• Головна
• Шоу-біз

Фото: dubikvit.livejournal.com

Дружина Гайдая Ніна Гребешкова називала « 12 стільців » «обідньою книгою» чоловіка. Кожен раз, коли режисер сідав їсти, він брав її і перечитував, регочучи захлинаючись.

В кінці 60-х Гайдай зважився на екранізацію. Відправився на прийом до голови Держкіно Олексія Романова, озвучив свої міркування. Але в той момент якраз виходило «Золоте теля» Михайла Швейцера, і Романов запропонував трохи почекати з Ільфом і Петровим. В результаті «12 стільців» ледь не пішли до Георгія Данелії. Він незалежно від Гайдая підбирався до книги, і йому затвердили в Держкіно сценарну заявку. Але Данелія дружив з Гайдаєм і, дізнавшись, що той хоче екранізувати Ільфа і Петрова, поступився йому зі словами «Я поки готувався, все перегоріло. Вже не знаю, як цей роман ставити... »

Незабаром Гайдаю затвердили в Держкіно сценарій, написаний ним спільно з Владленом Бахновим. І він приступив до кінопроб, які виявилися справжньою мукою.

23 претендента на головного героя

З Кісою Вороб'яніновим розбиралися рік. Гайдай думав про Анатолія Папанова, Ростислава Плятта (з яким раніше працював у фільмі «Жених з того світу»), Сергія Філіппова. Спробував свого старого знайомого Юрія Нікуліна, який сам прийшов до нього зі словами: «Я про цю роль все життя мріяв!» Начебто кращим за інших здавався Плятт. Потім здалося, що підходить і Філіппов. Гайдай подзвонив йому - і з'ясувалося, що незабаром після кінопроб на роль Кіси у актора все життя полетіло шкереберть: його звільнили з театру, а пухлина головного мозку, виявлена кілька років назад, почала прогресувати, і лікарі повідомили, що жити йому залишилося кілька місяців.

Кажуть, Гайдай віддав Вороб'янінова Філіппову, щоб той хоч наостанок зіграв в кіно велику, а не епізодичну роль. Ще ходить легенда, що робота в «12 стільцях» надала на Філіппова такий благотворний вплив, що пухлина сама собою зчезла. Насправді під час зйомок він мучився від головних болів і іноді забував свої репліки, а як тільки робота закінчилася, ліг на операцію. Все пройшло вдало: пухлина, як з'ясувалося, була доброякісною. Філіппов потім жартував: «Скільки мізків видалили - і нічого, розумним залишився!»
З Остапом Бендером все було ще складніше. У 1972 році, вже після виходу картини, в «Радянському екрані» була опублікована замітка «12 стільців - 15 претендентів» з фотопробами різних акторів: Анатолій Кузнєцов (майбутній Сухов в « Білому сонці пустелі »), Спартак Мішулін, Олег Борисов, Володимир Висоцький (!), Олексій Баталов, Микита Михалков (це міг бути вусатий Бендер), Олександр Белявський, Фрунзик Мкртчян, Микола Губенко, Михайло Козаков, Олександр Лазарєв, Євген Євстигнєєв, Валентин Гафт, Володимир Басов, Андрій Миронов... Але насправді претендентів у Гайдая було набагато більше. Тільки «на кіноплівку» пробувалися 23 актора, а фотопроби пройшли мало не 200 претендентів.

Наприклад, Гайдай подумував запросити на роль Мусліма Магомаєва, на той момент найпопулярнішого співака в країні. Він був азербайджанцем, і східна зовнішність начебто непогано поєднувалася з фразою Бендера «мій тато був турецькопідданий». (Гайдай, як багато хто, вирішив, що батько Бендера був турок, хоча Остап мав на увазі, що його тато був одеським євреєм, який отримав громадянство Османської імперії. Це була відома в кінці XIX століття хитрість: турецький паспорт багатьом дозволив ухилитися від військової повинності і не платити місцеві податки. Коли Остап називає себе «Остап-Сулейман-Берта-Марія Бендер-бей», він просто веселиться над цією ситуацією. Корінним одеситам Ільфу і Петрову на відміну від їх читачів жарт здавався зовсім зрозумілим.)

