Днями Міністерство юстиції повідомило, що в Україні запрацював реєстр педофілів. Поки що лише у тестовому режимі, але понад 170 осіб уже знайшли там своє місце.
Ідея створення бази даних належала Національній поліції. «КП в Україні» розібралася, що це і навіщо потрібно, а також звернулася до закордонного досвіду.
Це автоматизована електронна база, до якої заносяться дані про людину, яка вчинила сексуальний злочин проти неповнолітнього. До неї заносяться: прізвище, ім'я, по батькові, місце перебування, стаття Кримінального кодексу, вид застосованого заходу, інформація про фактичне відбуття покарання, а також порушення адміністративного нагляду після звільнення.
Закон, який передбачає створення реєстру, був ухвалений у грудні 2019 року і підписаний президентом у січні 2020-го. Спочатку база мала називатися: Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності неповнолітньої особи. Наразі зупинилися на простішій назві: Єдиний реєстр осіб, засуджених за злочини сексуального характеру щодо дітей.
Розглядалася версія, що до реєстру вноситимуть усіх, кого застигли за скоєнням статевого злочину. Але її відкинули через порушення презумпції невинності.
У чинному варіанті реєстр поповнюється особами, щодо яких суд виніс обвинувальний вирок, і він набрав законної сили. Тобто пройшов етап апеляції, якщо така подавалася. Рядок про внесення до Реєстру також має бути зазначений у вироку.
Однак усі, хто був засуджений до офіційного початку роботи реєстру (альфа-версії), також займуть у ньому свою графу. Якщо людина вже покарана, рішення про внесення до бази педофілів приймається судом за місцем проживання, якщо ще відбуває термін – за клопотанням прокуратури. Над цим зараз і працюють.
У реєстр будуть вносити не тільки ґвалтівників, а також тих, хто робив замах на злочин, вчиняв у відношенні дітей або в їх присутності розпусні дії.
Головна мета - попередити влучення педофіла в середу, де він може захотіти реалізувати свої нахили.
Це дитячі колективи – садки, школи, інтернати, табори відпочинку, творчі студії, гуртки та спортивні секції, дитячі лікарні, поліклініки та санаторії.
Національна поліція пропонувала зробити реєстр відкритим. Такі правила діють у деяких штатах Америки та частково у Польщі. У 2018 році поляки відкрили доступ до прізвищ понад 700 злочинців, які покусилися на дітей віком до 15 років. У той самий час перелік педофілів, засуджених за дії щодо старших дітей, залишається закритим.
Проти відкритого реєстру в Україні виступили правозахисники. Основний мотив – порушення конфіденційності особистих даних та небезпека самосуду.
Ще одна версія передбачала, що до електронної бази отримають ключі, окрім правоохоронців, керівники дитячих освітніх та виховних колективів. Але її також відкинули через небезпеку розголосу.
У цьому варіанті доступу до реєстру отримали слідчі, інші уповноважені особи Нацполіції, керівники прокуратур, прокурори, співробітники Держбюро розслідувань. Останні включені до списку, оскільки розслідують справи стосовно працівників правоохоронних органів та народних депутатів, які також можуть виявитися педофілами.
Право на отримання інформації про конкретну особу мають керівники органів місцевої влади, коли йдеться про призначення керівників дитячих освітніх, виховних та медичних закладів. Самі директори шкіл, дитячих садків, головлікарі лікарень та інші мають право перевірити співробітника, якого приймають на роботу. Крім педагогів та медиків, це електрики, сантехніки, охоронці та інший допоміжний персонал.
Лише за умови письмової, нотаріально завіреної згоди самого сусіда. Те саме стосується репетитора чи вихователя, яких батьки наймають для роботи з дітьми вдома.
Водночас кожна людина може запросити з реєстру інформацію на себе, звернувшись до поліції чи прокуратури.
У законі, що передбачає створення електронної бази, термін перебування в ній не обумовлено.
За умови скасування обвинувального вироку чи спеціальним рішенням суду.
Людина може подати позов з таким клопотанням, мотивуючи про те, що виправилася, позбавилася згубного потягу, пройшла курс лікування. Зрозуміло, це має бути підкріплено доказами.
Крім заборони працювати в дитячих колективах, включені до Реєстру педофілів особи не можуть бути усиновлювачами або створювати прийомні сім'ї. Вони також повинні повідомляти поліцію про зміну місця проживання.
