Завантажити ще

Легендарний донор із Житомира: здав 100 літрів крові, а із Зеленським говорити посоромився

Легендарний донор із Житомира: здав 100 літрів крові, а із Зеленським говорити посоромився
Фото: facebook.com/profile.php?id=100047595316441.

Житомирянину Сергію Ващенку 54 роки - 28 із них він здає кров, і за цей час розстався зі ста літрами, а то й більше здав. Якщо врахувати, що у людині вагою близько 70 кг приблизно 5 літрів крові, можна уявити, скільки Сергій допоміг врятувати життів. За це у грудні минулого року Ващенка удостоїли звання заслуженого донора України, запросили до Верховної Ради, де президент Володимир Зеленський вручив йому відповідне посвідчення та нагрудний знак.

Хресний потрапив в аварію

Довгий шлях донорства розпочався з особистого лиха.

-  Вперше я пішов здавати кров тридцять років тому. У лютому 1992 року мій хрещений потрапив в аварію, і йому терміново знадобилася кров. Я взяв із собою чотирьох друзів, і ми поїхали до центру переливання. Потім через півтора-два місяці мене знову попросили здати кров, і я погодився. Отак здаю вже багато років, - розповідає "КП в Україні" Сергій Ващенко.

З 1996 року Ващенко перейшов на здачу плазми (у пацієнта беруть кров, видаляють із неї плазму, а клітини крові вливають назад). Її можна здавати найчастіше.

- "Почесного донора України" я отримав, якщо не помиляюся, у 1998 році. Тоді в мене вже було понад сто здавань, - згадує Сергій Ващенко. - Якщо здавати тромбоцити (клітини, що відповідають за згортання крові. - Авт.), то кров розріджується, падають еритроцити (клітини, що переносять кисень. – Авт.), це може погано відбиватися на самопочутті. А із плазмою такого немає. Її я іноді і двічі на тиждень здавав.

Почувався донор майже завжди нормально.

- Було кілька разів, коли після роботи, якщо не відпочинеш, то хитало. Але за весь час це траплялося раз-два, не більше, – продовжує Сергій.

Донорів не вистачає

Лікарі такому постійному донору, як Сергій, тільки раді: крові зараз не вистачає, бажаючих її здати дуже мало, а тих, хто її потребує, з надлишком.

- Донорів зараз, можна сказати, майже немає. Як у нас в Житомирі, так і у всій Україні. Може тому, що немає мотивації. За одне здавання дають 40 гривень на харчування – хіба це гроші? Раніше якщо йдеш здавати, наприклад, на Житомирську дитячу обласну лікарню, то родичі онкохворих дітей могли доплачувати за тромбоцити, - розповідає Сергій Ващенко.

Особливо сильно на Сергія вплинуло те, як у лікарнях страждають онкохворі діти - вони потребують крові як ніхто інший.

- Нині, після Чорнобиля, на онкозахворювання страждає безліч дітей. Я заходив у дитячі лікарні – там тихий жах. Коли бачиш муки бідних діточок – мурахи по тілу, – продовжує наш співрозмовник. – Молодь просто не замислюється, мабуть, про те, що іншим потрібна допомога. У нас людина починає щось робити, тільки коли сама зіткнулася з якоюсь проблемою.

Іноді Сергій залучав до донорства й своїх друзів.

244 донації у Житомирі!

Сергій Ващенко – один із найунікальніших донорів в Україні. Звичайно, поки що рекорд Героя України Володимира Ніколаєва з Дніпра він не побив – у Володимира Костянтиновича на рахунку понад 600 зданих літрів крові. Але в Житомирі Ващенко – точно рекордсмен

У Житомирському обласному центрі крові є записи всіх його здач у рідному місті.

- Не знаю, як в Україні, але у Житомирі мені казали, що на мене у них найбільша картка. У ній вкладиші з 1992 року є - всього безоплатно зданих 103 літри. А я ще й платно здавав. Доводилося... Бувало, що зарплату на роботі затримували, а якось жити треба, - пояснює Ващенко.

