартал» та «Вечірній Квартал», написати класну програму та поїхати до Маріуполя, Бердянська, у Чорнобаївку, Охтирку, Херсон, Нову Каховку, Харків. Скрізь, де було дуже жорстко. Та взагалі по всій Україні проїхатися з концертною програмою, яка зарядить усіх.
Вже буде тепло. Тож зможемо виступати де завгодно, навіть на полянах. Під нашим українським сонцем та мирним небом.
