Разом з подіями на міжнародній арені та у внутрішній політиці українці обговорюють новину від соліста гурту "Антитіла" Тараса Тополі і його дружини-співачки Олени Тополі. Після 12 років шлюбу, який всі вважали ідеальним і у якому народилися троє дітей, артисти вирішили, що «мають далі крокувати окремо, не як чоловік та дружина».
Це не перше зіркове розлучення, що сталося під час війни. Преса вже повідомляла про розірвання шлюбів Василя Вірастюка з дружиною Інною, Віри Брежнєвої із Костянтином Меладзе, Микити Добриніна з Дашею Квітковою. Такі ситуації зазвичай стають предметом суспільної уваги, маленькі драми звичайних людей мало кому цікаві. Між тим вони відбуваються щодня через стреси, відстані, перенапругу чи бажання почати життя по-новому. Чому під час війни росте кількість розлучень, досліджувала журналістка Коротко про.
Про «епідемію розлучень» заговорили восени 2023 року, коли в базі даних Опендатабот з’явилися такі цифри: за перше півріччя кількість шлюбів скоротилася на 17%, кількість розлучень зросла на 33%. В лютому 2025-го Мінюст оприлюднив статистику, за якою кількість шлюбів фактично зрівнялася з кількістю розлучень: 150,2 на 141,8 тисячі. При цьому з’ясувалося, що найбільше шлюбів і найменше розлучень припало на 2022 рік: 222,9 весіль на 91 розлуку.
- У перший рік війни люди переживали відчай, страх, але були і сподівання, що біда скоро минеться, що життя повернеться в звичне русло. Порядок укладання шлюбів з військовими спростили, хлопці, які йшли на фронт, воліли побратися з дівчатами, щоб в разі загибелі чоловіка вдова отримала грошову допомогу. Не дуже щасливі в шлюбі пари відкладали вбік свої проблеми, бо на тлі ракетних обстрілів вони здавалися несуттєвими. Когось мобілізували, хтось ішов добровольцем на фронт, хтось шукав порятунку за кордоном, - пояснює психолог Інна Ковальська. - Тоді мало хто думав, що війна здатна не тільки зруйнувати зовнішній світ, а й перевернути внутрішній, порозрізати оті невидимі мотузочки, які фізично і ментально тримали людей одне біля одного.
- Я сама родом з Херсонщини, з територій, які наразі під тимчасовою окупацією. Багато клієнтів - це мої земляки або уродженці Донецької, Луганської областей. Хтось з подружжя залишився в окупації, хтось поїхав за кордон, хтось блукає Україною в пошуках роботи чи даху над головою. Це обставини, в яких важко тримати себе в руках, - каже адвокат Анна Тимчій. - Напруження у стосунках зростає, претензії одне до одного - також. Навіть ті, хто територіально перебувають на одній місцевості, не можуть перенести кризу. До війни у людей був спільний дім, господарство або спільний бізнес. А тепер все це пропало, нічого нема. Є настільки важке психологічне напруження, що людина вже не може вирішувати особистісні проблеми, з яких раніше знала вихід. Здавалося б, що разом легше переживати незгоди, а виходить, що важче.
Адвокат каже, що частіше на розлучення подають жінки, у процентному відношенні це 70 на 30.
- У деяких ситуаціях за нормального стану речей примирення було б можливим. Але зараз про таке навіть не хочуть слухати, не хочуть іти до психологів чи медіаторів. Людям здається, що коли вони стануть вільними одне від одного, легше буде будувати нове життя, - констатує Анна Тимчій.
Адвокат з розлучень Павло Осадчий також підтверджує, що після повномасштабного вторгнення у нього побільшало клієнтів.
- Але я це пов’язую не зі стресовою ситуацію, не з тим, що почалися обстріли. Я це називаю відкладеним попитом. На розлучення подають люди, як і до великої війни відчували дискомфорт. Сім’я - це спільний бюджет, спільний побут, спільне ліжко. Якщо одна ланка виривається, то виходить, що шлюб існує тільки на папері. Коли життя було сталим, подружжя це влаштовувало. А коли з’явилася відстань - чоловік залишився в Україні, жінка поїхала за кордон - то минув місяць, два, три, рік, і прийшло розуміння, що одне без одного вони можуть жити. То навіщо потрібні ті юридичні документи, той формальний зв’язок. Це і є відкладений попит, - каже правник.
Павло Осадчий відмічає, що на рішення розірвати шлюб впливають, зокрема, розрахунки на майбутнє.
- Під час війни все може статися, тому навіщо в переліку спадкоємців тримати чоловіка чи дружину, з якою вже немає кохання і спільного перебування під одним дахом. У людини можуть бути діти від першого шлюбу, батьки, у пораненого військового дівчина, яка доглядає за ним у шпиталі в той час, як дружина «боїться бомб і відсиджується у безпеці». Зневажати за таке жінку не можна, але можна зрозуміти і бійця, який хоче турботи просто зараз, бо до кінця війни може не дожити.
У розуміння спадку, нагадує адвокат, вкладаються і 15 мільйонів гривень одноразової допомоги, які отримують рідні полеглого героя і за які часто починають точитися суди.
