3 березня у прокат виходить романтична комедія «Сусідка». У головних ролях - Артемій Єгоров та Ксенія Мішина. Він - закоренілий холостяк і гульвіса, який закладається зі своїм найкращим другом на «Порш», що зможе прожити місяць під одним дахом із однією жінкою. Вона – вчителька музики, молодша сестра того самого найкращого друга, яка пішла від чоловіка-тирана та шукає нове житло. Петро знає Вероніку з дитинства, здавалося б, проблем ужитися не буде, доки не з'ясовується, що у дівчини двоє дітей, які перевернуть життя мачо догори дригом.
З цієї історії ми й розпочали нашу розмову з Артемієм Єгоровим.
- Артемію, у «Сусідці» ви граєте повну собі протилежність – у кіно ви такий холостяк-холостяк, у житті – зразковий чоловік. Чи доводилося із собою боротися, щоб показати холостяцьку натуру?
- Останні кілька років мій підхід до створення ролей метаморфізувався (сміється), прикольне слово вийшло, і я більше не вірю в таке поняття, як «вжився у роль».
Можу змінити зовнішність, зачіску, ходу, змінити голос, але внутрішнє наповнення все одно лишиться моїм. Тому я зрозумів, що завжди грав і гратиму себе, але в обставинах, які прописані в сценарії. У даному випадку – холостяк, гульвіса, шибайголова, але мені не доводилося боротися із собою, це просто робота. Потрібно грати холостяка – о'кей, граю! І робити для цього нічого не потрібно, все вже прописано в сценарії, ти просто слідуєш за написаним.
- Ваш герой живе за режимом – вечірки, стосунки на ніч та нуль відсотків відповідальності. У вашому житті були такі холостяцькі будні чи це точно не ваша життєва історія?
- Ну, почну з відповідальності - це риса характеру, яка набувається з досвідом і дорослішанням. Був етап, років у 16-18, коли було щось схоже, алкогольно-цигаркове. Але я пішов з такого шляху, тому що він мене руйнував і я відчував це, скоріше навіть неусвідомлено, але вдячний моєму інстинкту самозбереження.
На сьогоднішній день це взагалі неприпустимо: тусовки, червоні доріжки – жахливий стрес, почуваюся максимально не у своїй тарілці. Я взагалі дуже нудна людина: чайні церемонії, лежання під сонцем цілий день… Щоправда, у нас із дружиною цього літа є мета – освоїти кайтсерфінг (це катання по воді на дошці з кайтом - повітряним змієм, що дозволяє рухатися за рахунок сили вітру і виконувати різні стрибки. - Прим. авт.). Ось це і буде перший екстрим у моєму житті. У Альони ще польоти на пароплані за спиною, тому вона більш екстремальна людина, ніж я. Обожнюю її за це, вона - гроза, блискавка, дикий вітер, вона все те, що мене надихає.
- А парі коли-небудь серйозні укладали? Билися навзаклад? Хлопці таке полюбляють.
- Ніколи в житті. Ну, всілякі "пацанячі" спори – так, це було. Брали з хлопцями один одного на слабо, але парі не було. Хочу навесні, у квітні-травні, розпочати спільні тренування з акторами на свіжому повітрі у Гідропарку. Тарас Цимбалюк уже дав добро. Можливо, навіть вестимемо відеозйомку. Ось там точно будуть усілякі дружні змагання, щось подібне до того, хто більше візьме ваги на груди або на біцепс. Ах, чекаю на весну, краса - качнув "банки" і пішов у річці скупнувся.
Актор каже, що йому подобається бути у гарній фізичній формі. До того ж, тренажерний зал дозволяє проявити характер. Фото: компанія F Films
- Із Ксенією Мішиною спрацювалися? Вона дівчина саме із характером, як на мене. Комфортно вам було удвох грати любов?
- Я давно знаю Ксюшу і дуже поважаю її і як людину, і як акторку.