Ще більш неймовірним кандидатом був чемпіон світу з шахів Борис Спаський. Його порадив Гайдаю Микола Рибников (до речі, ще один невдалий Бендер). Спаського загримували, зняли з ним пробу, але він не хотів грати в «12 стільцях», зокрема, тому, що не поділяв ідеї Ільфа і Петрова.

Кіса і Ося: Сергій Філіппов і Арчіл Гоміашвілі. Фото: кадр з фільму «12 стільців»

«Мріяв про Табакова»

Були серед кандидатів і Олександр Ширвіндт, і Леонід Каневський, і Євген Кіндінов, і Олександр Пороховщиков, і Олег Басілашвілі. Кажуть, останній дуже хотів зіграти Остапа, але в той момент був дуже повним - важив 110 кілограмів. Скинув 35, але, поки худнув, Гайдай вже почав зйомки з Олександром Белявським.

І швидко в ньому розчарувався. Белявський виглядав дещо блідо на тлі фактурного Філіппова, і Кіса Вороб'янінов в результаті перетягував всю увагу на себе. За іншою версією, яку озвучував сам Белявський, його кандидатура категорично не сподобалася заступнику голови Держкомітету з питань кінематографії Володимиру Баскакову.

Іншим актором, що максимально наблизився до ролі, став Висоцький ( «Він чудово співав у нас на кінопробах!» - згадував Гайдай), але у того вже на початку 70-х були серйозні проблеми з алкоголем. Ніна Гребешкова розповідала, що в перший же знімальний день Висоцький елементарно запив, і Гайдай від гріха подалі вирішив з ним не зв'язуватися.

І в результаті роль дісталася «темній конячкі» - Арчілу Гоміашвілі, практично невідомому радянським кіноглядачам. Ще в 60-ті він поставив в Грузії спектакль «Пригоди Остапа Бендера» за мотивами «Золотого теляти», причому грав в ньому безліч ролей: і Бендера, і Корейка, і Паніковського, і Балаганова, і навіть Зосю. Він гастролював з ним по всьому СРСР - і в 1970-му в місті Горькому на спектакль прийшов Гайдай. Гоміашвілі до того моменту вже практично не проходив на роль за віком: Бендеру в романі приблизно 27, а Гоміашвілі було 44. Але в особистій розмові з Гайдаєм актор сміливо збавив собі десять років, і це прокатило. Більш того, ці десять років якимось дивом «з'їла» кіноплівка: Гоміашвілі дійсно виглядає на екрані максимум 35-річним.

В останньому інтерв'ю Гайдай сказав про проби на роль Бендера: «Це важкий випадок в моїй біографії. Я весь час «тримаю в голові» Олега Табакова. (...) Я мріяв про такого Остапа ». При цьому Табакова він на роль навіть не пробував. Можливо, це той випадок, який відображений в приказці «Розумна мисля приходить після».

З іншими персонажами визначилися швидше. Михайло Пуговкін, правда, довго сумнівався, чи братися за роль батька Федора - боявся, що глибоко віруюча мати не благословить його грати священика-користолюбця (вона в підсумку благословила, сказавши «Ти Бога чи не чіпаєш? Тоді грай»). Юрій Нікулін, який провалив проби на роль Кіси, був без розмов затверджений на роль двірника Тихона (і, кажуть, отримав за неї величезний на ті часи гонорар в 500 рублів). Наталія Варлей пробувалася на Еллочку, але в підсумку зіграла скромницю Лізу, змучену вегетаріанством (як і в «Кавказькій полонянці», її озвучила Надія Румянцева). Ну і, звичайно, ідеальною мадам Грицацуєвою стала Наталія Крачковська. Її чоловік був звукооператором, і Гайдай заявив, що йому потрібна така актриса, «як дружина Крачковського». Він і не підозрював, що Наталя вже знімалася в декількох фільмах, а коли дізнався про це, відразу взяв її на роль.

