Одним із побічних ефектів війни, які несуть додаткову загрозу життю українців, стало зростання ризику поширення інфекційних захворювань. Одні передаються від людини до людини, інші – через інфіковану воду чи їжу, треті розносяться комахами чи тваринами.
Легкі інфекції лікуються в домашніх умовах, небезпечні вимагають обов'язкового медичного втручання та умов стаціонару. У будь-якому разі під час бойових дій відбувається активізація механізму та багатьох шляхів передачі збудників інфекційних захворювань. Тому так важливо розуміти ризики інфікування та подбати про своє здоров'я. Ми розповімо про найпоширеніші інфекції, і сьогодні це правець.
Правець – важка ранова інфекція, яку викликає правцева паличка. І під час війни загроза інфікування зростає в рази через високий ризик отримання травм на тлі обмеженого доступу до проточної води та засобів гігієни і часто неможливості швидко отримати медичну допомогу.
Правець, який вважається одним із найнебезпечніших і найтяжчих інфекційних захворювань, має багатовікову історію, його клінічні симптоми були описані ще Гіппократом. Паличка правця утворює спори, стійкі до факторів довкілля, до дії температур та хімічних речовин. Наприклад, при температурі 80 градусів вона гине лише за годину, а у розчині сулеми (чи хлористої ртуті) – через три години.
Потрапляючи в рану, паличка розмножується і виробляє екзотоксин, який руховими волокнами периферичних нервів разом із кров'ю потрапляє до спинного та довгастого мозку, вражаючи рухові центри. Токсин руйнівно впливає на нервову систему, і що швидше він поширюється і зв'язується з нервовими клітинами спинного мозку, то важче протікає хвороба.
Правець може виникнути внаслідок будь-якої травми, при якій ушкоджуються шкіра або слизові оболонки. Це одна з небагатьох інфекційних хвороб, що не передаються від людини до людини.
Токсини збудника правця - сильна біологічна отрута, яка вражає людей і безліч тварин - коней, корів, овець, кіз, собак, кроликів, мишей. І вони, і людина – носії збудника, а резервуаром для нього є ґрунт. Потрапляючи зі спорожненнями людей і тварин у землю, правцева паличка довго зберігається в ній, розмножується, накопичується, розноситься з пилом.
У лісах та місцях, де не живуть люди, її немає, а ось у «місцях проживання» паличка знаходиться в ґрунті на глибині не більше 30 см від поверхні. Особливу небезпеку становлять землі, удобрені гноєм, чорноземи, де забрудненість правцевою паличкою становить понад 70%. Тому на півдні України є сприятливі умови для вегетації збудника, а на півночі – ні.
Заразитися правцем можна через проникнення збудника в організм через пошкоджену шкіру або слизові оболонки. Токсином, який виробляє бактерія, уражається центральна нервова система. Вхідними воротами для збудника правця є різні пошкодження шкіри: від серйозних поранень до дрібних подряпин. Спори бактерій потрапляють в організм через поріз гострими предметами, уламками деревини, цвяхами, арматурою, попадання бруду в рану, укусів тварин. На жаль, сприйнятливість людини до правцевої інфекції дуже висока.
Як правило, інкубаційний період триває 5-15 днів, хоча розвиток захворювання можливий і через 30 і більше днів після поранення. Чим коротший інкубаційний період, тим важче протікає правець.
У невакцинованих клінічна картина досить характерна, до ранніх симптомів відносяться:
До видимих ознак правця відносяться:
За відсутності медичної допомоги смерть від правця відбувається у 100% випадків. І навіть коли допомога була надана, ризик смерті дуже високий - від 10 до 70%. Позитивний результат залежить не тільки від лікування, але й від віку та загального стану здоров'я хворого.
Причинами смерті стають розлади зовнішнього дихання, зупинка серця та гостра серцева недостатність, легеневі ускладнення, метаболічне виснаження. Щороку у світі від правця гине близько мільйона людей.
Для запобігання правцю існують специфічні та неспецифічні методи. До специфічних відносяться планова вакцинація і екстрена вакцинація при травмах – про це нижче.
Неспецифічні – це передусім недопущення травм, але за умов війни, на жаль, не все залежить від людини. І хоча з тисячі поранених захворіти на правець можуть одиниці, ризикує життям кожен. Тому з настанням тепла не рекомендується ходити без взуття, особливо городом або садом. Стежити за шкірою рук і ніг, не допускаючи садна та тріщини. Пам'ятайте, що спори правцевої палички разом із пилом можуть потрапити на одяг та шкіру, але при регулярному пранні одягу та утриманні тіла в чистоті можливість забруднення пошкодженої шкіри або слизових оболонок зменшується.
І ще важливий момент: у разі будь-якої травми, навіть незначної, потрібна медична допомога. Особливо при забрудненні рани землею або укусі тваринами. У разі проникнення хвороботворних мікробів ефективна лише своєчасна, не пізніше 4-6 годин після поранення, хірургічна обробка рани, і зробити це може лише медпрацівник.
Єдиниий надійний спосіб захисту – це вакцинація, оскільки навіть після хвороби імунітет швидко зникає. Але із щепленням проти правця є нюанс: після останньої «дитячої», яку роблять у 16 років, кожні 10 років до кінця життя її треба повторювати. На жаль, якщо за вакцинацією дітей дорослі ще якось стежать, то за своєю, як правило, ні. Хоча роблять щеплення від правця у будь-якій поліклініці безкоштовно, вакцина закуповується державою. Вакцинуватися можна в будь-якому місці на території України, де б ви наразі не знаходилися, укладання декларації для цього не потрібне.
Дітей від правця щеплять у 2, 4, 6, 18 місяців, у 6 та 16 років. І оскільки імунітет проти цієї хвороби «працює» близько 10 років, щеплення треба повторювати. Якщо ви не пам'ятаєте, не знаєте і дізнатися ніде, чи вакцинувалися від правця, почніть прямо зараз. Вакцинація тоді має відбуватися у три етапи: друга доза через місяць після першої, третя – через півроку після другої. Дорослим вакцина вводиться в плече, дітям – у стегно, це важлива умова, оскільки якщо вона потрапить у жировий прошарок, імунітет може не сформуватися.
Протипоказаннями до такого щеплення є: