Позивний «Стіч»: у Київському ботсаду з'явилася незвичайна скульптура на згадку про загиблого снайпера
У столичному Ботанічному саду імені Фоміна наразі багато людей. Цвітуть магнолії, і традиційне паломництво любителів сфотографуватися на їхньому тлі - у самому розпалі. Людський потік тягнеться неспішно, але цілеспрямовано: від станції метро «Університет» центральною алеєю вниз - туди, де й розташована плантація екзотичних дерев. Туди, де особлива весна, туди, де ілюзія щастя, туди, де начебто й немає війни.
Пам'ятник Ігорю Воєводіну у ботанічному саду ім. Фоміна: Фото: автор
Проминути незвичайну скульптуру, яка тут з'явилася 15 березня, у День українського добровольця, неможливо. Відвідувачі зупиняються, спочатку дивуються вигляду статуї, а потім вчитуються у текст прикріпленої поруч таблички. Постоявши, кілька секунд, відходять. Оцінити емоції на обличчях людей важко. До початкового здивування додається щось схоже на збентеження, смуток.
Пам'ятник справді виглядає незвично. Корпус - солдатський: військова форма, розгрузка, з якої стирчать автоматні ріжки. Кулак правої руки притиснутий до серця у жесті привітання «Слава Україні!». Дивує людей голова статуї – виглядає як персонаж із дитячого мультфільму «Ліло та Стіч»...
На прискульптурній табличці напис: «Паркову скульптуру встановлено на честь воїна-добровольця 12-ї бригади спеціального призначення "Азов", студента-японіста Київського національного університету імені Тараса Шевченка Воєводіна Ігоря Олеговича, позивний «Стіч». Загинув, захищаючи незалежність України, біля міста Кремінна, Луганська область».
Стіч - міфічний герой. Інопланетянин, спочатку придуманий щоб створювати у галактиці хаос, але який потім став символом «маленької грудочки щастя». Саме цю кумедну істоту Ігор Воєводін обрав своїм талісманом.
Іграшкова фігурка «Стича» Ігор ніколи не розлучався. Фото: knu.ua
Ігор родом із Закарпаття. Закінчивши Ужгородський ліцей імені Тараса Шевченка, вирішив вступати до топового вишу країни на спеціальність перекладача японської мови. Свій вибір пояснив лаконічно: «Важко. Незвичайно. Цікаво». Мовою був захоплений до самозабуття.
В іншому все йшло як у будь-якого іншого хлопця його віку: студентське життя у всіх його фарбах - від посиденьок до півночі з друзями у гуртожитку до костюмованих свят на Гелловін.
Життя перевернулося, як і у всіх, після 24 лютого 2022 року. Він у перші ж дні записався добровольцем. Близькі навіть не сперечалися з таким рішенням, бо знали – це марно. Починав службу в одній із частин у Києві. Паралельно продовжував навчання в університеті, навіть не взявши академічної відпустки. Восени першого року великої війни вже воював гранатометником у складі «Азова». Потім закінчив курси снайперів (був одним із найкращих у випуску) і вже за новою спеціальністю продовжував брати участь у бойових діях у Луганській області. Там і загинув під Кремінною у серпні 2023 року. Як вказано в офіційних документах - «під час виконання бойового завдання».
Посмертно нагороджений орденом «За мужність». Нагорода, яка присвоюється за виявлений героїзм. Близькі кажуть, упізнати тіло Ігоря Воєводіна змогли завдяки іграшковій фігурці «Стіча» - талісмана, з яким він ніколи не розлучався. Історія короткого життя. Страшна і вже звична. Через що стає ще страшніше. Таких загиблих молодих патріотів – тисячі.
9 квітня Ігореві Воєводіну виповнився б 21 рік...
