Фантомні імперські болі: чому Угорщина вороже ставиться до України
З усіх сусідів України, окрім Росії та Білорусі, Угорщина займає найнедружніше місце щодо нашої країни. Будапешт висуває як історичні претензії щодо українського Закарпаття, так і ставить ціпки в колеса нашої євроатлантичної інтеграції.
Із недавнього: заява угорського керівництва про готовність платити за російський газ у рублях.
«Такі заяви суперечать консолідованій позиції Європейського союзу, який принципово відмовився задовольняти російські забаганки», - заявив речник українського МЗС Олег Ніколенко. За його словами, на цьому фоні пропозиції провести у Будапешті мирні переговори України та Росії «виглядають цинічно».
«Якщо Угорщина дійсно хоче допомогти припинити війну, як це можна: припинити руйнувати єдність в ЄС, підтримувати нові антиросійські санкції, надати Україні військову допомогу, не створювати додаткових джерел для фінансування російської військової машини. Перейти на правильний бік історії ніколи не пізно», - наголосив він.
Чим же викликана така недружня політика Угорщини щодо України?
Вперше «українське питання» виникло в Угорщині на початку 1918 р. з проголошенням УНР незалежності та підписанням Берестейського мирного договору. Фото: Template:Oleksandr Mazyar/ru.wikipedia.org
Насильницька асиміляція українців
Причини протиріч між двома країнами багато в чому закладені в історичній площині. Справа в тому, що Угорщина по відношенню до України керується мисленням розділеної Австро-Угорської імперії. Українське Закарпаття, розташоване на західних схилах Карпатських гір, колись входило до складу Угорського королівства, а у ХІХ столітті залишалося в угорській частині Австро-Угорської імперії.
З другої половини XIX століття Угорщина здійснювала політику цілеспрямованої мадяризації та денаціоналізації залежних націй та народностей. Протягом 1860-1914 років. було проведено мадьяризацію 100 тис. русинів на Закарпатті. Усі міста Карпатського регіону на початку XX століття втратили свій національний образ, стали центрами угорської культури, осередками мадяризації всіх східних регіонів угорського королівства.
Були закриті всі без винятку русинські школи, заборонялося друкарство русинською мовою, замість кирилиці у школах вводився латинський алфавіт. Проте насильницька асиміляція, прагнення «спростити» етнонаціональну ситуацію викликали величезний опір слов'янських та румунського народів, стали каталізатором антигабсбурзького та антиугорського рухів.
Вперше «українське питання» виникло в Угорщині на початку 1918 р. у зв'язку з проголошенням УНР незалежності та підписанням 9 лютого 1918 р. Берестейського мирного договору з Центральними державами, у тому числі з Австро-Угорщиною. За цим договором Україна була визнана лише в межах дев'яти губерній, що відокремлювалися від Російської держави. Спроби України у 1918 році змусити Австро-Угорщину та Німеччину приєднати до УНР Галичину, Буковину, Холмщину, Бессарабію, Закарпаття, де переважало українське населення, викликали рішучий опір Габсбурзької монархії, яка навіть відкидала право на самовизначення українців.
Розроблена у квітні 1918 р. урядом Угорщини концепція забезпечення непорушності східних кордонів Австро-Угорщини лягла в основу позиції Відня в українському питанні. У ній Росія, Румунія та Україна розглядалися як особливо небезпечні держави. Україна вважалася потенційно найнебезпечнішим суперником, оскільки, прагнучи об'єднання своїх земель в одну державу, загрожувала східним кордонам Австро-Угорщини.
І Будапешт досі відчуває фантомні болі з приводу Тріанонського договору 1920 року, який поклав край Австро-Угорській імперії та її правлінню в українському Закарпатті.
«Поки що уряд Орбана при владі, ми маємо справу з тим, що є. Це імперське мислення. А їх було поділено на умовах цього договору, і скільки залишилося території від Угорщини, і де залишилися угорці», - заявляли з цього приводу в українському Міністерстві закордонних справ.
Лідер Угорщини Віктор Орбан вважає Володимира Зеленського своїм супротивником. Фото: REUTERS/Bernadett Szabo
Будапешт побив горщики з усіма сусідами
Головними елементами угорської національної ідеї, якою вона формувалася протягом ХІХ століття, стали непримиренність до пангерманської, панславістської та румунської ідеологій. Будапешт досі «хворий» на збереження єдиної та неподільної Угорщини, недопущення федералізації країни або надання автономії іншим народам, забезпечення угорської гегемонії в історичній Угорщині.
Угорська революція 1848-1849 гг. загострила міжетнічні протиріччя Австро-Угорської імперії. Проти угорського визвольного руху виступили слов'янські, у тому числі український та румунський народи (Угорщина володіла українськими та румунськими територіями). Це стало головною причиною формування наступальної угорської національної доктрини: щоб не опинитися під владою інших народів у своєму королівстві, угорці вдалися до забезпечення своєї переваги штучними методами.
Беручи активну участь у війні проти СРСР за Німеччини, Угорщина переслідувала насамперед свої державні інтереси: усунення «слов'янської загрози», зміцнення угорських позицій у регіоні. Метою було зміцнити безпеку східних кордонів Угорщини та послабити Галичину як основну базу української визвольної боротьби, яка дуже впливала і на карпатських русинів.
Нині Вугорщина має серйозні проблеми у її відносинах з Румунією, Словаччиною, Сербією. Це пов'язано з тим, що Угорщина, визнаючи встановлені кордони, не вважає задовільним становище угорців у цих країнах, відстоює права на національний, культурний розвиток 15 млн. угорців, розділених між шістьма державами, намагається запобігти асиміляції угорського етносу в сусідніх країнах.
Так, наприклад, якщо українська влада прагне інтегрувати угорську громаду в українське суспільство, то уряд Віктора Орбана, звинувачуючи Київ у проведенні політики залякування угорської меншини, домагається збереження ізольованого становища угорської громади на Закарпатті та закріплення впливу Угорщини у регіоні. Для тиску на країну Будапешт намагається залучити міжнародні організації. У випадку з ЄС та НАТО ця політика не спрацювала: у Брюсселі вважають, що між Україною та Угорщиною двостороння суперечка, і обидві країни здатні самі її вирішити. Не спрацьовує така тактика і з ОБСЄ.
Відносини між Україною та Угорщиною залишаються напруженими з вересня 2017 року, коли в Україні було ухвалено закон «Про освіту», який обмежує використання в країні мов національних меншин. Угорщина пригрозила заблокувати процес вступу України до Європейського Союзу через те, що, на думку угорської сторони, Україна обмежує мовні права меншин. Уряд Угорщини аргументує свою занепокоєння тим, що у Закарпатській області проживає близько 100 000 етнічних угорців. Ще більше відносини загострилися під час українських місцевих виборів у жовтні 2020 року, коли Петер Сійярто закликав угорців Закарпаття підтримати політичну силу Партії угорців України.
