22 травня
Завантажити ще

Томатна долина на Закарпатті: Через відсутність херсонських - наші помідори забирають дощенту

Томатна долина на Закарпатті: Через відсутність херсонських - наші помідори забирають дощенту
Фото: barra.com.ua

Якби існував томатний рай, то, безперечно, він був би в селі Боржавському на Закарпатті. Якщо вийти на один із пагорбів в окрузі – перед очима розкинуться гектари плівки, під якою в теплицях дозрівають помідори. Круглоокі та з носиком, вони щодня тоннами вирушають звідси на українські ринки.

Для місцевого ринку помідорів немає

Раніше фермери у Боржавському, а помідорами тут займається кожен будинок, працювали здебільшого для споживача на заході України. Основні поставки йшли на Волинь, Львівщину та інші сусідні області, інколи везли до Києва. Наразі через втрату херсонських помідорів внаслідок підриву Каховської ГЕС скупники «з руками відривають» закарпатські томати у фермерів – жоден томат не залишається лежати на другий день після збирання!

Хоча раніше далі столиці з Боржавського помідори не везли – тут сорти смачні, але м'які, а тому не дуже придатні для довгого транспортування. Але днями на околицях вже помітили фуру з дніпропетровськими номерами. Вона, кажуть, приїжджала за капустою до сусіднього села, але цілком імовірно, що незабаром за помідорами приїдуть і гості з міст, де раніше потреби ринку закривав Херсон.

Фермер Іван Тернинко вирощує помідори вже 30 років Скріншот телеканалу Sirius youtube.com

Фермер Іван Тернинко вирощує помідори вже 30 років Скріншот телеканалу Sirius youtube.com

– У нас помідор смачний, його легко впізнати за круглою, трохи схожою на конус формою з носиком, – розповідає KP.UA місцевий фермер Іван Тернинко. – Коли з'являються наші томати – постачання з Туреччини чи Іспанії, не знаю, звідки ще везуть ці помідори, які зберігаються по два місяці, припиняються – немає попиту. Але наш помідор довго не лежить.

З херсонськими томатами, запевняють фермери, закарпатські ніколи не суперничали, хоча ті й збивали попит наприкінці липня та в серпні. Тоді саме дозріває сорт «сливка», який господарки беруть на консервацію – а його у великій кількості вирощували у Херсоні.

- Але все одно і наш продовжували купувати, то конкуренції за ринок у нас не було, - зазначає Іван Тернинко. – Херсон дуже шкода… Правду кажучи, на наш помідор такий великий попит зараз пішов тому, що херсонських немає. Там біда… А у нас усі помідори повністю забирають – жодного не залишається. Минулими роками, бувало, лежали, важко було продати – то й ціна падала. Нині ціна висока – і тримається.

Раніше фермери самі вантажили помідори та відвозили їх хтось на оптовий ринок у Мукачеві, хтось – до Львова та інших областей. Тепер вантажівки із сусідніх областей забирають весь зібраний за день урожай у самому селі. Це – дві-дві з половиною тонни на день.

Закарпатські помідори навіть у самому Закарпатті сьогодні знайти важко – у Мукачеві на оптовому ринку жодного ящика! Іван Тернинко підтверджує – днями дзвонив на ринок, відповіли: «Взагалі немає томатів із Боржавського».

Вирощують із 1960-х років

У Боржавському немає жодної родини, яка займалася б чимось іншим, а не помідорами. Тут навіть не садять капусту та буряк – хіба що для себе. Всі працюють на помідори – цей продукт затребуваний цілий рік. Це те ремесло, якому були навчені ще бабусі-дідусі сучасних фермерів. Адже всім відомо, що виростити томат – справа непроста, просто так рости, як шинок, він не буде.

- Тут ще за Радянського Союзу за колгоспу працювала овочева бригада, яка займалася вирощуванням помідорів, капусти, перцю, - згадує, як починалася томатна справа в селі, Іван Тернинко. - Коли розпалися колгоспи, люди залишилися без роботи та почали самостійно на городниках вирощувати помідори – спочатку на своїх ділянках, а потім одержали паї. Усі самі, без будь-якої допомоги, потроху видерлися з безробіття та безгрошів'я. Адже треба жити далі.

52-річний Іван Тернинко працює у томатному бізнесі з 1994 року. Його діти теж залучені до справи.

– Робота дуже важка, але помідори у нас смачні, – продовжує наш співрозмовник. - Помідор ще називають яблуком кохання (так овоч, що потрапив до них з Іспанії та Португалії, прозвали французи за забарвлення і форму, що нагадує серце. – Авт. ). Наші люди та в інших селах шукають собі землю під помідори – хтось купує, хтось орендує.