- У нашій роботі є два поняття. Одне - це законність, друге - справедливість. За законом спадок отримує дружина воїна. Але чи справедливо це, коли її не було поруч зі смертельно пораненим? Коли розглядається справа, ми просимо суд винести і законне, і справедливе рішення. Але не завжди ці категорії перетинаються.
Є ще один момент, про який воліють не говорити: готовність жінок бути поруч з інвалідом без руки, ноги, з важкою контузією. Ми знаємо безліч прикладів, коли українки надзусиллями повертали своїм коханням віру в себе та готовність до самореалізації в житті, побуті, сексі. Але світ не складається із суцільного позитиву. Кому не сила бути доглядальницею чи шкода себе молоду, подають на розлучення.
- Таких випадків досить багато у моїй практиці, але закону байдуже, яка причина розлучення. Закон не дозволяє нікого тримати силою. Єдине, що я можу запитати у клієнта або клієнтки, чи дійсно це їх воля - розірвати шлюб. Якщо відповідь ствердна, жодні морально-етичні норми не матимуть впливу на рішення суду. Може ж бути таке, що чоловіку подобалася жінка, а потім перестала подобатися, і він більше не хоче з нею жити. От і жінці може перестати подобатися чоловік, який раніше її влаштовував, - пояснює адвокат Павло Осадчий.
На статистику розлучень впливає і легкість, з якою зараз можна розірвати шлюб. Не треба йти удвох до РАЦСу, не треба особисто подавати заяву до суду - весь клопіт беруть на себе юристи. Інтернет і соцмережі повняться пропозиціями: «Розлучення під ключ», “Розірвання шлюбу у межах та за межами України”, “Розлучення без присутності у суді, без згоди чоловіка/дружини”. Середня вартість послуг, залежно від складності справи, від 4000 до 15 000 гривень.
Юрист Анна Стрижкова, посилаючись на свою практику, каже, що найбільше навантаження по розлученнях мала у 2023-2024 роках, коли левову частку клієнтів становили жінки, які виїхали за кордон.
- Вони надсилали мені свої документи, ми оформлювали договір, і я представляла їх інтереси в суді. При цьому багато жінок мали 10-15 років сімейного стажу, мали дітей, але тільки на відстані виявили, що їх шлюб не ґрунтувався на коханні. Це була своєрідна залежність від побуту, від необхідності ростити дітей, від думки родичів, друзів. Коли побачили, що може бути інше життя, захотіли цієї залежності позбутися.
Питання, за словами юристки, вирішується досить просто:
- Якщо чоловік протестує і не з’являється до суду, то після третього засідання шлюб розривається, а якщо немає дітей, то після другого. Документ про розлучення з’являється в “Дії”.
Тим часом Анна каже, що зараз потік клієнтів на розлучення помітно зменшився.
- Таке враження, що хто хотів, той уже розлучився. Більше доводиться займатися наслідками - справами про аліменти і позбавлення батьківства, - відмічає юристка.
Що скаже статистика-2025, побачимо у наступному році. Однак психологи попереджають, що певний сплеск розлучень можливий і після війни.
- Зараз багато жінок чекають чоловіка з фронту, з полону, бо мають чекати. Багато живуть зі скаліченими ветеранами, бо так належить поводитися. Багато, на жаль, стають жертвами домашнього насильства, бо «він кров проливав», і терплять, бо в сім’ї герой. Це шлюби, які тримаються на почутті обов’язку, це благородна, але дуже важка внутрішня праця, - нагадує психолог Інна Ковальська. - Рано чи пізно може настати втома.
- Так, якщо бажання розірвати шлюб обопільне і немає спільних дітей. Той, хто перебуває за кордоном, пише заяву про розірвання шлюбу, посвідчує її у нотаріуса і надсилає тому, хто в Україні. До органу ДРАЦС подаються дві заяви.
- Так, з цього приводу нещодавно дав роз’яснення Мін’юст:
- Якщо людина перебуває у полоні, рішення виносить виключно суд. Позов подається за місцем проживання відповідача або за місцем проживання позивача, якщо на його утриманні є діти чи позивач не може приїхати за станом здоров’я. До пакету документів додається довідка про перебування в полоні, але за наявності. Тобто ця умова не обов’язкова.
- Якщо людина безвісно відсутня, розірвання шлюбу реєструє орган ДРАЦС, але тільки за наявності рішення суду про визнання безвісно відсутньою. Заява може подаватися за місцем проживання заявника, останнім відомим місцем проживання зниклої особи або за місцем знаходження її майна.
- Теж так. Розлучення відбувається на підставі права про подання позову в односторонньому порядку (ст. 110 Сімейного кодексу України). Якщо в шлюбі немає неповнолітніх дітей, позов подається на підконтрольній території України до суду, який перейняв повноваження суду за місцем проживання відповідача. Якщо є діти, позов можна подавати за місцем проживання позивача.
Суд повідомляє учасників справи про дату, час та місце засідань через оголошення на офіційному сайті судової влади України. У разі нез’яви відповідача рішення виноситься без його участі - заочно на користь позивача.
- Мін’юст обіцяє запустити таку послугу з 2026 року, але скористатися нею зможуть тільки пари, які не мають спільних неповнолітніх дітей, майнових суперечок і обоє згодні на розлучення. Процедура така:
У Мінюсті обіцяють, що послуга працюватиме 24/7 і буде доступна з будь-якої точки світу.