"КП в Україні" зв'язалася із Житомирським обласним центром крові.

- Сергій здійснив 244 донації крові та її компонентів. Має майже 30-річний досвід донора. Точно сказати не можемо, бо не маємо статистики у всій країні, але нам здається, що він такий один в Україні, - відповіли нам.

Сергій здавав кров і у Києві, та в інших містах. Про реальну кількість донацій можна лише здогадуватися.

А ще – у Житомирському обласному центрі крові Ващенко зустрів і свою дружину – Любов. Його дружина і зараз там працює. У шлюбі вони вже 21 рік.

Хвилювався перед врученням нагороди

"Заслуженим донором" Сергій міг стати ще 15 років тому, але якось було не до цього.

- У 2002-2004 роках я був на роботі у Києві. Тоді донорським відділенням завідувала Валентина Францівна Машковська. Вона зателефонувала і каже: треба, щоб ти приїхав і здав документи на заслуженого донора України. А в мене на той час і робота була, і зарплата нормальна. Я про це не думав, – згадує наш співрозмовник. - А зараз, коли я на пенсії, то воно трошки допомагає – є таки добавка до пенсії. Здобути це звання я міг давно, але то часу не було, то робота заважала.

У 2016-му Сергій пішов захищати батьківщину в АТО.

– В АТО я провів 3,5 роки. І там кілька разів здавав кров. Один раз – у частині, інший раз – пацану операцію робили у Краматорську. Так ми їздили до лікарні та здавали кров, – згадує донор.

В АТО Сергій виконував обов'язки командира ремонтної роти. Але й там не переставав бути донором. facebook.com/profile.php?id=100047595316441.

В АТО Сергій виконував обов'язки командира ремонтної роти. Але й там не переставав бути донором. facebook.com/profile.php?id=100047595316441.

А зараз Сергій другий рік, як на пенсії. Доходів інших немає, ось пільги й у нагоді.

– Статус заслуженого донора дає до пенсії + 25% від прожиткового мінімуму. І 10% за державну нагороду. Плюс 25% знижки на комуналку, але це вже через службу в АТО. Як на пенсію пішов, порахував, що якась копійка не завадить у наші часи, – міркує Сергій Ващенко.

Зібрав усі документи та подав їх до обласного департамента охорони здоров'я. Відповіді довго не було. Через кілька місяців Сергій вирішив зайти до них особисто, дізнатися, чому документи ніяк не дійдуть. У відомстві попросили ще почекати. І тут уже зателефонували із Житомирської облдержадміністрації…

- Дзвонять, кажуть, що мені треба здати тести на COVID-19 і таке інше. Мовляв, ви їдете 1 грудня на вручення від президента Володимира Зеленського ордена заслуженого донора. Облрада дала мені можливість все безкоштовно та швидко пройти, виділили машину з'їздити до Києва і назад, – розповідає донор.

Перед врученням Сергій навіть трохи розхвилювався. Шкода, що було мало часу і не встиг із президентом обмінятися хоча б парою слів.

- Все було як у тумані. Зайшов у Верховну Раду і аж... Так би мовити, вперше, розхвилювався. Було не до того, щоб щось говорити. Тим більше, не одному мені вручали звання, – згадує Ващенко.

Посвідчення та нагрудний знак

Посвідчення та нагрудний знак

ДО РЕЧІ

Пенсіонер Ващенко не простий, а військовий. Він служив прапорщиком ще у Радянської армії, в артилерії. А в АТО був у складі 43-ї окремої бригади виконувачем обов'язків командира ремонтної роти. Стояв на блокпостах під Краматорськом та Слов'янськом. А ще разом із товаришами у службі витягував пошкоджену на передовій техніку, щоб полагодити і повернути її до ладу.

З 2018 року Сергій Ващенко є резервістом 115-го окремого батальйону територіальної оборони.