Коментар експерта
Профілактика – це середовище, яке не провокуватиме злочину
- Виходячи з міжнародного досвіду, реєстр потрібен для попередження влучення педофілів до дитячих колективів. І для України це не зовсім нова практика. Раніше підтверджувати свою несудимість за злочини проти дітей мали організатори прийомних сімей, дитячих будинків сімейного типу. Коли я очолював міліцію у справах неповнолітніх, до мене часто зверталися по такі довідки, – каже віцепрезидент Всеукраїнського фонду «Захист прав дітей» Олексій Лазаренко. – В Іспанії перевіряти кандидатів на посаду педагогів, медиків та інше входить до обов'язків керівників дитячих закладів. У нас є лише право, і це я вважаю за недолік. Також хочу звернути увагу на те, що з поля зору законодавців випали організатори та співробітники івент-агентств, які влаштовують дитячі свята.
Щодо самих педофілів, то створення реєстру, на думку експерта, не буде для них стримуючим фактором.
каже Олексій Лазаренко.
Експерт наводить такий приклад: дитяча танцювальна студія, перший поверх, приміщення освітлене, вікна відчинені. Вечір. Після занять діти розбігаються додому темними вулицями.
І другий варіант: вікна щільно зашторені, на вулицях горять ліхтарі, на будинках відеокамери. Тренер організовано виводить дітей та передає батькам чи старшим братам.
Батьки українського реєстру педофілів родом із США. Вперше програму реєстрації сексуальних злочинців запровадили у штаті Каліфорнія у 1947 році. Однак на всю Америку практику поширили лише у 1994 році. Цього добилася мама Джейкоба Веттерлінга, який безслідно зник, хлопця викрали в 1989 році.
Через два роки до «закону Джейкоба Веттерлінга» додався «закон Меган». 7-річну дівчинку із родини Канка зґвалтував та вбив двічі судимий за подібні злочини сусід. Мати Меган домоглася, щоб у її штаті Нью-Джерсі відкрили інформацію про педофілів. Якби вона знала минуле сусіда, донька була б живою, стверджувала Морін Канка.
У 2006 році в Америці було підписано «закон Адама Ушла» про захист та безпеку дітей. Це сталося у 25-ті роковини смерті 6-річного хлопчика, з яким теж розправився педофіл.
Якщо реєстрація педофілів в Америці обов'язкова, то в різних штатах їхня класифікація по небезпеці та ступінь публічності різна. У 30 штатах запроваджено обмеження, що забороняють зареєстрованим особам проживати на певній відстані від шкіл, парків, дитячих садків, зоопарків, бібліотек, кінотеатрів.
В Україні про створення реєстру педофілів заговорили у 2018 році. Одним із ініціаторів став тодішній перший заступник голови Національної поліції В'ячеслав Аброськін. Як аргумент він навів слова заступника міністра юстиції Польщі: «Право на охорону наших дітей ми ставимо вище анонімності злочинців. Закон має захищати дитину, а не педофіла».
Де ще є реєстри
У Сполученому Королівстві Реєстр насильницьких і сексуальних злочинців (ViSOR) є базою даних про тих, хто перебуває в ув'язненні більше 12 місяців, а також незасуджених осіб, які, на думку правоохоронців, можуть становити небезпеку.
Доступ до реєстру мають співробітники поліції, служби пробації та тюремної служби.
Національний реєстр осіб, які вчинили злочини на сексуальному ґрунті, набув чинності 15 грудня 2004 року. База даних відкрита для обмеженого кола осіб.
Є умова: якщо раніше судимий може переконати суддю, що він не загрожує, його не включать до реєстру. Однак це положення не поширюється на провінцію Онтаріо, де включення обов'язково на 10 років. Період реєстрації починається в день переїзду колишнього ґвалтівника до Онтаріо.
Реєстр використовується поліцією для контролю за сексуальними злочинцями, які відбули покарання. Вони перебувають під наглядом протягом 8, 15 років чи довічно, дивлячись яку міру ризику представляють.
Усі особи, засуджені за сексуальні злочини, зобов'язані повідомити поліції своє ім'я та адресу. І повідомляти не тільки про зміну місця проживання, але також про поїздку в інше місто на термін більше 7 днів.
Якщо вирок не пов'язаний з позбавленням волі, контроль триває 5 років, якщо злочинець відсидів від 6 місяців до 2 років – 10 років. Якщо ув'язнення тривало понад 2 роки, спостереження довічне.