Завантажити ще

Правозахисники: Багато ув'язнених просилися на фронт, але опинилися в окупації

Правозахисники: Багато ув'язнених просилися на фронт, але опинилися в окупації
Фото: Тетяна Зарівна/gazeta.ua

Вільна людина має право вибору: йти воювати, тікати від війни, залишатися вдома. У позбавленого волі такого права немає. Міністерство юстиції прозвітувало про успішну евакуацію 10 установ виконання покарань, але промовчало про те, скільки в'язнів колоній та СІЗО залишилися на захопленій противником території.

Правозахисники б'ють на сполох, бо доля багатьох із цих людей невідома. А вони були засуджені до покарання, але не до окупації, тортур чи загибелі під бомбами. На самому початку війни йшлося про необхідність амністії, яка могла б зняти відповідальність держави за долю засуджених за нетяжкою та середньою тяжкістю статей. І така потреба досі не втратила актуальності.

Виправний центр навіть не потрібно конвоювати

Сергій Старенький Фото: facebook.com/Sergii.Starenkyi

Сергій Старенький Фото: facebook.com/Sergii.Starenkyi

У Маріуполі повністю зруйновано виправний центр – так звану колонію-поселення.

– Більшість засуджених загинули, – каже колишній голова Державної виконавчої служби, а нині адвокат Сергій Старенький. – А це всього лише виправний центр. Людей, які перебувають у ньому, навіть не потрібно було конвоювати під охороною. Їм треба було видати розпорядження, куди прийти. Хто б з'явився, той вижив би. Але про таке ніхто не задумався.

Також невідома доля жінок, які перебувають у Маріупольській виправній колонії. А у багатьох із них на волі залишалися діти, які тепер можуть залишитися сиротами. Під питанням майбутнє й працівників колонії.

– Маріупольське СІЗО захопили кадирівці. У відділі кадрів вони взяли списки працівників та їздили по будинках, силою змушуючи людей повертатися на роботу. Наразі є небезпека, що якщо ці люди вижили, їх можуть оголосити колаборантами, – каже Сергій Старенький.

Такий самий дамоклів меч навис над персоналом Херсонського СІЗО.

- Мін'юст їхню проблему вирішив просто – оголосив співробітникам простій. Тобто формально вони одержують частину зарплати, але не мають ходити на роботу. А як бути із ув'язненими? Їм простій ніхто не оголошував. Юридично проблема начебто вирішена, а фактично люди не можуть залишити підслідних без нагляду та розв'язання їхніх повсякденних проблем. Це як лікар не може залишити своїх пацієнтів.

Експерт звертає увагу ще на одну проблему, про яку мовчать. В Україні законсервовано багато колоній, які у мирний час готували під продаж. Здавалося б, відкривай та переміщай в'язнів. Проводь через гуманітарні міжнародні місії переговори про евакуацію.

- Але ж ці законсервовані колонії фізично не можуть приймати людей. Багато розграбовано, вивезено, у неробочому стані перебувають комунікації. Тому й питання про спеціальні місця для утримання полонених ми не можемо вирішити. Їх поміщають у звичайні колонії та СІЗО, намагаючись ізолювати в окремі камери.

Бахмутський слідчий ізолятор вдалося евакуювати. Фото: svoi.city

Бахмутський слідчий ізолятор вдалося евакуювати. Фото: svoi.city

Хотіли йти воювати

Олег Цвілий. Фото: ФБ Олег Цвілий

Олег Цвілий. Фото: ФБ Олег Цвілий

- Питання про евакуацію всіх ув'язнених із територій, де можуть вестися бойові дії, ми порушували ще до війни, бо розуміли: все може бути. У Мін'юсті заспокоювали: ми маємо план - але відмовлялися повідомляти який. І ось виявилося, що цей план недосконалий, – каже голова громадської організації «Альянс української єдності» Олег Цвілий. – А все можна було зробити швидко – вивезти людей до Миколаєва, Кривого Рогу. Нехай не довічників, але хоча б тих, хто ще не діждався вироку, чия провина не доведена. Якщо людина має соціальні зв'язки, чому б їй не змінити запобіжний захід, щоб вона могла врятувати свою сім'ю?

Правозахисник звертає увагу, що у місцях позбавлення волі, які наразі під окупантами, не всі маніяки та вбивці. Є засуджені за економічні злочини, інші категорії осіб, які не є небезпечними для суспільства.