Знаєте, кіносфера – це таке місце, де дуже багато перемивання кісток. Сьогодні той, хто має свою думку і не дозволяє сідати собі на голову, вважається з характером. Ну, в такому разі я теж із характером. Мені з Ксюшею грати дуже комфортно, вона дуже тонка акторка та добре відчуває гумор. Вважаю, ми зробили дуже круту роботу в «Сусідці». Чекаємо. Хвилюємося (фільм знімала компанія F Films за підтримки Держкіно та «1+1». – Прим. авт.).
- Кажуть, у вас там будуть постільні сцени. Як це - грати такі пікантні моменти, коли на тебе при цьому дивиться вся знімальна група? Багато акторів зізнаються, що їм найчастіше смішно в такі моменти.
- Ну, смішно чи ні, це вже залежить від загальної атмосфери на майданчику та безпосередньо від стосунків акторів, які грають такі сцени.
У нас було дуже круто, дуже по-дружньому, половина команди з Латвії, вони всі чудові люди, без пафосу, без гнилизни. Ми сміялися, жартували, спілкувалися – це, блін, дуже важливо. Дуже хочу, щоб усі проєкти знімалися у такій обстановці. А ще з огляду на той факт, що я половину проєкту ходив напівголий, то постільні сцени – це не проблема (сміється).
- Ви зізнавалися, що на сьогодні це ваша найкраща роль. Чому саме вона?
- Ну, тому що (сміється)! Режисерка Наталія Пасеницька видушувала з мене все, що можна і не можна. Я відкрив себе з нових сторін. Ніколи не думав, що можу грати комедії саме так, як у «Сусідці».
- До речі, ви писали, що у «Сусідці» були у своїй найкращій фізичній формі. Спеціально готувалися, щоб ми побачили вас із шикарними кубиками?
- Мені просто подобається бути у гарній фізичній формі. Людина народжена, щоб бути сильною, красивою і щасливою. Причому сильною як духом, так і тілом. Мій тренер Дмитро Жевлаков навчив мене, що тренажерний зал - це те місце, де ти виявляєш свій характер, де можна і навіть потрібно залишати свою злість.
Я зробив свій максимум на той момент, і саме мене затвердили на «Сусідку». Все збіглося. Наразі кілька місяців - у лайт-режимі: 2-3 тренування на тиждень. Дав собі можливість відпочити від важких навантажень, але ось весна - нові сили, нові можливості, знову пахатиму.
- Мені здається, широка впізнаваність до вас прийшла після «Карпатського рейнджера», це був такий доленосний поворот?
- У мене немає широкої впізнаваності, і, щиро кажучи, я цьому радий. Буває, підходять люди сфотографуватися, а ти не готовий, ти у своїх думках, розмірковуєш про справи, у тебе є свій спектр якихось проблем, тобі просто потрібно побути наодинці з собою. А тут - бах: «Можна сфотографуватися?»
Мушу зізнатися, це напрягає. Спостерігаю за своїми медійними колегами і бачу, що це дуже непроста ноша.
Кар'єра йде вгору, коли робочий графік забитий на пів року вперед. Але це все дуже нестабільно. Зовсім нещодавно я такі самі пів року сидів без роботи, 27 кастингів - і жодного затвердження. Це дуже б'є по внутрішньому стану, ти починаєш займатися самобичуванням, розбиратися, що-як-чому, де ти «налажав» і взагалі що відбувається, що тебе ніде не затверджують. Для багатьох моїх колег це було несподівано, мовляв, як - ми думали, тебе затверджують на всі ролі (сміється).
Артемій віддає перевагу спокійному способу життя. Актор обожнює чайні церемонії. Фото: Особистий архів Єгорова
- Коли ви розповідали свою життєву історію, то зізнавалися, що п'ять років змушені були виживати, працюючи у театрі. Наразі проблем із грошима немає?
- Так, цікаві часи були, відчайдушні. Мені здається, що саме тоді я став чоловіком. Дякую своїй дружині, що вона не послала мене під три чорти і дала мені час стати на ноги. Але я цього хотів, прагнув і знав, що буду затребуваним актором. Ви спитаєте, звідки знав? А я не знаю, просто знав, вірив, відчував.
