За даними ЮНІСЕФ та Агентства ООН у справах біженців, два мільйони маленьких українців були змушені разом із батьками виїхати з країни, понад два мільйони перебралися до інших регіонів, рятуючись від смерті.
Кожен із цих дітей потребує захисту, підтримки та права на безпеку, найважливішим аспектом якої є вакцинація. Від своєчасності профілактичних щеплень проти небезпечних інфекційних захворювань зараз як ніколи залежить здоров'я та безпека наших дітей.
Що потрібно знати про вакцинацію під час війни та вимушеного біженства?
Підтвердити відомості про вакцинацію можна завдяки записам у первинній обліковій документації:
Експерти ЮНІСЕФ в Україні наполягають: на новому місці одразу ж шукайте, де можна вакцинуватися. Пропонуватимуть – погоджуйте не роздумуючи. А пропонуватимуть, мабуть, оскільки щеплення від кору, краснухи, епідемічного паротиту, поліомієліту, дифтерії, правця, кашлюку, гепатиту В, туберкульозу – звичайна європейська практика. У країнах ЄС рівень вакцинації дітей проти цих хвороб становить понад 95%. Наявність цих щеплень - обов'язкова умова для прийому в дитячий садок або школу.
Євросоюз уже потурбувався про вакцинацію українських біженців проти кору, поліомієліту, туберкульозу і, звичайно, коронавірусу. Вакцини будуть закуплені та поширені, оскільки виявилося, що рівень вакцинації в Україні набагато нижчий від рекомендованої планки в 95%. Наприклад, від поліомієліту в 2021 році отримали щеплення близько 84% дітей, а в деяких регіонах було імунізовано лише 60%.
Поки що Європа офіційно не вимагає вакцинуватися від коронавірусу, хоча планує закупити додаткові вакцини та розгорнути кампанії з «підвищення обізнаності». Але багато українців у Німеччині, Чехії та інших країнах вже зіткнулися з необхідністю бути щепленим, якщо, наприклад, збираєшся влаштуватися на роботу. Низький рівень вакцинації в Україні, а за даними ВООЗ, лише 35% повністю вакциновано, природно, лякає Європу, де імунізовано понад 70% населення.
Рутинна вакцинація дітей є обов'язковою у більшості країн Євросоюзу – у Польщі, Словаччині, Чехії, Угорщині, Італії, Німеччині, Франції. Перевірити, які щеплення та де є обов'язковими, можна на сайті https://vaccine-schedule.ecdc.europa.eu
Український Національний календар вакцинації – bit.ly/3qIIPXd
Лікарі просять не відкладати, оскільки доступ до вакцин може ускладнитися будь-якої миті. Якщо в лікарні, де народилася дитина, є вакцини від гепатиту В та туберкульозу (БЦЖ), краще зробити щеплення одразу.
Якщо вакцин немає, шукати їх у поліклініках та амбулаторіях, куди можна безпечно дістатися. І зробити ці щеплення якнайшвидше.
При переїзді з новонародженим у безпечний регіон одразу потрібно шукати, де вакцинуватися. Якщо пропонують зробити це в тій країні, де ви зараз опинилися, погоджуйтесь.
Недоношені діти, що народилися до 37-го тижня вагітності, в більшості випадків повинні бути щеплені в тому ж віці і за тим самим графіком, що й доношені. Вакцинацію від гепатиту В слід починати, коли дитина досягне ваги 2 кг або віку 1 місяць. Починаючи з двох місяців, дитина повинна бути щеплена від дифтерії, правця, кашлюку, поліомієліту, ХІБ-інфекції та інших, наприклад пневмокока, ротавіруса, менінгококу.
Якщо дитина пропустила щеплення за графіком або вони взагалі не робилися з огляду на надзвичайну ситуацію, потрібно негайно заповнити прогалини. Якщо просто пропущено календарне щеплення, не потрібно розпочинати вакцинацію проти цієї інфекції з початку. Разом із лікарем складіть календар наступних щеплень.
При порушенні графіка вакцинацію проти будь-якої інфекції можна робити у будь-якому порядку. Єдине правило: стежити за дотриманням інтервалів введення доз, щоб щеплення було максимально ефективним.
У 2022 році, за розрахунками МОЗ, значний ризик спалаху кору в Україні. У 2018 році наша країна потрапила до п'ятірки держав з найвищими показниками захворюваності, багато дітей перехворіло й у 2019 році. Рівень вакцинації при цьому недостатній: близько 84% у 2020 році і лише 80% - у 2021-му. До того ж ця небезпечна хвороба має певні річні періоди активності, і розрахунковий підйом захворюваності очікується цього року. До першого року життя дитина має отримати першу дозу вакцини КПК – кір-паротит-краснуха.
Високим залишається і ризик спалаху поліомієліту, який був зафіксований напередодні війни. Тому батькам потрібно переконатися, що дитина отримала хоча б дві дози вакцини.
Необхідно подбати і про вакцинацію проти правця та гепатиту В, заразитися якими легко при травмах, хірургічних втручаннях або переливанні крові.
Це світова практика, що дозволяє захистити дитину від кількох хвороб одразу. До того ж, застосування багатокомпонентних вакцин зменшує кількість уколів. Вакцинація не може перевантажити імунну систему, адже вакцинальні віруси такі ослаблені, що не можуть вплинути на імунітет. При інфекційному захворюванні навантаження на імунітет у кілька сотень разів вище, ніж при вакцинації.