Проблема з меблями

Несподівана проблема виникла зі стільцями. Гарнітурів роботи майстра Гамбса в Москві майже не було. Знімальна група шукала їх щасливих володарів за допомогою оголошення в «Вечірній Москві», але марно. На превелику силу знайшли літню москвичку, у якої був один-єдиний гамбсівський стілець, але продавати його вона навідріз відмовилася. Стілець просто сфотографували в усіх ракурсах. А потім з'ясували, що в СРСР немає майстрів, які могли б за фотографією виготовити старовинний гарнітур... Сорок стільців (гарнітур мадам Пєтухової, гарнітур генеральші Попової плюс 16 запасних) довелося замовляти в Єгипті.

У квітні 1970 року зйомки нарешті почалися. Група вирушила спочатку в місто Рибінськ (який зображував в кадрі Старгород), а потім в волзьке село Работки (там знімали Васюки). П'ятигорськ, Військово-Грузинську дорогу, передмістя Батумі зняли там, де і розгортається дія відповідних сцен.
Робота йшла відносно спокійно, хоча зовсім без неприємностей не обійшлося. Наприклад, Пуговкін шість годин рубав стільці на березі моря - в шторм, на пронизливому вітрі, в кінці жовтня (в фільм потім, як годиться, увійшли лічені секунди відзнятого матеріалу) - і на все життя захворів на радикуліт. Але найбільше проблем виникало з Гоміашвілі: він так стрімко увійшов в знімальний процес, що не встиг вивчити текст і періодично плутав слова перед камерою. А Гайдай не встиг відрепетирувати роль з ним заздалегідь, і це доводилося робити між дублями.

Як пише Євген Новицький, автор книги про Гайдая, що вийшла в серії «ЖЗЛ», «на зйомках Гоміашвілі частенько лебезив і запобігав, що, зрозуміло, не могло не образити Гайдая, що не виносив фальші ні в професійних, ні в побутових відносинах. А коли фільм був готовий, Гоміашвілі, обурений тим, що його «позбавили голосу» (вся роль, крім кількох епізодів, була переозвучена Юрієм Саранцевим. - Ред.), різко змінив інтонацію з улесливої на хамську.

- Якби я знав, що режисер - таке г... але, - заявив він Гайдаю, - не став би зніматися.

- А якщо б я знав заздалегідь, то не став би знімати такого г... ного актора, - парирував Гайдай ».

Кілька років вони не спілкувалися, але в самому початку 1977 року Гайдай несподівано зателефонував Гоміашвілі: «Хочете побачити кримінальний злочин? Тоді вмикайте телевізор. Зараз почнуться «12 стільців», зняті Марком Захаровим ». До телеверсії роману Ільфа і Петрова, поставленої художнім керівником «Ленкома», де головні ролі виконали відкинуті свого часу Гайдаєм Анатолій Папанов і Андрій Миронов, Леонід Іович явно відчував великі ревнощі.

Втім, і його власні «12 стільців» далеко не у всіх викликали захват. Наприклад, класик радянського кіно Григорій Козінцев, побачивши їх, в жаху записав в щоденнику: «Хам, який прочитав твір двох інтелігентних письменників. Хамський регіт »...

Сьогодні всі ці гнівні вигуки тільки веселять: фільми Гайдая і Захарова прекрасно існують в телеефірі разом.

Гоміашвілі і Філіппов зіграли Бендера і Кісу ще в одній картині - «Комедія давно минулих днів» (1980). Її автори хотіли віддати данину поваги одночасно німим комедіям 20-х і фільмів Гайдая (в ній ще знялися в ролі Боягуза і Бувалого Георгій Віцин і Євген Моргунов). Що цікаво, Гоміашвілі знову озвучував Саранцев. Але вийшов швидше сумний реквієм за минулою епохою.

Багато глядачів визнали в Арчілі Гоміашвілі «справжнього» Бендера. Але щоб знайти виконавця головної ролі Леонід Гайдай і його асистенти переглянули мало не всіх кращих радянських зірок, що підходили за віком та типажем. Представляємо вам найяскравіших претендентів.

[Sun_gallery_632645]