Помідорами у Боржавському займаються з 1960-х років. У Боржавському, де близько тисячі дворів та приблизно три тисячі мешканців, у теплицях та на полях працює кожен. Буквально - і старий і молодий. Примушувати та мотивувати тутешніх дітей до роботи не треба – вони з дитинства бачать, як пахнуть дорослі і, подорослішавши, починають допомагати.

Ось-ось і помідори увійдуть у пік своєї врожайності особистий архів Івана Тернинка

Ось-ось і помідори увійдуть у пік своєї врожайності особистий архів Івана Тернинка

Збирають тільки на світанку

Фермери у Боржавському прокидаються ні світло ні зоря. Відразу – у полі. Томат треба збирати на світанку – о дев'ятій-десятій ранку пізно.

- У цей час уже стоїть спека, а коли тепло – збирати помідори не можна. Тоді вони стануть надто м'якими, а треба ще до прилавка довезти, - ділиться тонкощами Іван Тернинко.

Від зорі до зорі селяни у теплицях. З помідорів, кажуть фермери, з моменту висіву насіння не можна спускати очей. Сезон починається одразу після Нового року, коли висівають розсаду.

– Далі треба стежити, щоб не дуло холодом, не перегріло сонце, поливати, удобрювати, дивитися, щоб не завелися шкідники чи миші у полі, – пояснюють фермери. – Самі собою вони не виростуть. Удобрюємо органікою, де помідори відмінно ростуть.

Кожен фермер садить від 20 тисяч кущів – це вам не три кущики на підвіконні! І це найменше, щоб було на що прожити зиму.

Чоловіків не вистачає

Побачити тут днем ​​пустої людини – немислима справа. Чоловіки, які збираються біля пивного кіоску вечорами, відсутні як клас. Робота – з ранку до пізнього вечора.

– З чоловіками взагалі проблема – працівників катастрофічно не вистачає, – зітхають у Боржавському. – На заробітки з інших галузей до нас не їдуть. Переселенців, які були б зацікавлені у такій роботі, також немає. Були з Харківської області, але поїхали, як її звільнили. Кожен повертається у своє гніздо, як ластівки.

Частина фермерів плюнула на помідори після повені у 2019 році – і поїхала на заробітки. Тоді вода знесла теплиці та втопила весь урожай. Все це – гроші, і чималі. Тільки конструкція та плівка для однієї теплиці на той час обходилася в тисячу доларів, а якщо з посівним матеріалом, торфом, поливом, добривами – кілька тисяч.

У кожного фермера у Боржавському кілька теплиць та близько 20 тисяч кущів томатів https://www.facebook.com/bogdanov.info/

У кожного фермера у Боржавському кілька теплиць та близько 20 тисяч кущів томатів https://www.facebook.com/bogdanov.info/

Дешевшати поки не будуть – половина врожаю зникла

Землю після паводку фермери також завозили власним коштом – родючий шар вода змила.

– Тоді нам нічого не компенсували, – згадує Іван Тернинко. - Я не їхав, а восени пішли такі томати - залюбуєшся! Їх було дуже багато, довелося знижувати ціну. Ті, хто поїхав, усі повернулися – і надалі працюють.

Паводки – це одна з головних бід для закарпатських фермерів. Але іноді, буває, вода йде на користь - тільки якщо не сильно підтопить і одразу зійде, як минулого року. Тоді на Закарпатті була невелика повінь - після неї, кажуть у селі, помідори вдалися на славу.

– Але нам про потопи гріх говорити: подивишся на Херсон – там біда страшна, – зітхає Іван Тернинко.

Сильні вітри, які відвідують Закарпаття, також не сприяють гарному врожаю. Та й взагалі, зізнається фермер, ця весна дуже несприятлива для помідорів холодна.

– І холодні ночі стоять із туманами, а біля помідора ворог №1 – це туман, – наголошує наш співрозмовник. - Він не витримує, і на томатах з'являється пліснява, як на хлібі. Цього сезону дуже багато зіпсувалося через погодні умови – загинула половина врожаю, а може, й більше. Тож томати зараз такі дорогі. Так уже були б дешевше.

Закупівельна ціна 19 червня у Боржавському становила 60 гривень. Який буде завтра – складно передбачити, залежить скільки зберуть томатів. Щодня – це різні цифри.

- Ціна формується від попиту та пропозиції - якщо помідорів менша, то ціна вища, якщо багато - ціна падає, - кажуть фермери. - Такий закон ринку.

Зібрати помідори жителі Боржавського поспішають до свята Покрови, коли розпочинаються перші морози. Осінні томати дозрівають уже на складах. Хоча морозів, зазначають фермери, вони не бояться. Після збирання останнього врожаю – підготовка землі до сівби. Тож роботи вистачає цілий рік.