- Багато хто просився на фронт. Зокрема, із Північної колонії №90 у Херсоні. Написали, але не отримали відповіді. Тепер ці списки в руках росіян, і невідомо, як вони вчинять із ув'язненими, які хотіли йти проти них воювати.

Пресинг посилюється

Ми вже знаємо приклади, коли у 2014-2015-х роках бойовики у Донецькій та Луганській областях намагалися поповнювати ув'язненими колоній свої лави. Можливість такої "мобілізації" існує і зараз. І бажання в'язнів ніхто особливо не спитає.

11 травня у Херсонському СІЗО було вбито ув'язненого. За версією російської сторони, довелося утихомирювати бунт, але в ГО «Альянс української єдності» стверджують, що жодного бунту не було. Просто нові «господарі становища» демонстрували свою силу. Закидали камери світло-шумовими гранатами, стали стріляти з автоматів. І вбили чоловіка, який обурився таким свавіллям.

- Ще до цього вбивства росіяни вели бесіди із ув'язненими СІЗО щодо бажання воювати на їхньому боці та віддати свої голоси на «референдумі» за створення «ХНР». Погрожували, що незгодних відправлятимуть до російських колоній. Майже всі, треба віддати людям належне, відмовилися. Але після вбивства пресинг посилився. Окупантам не потрібні проукраїнські настрої навіть у в'язниці, – розповідають правозахисники.

11 травня окупанти закидали камери СІЗО у Херсоні світлошумовими гранатами та відкрили вогонь з автоматів. Ув'язненого, що обурився, убили. Фото: facebook.com/denisovaombudsman

11 травня окупанти закидали камери СІЗО у Херсоні світлошумовими гранатами та відкрили вогонь з автоматів. Ув'язненого, що обурився, убили. Фото: facebook.com/denisovaombudsman

Допомогли у Європейському СІЗО

Євген Захаров Фото: zib.com.ua

Євген Захаров Фото: zib.com.ua

Директор Харківської правозахисної групи Євген Захаров вважає, що у цьому випадку критика Мін'юсту несправедлива.

– Десять колоній уже вивезли у відносно безпечне місце, і це велика робота. Вивезти ув'язнених із Херсона не дозволяв час, Херсон зайняли фактично у перший же день війни. Евакуювати СІЗО – це надзвичайно серйозна проблема. Потрібно багато транспорту, багато персоналу, треба знати, куди вивозити. На місцевому рівні це неможливо вирішити - лише на національному.

Правозахисник каже, що особисто порушував питання про евакуацію Харківського СІЗО.

- Я дзвонив, розмовляв, але мені відповідали, що реальної нагоди немає. Нам вдалося досягти евакуації Бахмутського слідчого ізолятора, але для цього ми застосували Правило 39 Статуту Європейського суду. Це коли є загроза для заявника, яку він може не пережити до розгляду скарги в ЄСПЛ. Наразі стоїть питання щодо Запорізького СІЗО, оскільки є загроза наступу з того боку. Я б на місці влади вивозив і колонії в області, які можуть опинитися під ударом.

Навантаження на систему буде меншим

Наразі Верховна Рада дуже оперативно приймає закони, яких потребує воєнний стан. Також невідкладно, на думку правозахисників, має бути прийнята амністія, яка в Україні не оголошувалась вже шість років.

- Чи потрібна амністія? Вона необхідна, – каже Євген Захаров. – Чому у місцях ув'язнення мають залишатися інваліди, жінки з маленькими дітьми, люди, які вчинили нетяжкі злочини, учасники АТО, які зараз знову можуть взяти до рук зброю? Амністія потрібна, безумовно, було кілька законопроектів, останній внесений за авторством 85 депутатів, але всі вони заблоковані.

Сергій Старенький вважає: амністію треба прийняти навіть із суто прагматичних міркувань.

- Навантаження на пенітенціарну систему буде набагато меншим. У багатьох колоніях важко забезпечувати правопорядок, бо розбіглася половина персоналу, – каже адвокат. - У пакеті або окремо також потрібний закон про амністію осіб, які утримуються на окупованих територіях. Мін'юст наразі все одно не може забезпечити там відбування покарання. Я закликав до такої амністії у 2014 році в окупованих Донецькій та Луганській областях, але мене не почули.