Вважаю, що жінка має відчувати захист свого чоловіка, і фінансовий у тому числі. Вона має хотіти грошей, це змушує чоловіка вирішувати питання, заробляти, розвиватися. Терпіти не можу мужиків, які кажуть, що жінки наразі хочуть лише грошей. Це фраза маминих синків, які не спроможні відірвати свою дупу заради своєї жінки.
Дівчата, вимагайте грошей, багато грошей, це змусить чоловіка їх здобути. А якщо він тільки ниє - шліть під три чорти!
- За вашими словами, у вас завжди є і завжди були цілі, бажання, мрії та сили їх здійснювати. Які вони наразі?
- Не хочу все життя бути лише актором. Є мета зайнятися продюсуванням. Плавно починаю пробивати цей шлях. Це стосується роботи. А взагалі ми з Альоною гедоністи, нам подобається кайфувати від життя. Хочемо побувати в Америці, Японії, Китаї, та й взагалі подорожувати. І, як я говорив вище, - кайтсерфінг. Можливо, займуся паропланами. Загалом з приходом тепла видно буде.
- У серіалі «Велика надія», який вийде на «1+1» у березні, ви теж завидний холостяк – за вами сохнуть усі жінки у цій картині. Та й у житті ви дуже харизматичний чоловік. Чи багато у вас шанувальниць? На побачення не запрошують?
- У цій історії я граю швидше не завидного холостяка, а батька (сміється). Це суцільна пригода - виховання одному двох дочок, одна з яких - підліток і взагалі некерована. Тимур зустрічає жінку, з якою він не міг би й подумати, що буде у стосунках. Було цікаво. І з Анею (акторка Ганна Антосик. – Прим. авт.) ми добре спрацювалися, вона спочатку соромилася, а потім все пішло як по маслу.
А щодо прихильниць... Іноді таке пишуть, що кошмар (сміється). Я думав, що тільки чоловіки подібне можуть пропонувати. Деякі люди взагалі не мають меж, почуття особистого простору, якогось банального розуміння, що не можна таке писати у повідомленнях в інстаграмі чи фейсбуці. Для цього є спеціальні сайти. Шукайте там. Не люблю це слово, але воно добре відображає такі випадки – безпардонність.
- Альона не ревнує? Чи ви ніколи не даєте приводу?
- Не даю приводу, і ми разом читаємо, обговорюємо. Рівень довіри один до одного дуже високий.
- Цікаво, а зіграли б із дружиною у якомусь фільмі чи серіалі? Існує думка, що з рідними важче грати.
– Ми грали вже не раз. В одному проєкті Альона грала мою коханку (сміється). Ну, той, хто каже, що з рідними грати важче, теж має рацію. У них своє відчуття, у нас із Альоною – своє. Ми завжди кайфуємо, коли разом робимо улюблену справу.
- Ось дивлюся на вас – і без вашої фірмової бороди вас не уявляю. А ви уявляєте себе без бороди? Це ж зовсім інший типаж буде, мабуть.
- Так, це цікава тема (сміється). Абсолютно інший типаж. Грав я якось ублюдка: поголений, зализане назад волосся, тонкі губи, ну просто упирьониш. Зйомки тривали три місяці, і я ось, без перебільшення, встаючи вранці щодня і дивлячись у дзеркало, питав себе: хто, чорт забирай, ця людина? Я його не знаю.
Я собі без бороди не подобаюсь, але якщо грати упирьониша – звичайно (сміється).
– На які жертви готові піти заради ролі? Наприклад, знову поголити бороду або погладшати і розпрощатися з накаченим тілом?
- Ну, з бородою готовий на певний час розпрощатися, а ось з вагою - дуже складна тема, максимально складна. Дивлячись що за проєкт, хто режисер і, головне, що мені цей проєкт дасть. Я зараз не про гроші, а про творчу реалізацію, репутацію тощо.
Ігри з вагою – штука небезпечна. Загалом швидше ні, ніж так, але, як кажуть в Одесі, «будем посмотреть».
Із дружиною Альоною. Пара разом 11 років. Як зізнається Єгоров, все, що має і в голові, і в кишені – все завдяки Альоні. Фото: Особистий архів Єгорова