Людина так улаштована, що постійно шукає, де краще. А щоб зрозуміти, де краще, потрібно все зіставити та порівняти – саме тому в нас такі популярні всілякі статті-порівнялки. Ми вже звикли, що будь-які порівняння з Європою виявляються завжди не на нашу користь: життя у наших західних сусідів набагато багатше і щасливіше, на вулицях чистіше, а на душі – спокійніше. Але задля справедливості треба сказати, що і в Україні теж є чимало плюсів.
В Україні – смачна їжа, і з цим не посперечаєшся! І справа не в тому, що, наприклад, я люблю українську кухню, а французьку - ні. Справа у продуктах.
Багатьом європейцям буде дуже важко пояснити, що таке смачний ніжинський огірок або, скажімо, смачні буряки. Огірок - і огірок, він на європейських прилавках завжди є однаковим на смак і взимку, і влітку.
Ми вже звикли, що в будь-якому супермаркеті можемо вибирати з десятків сортів сиру, можемо купити дієтичні або цільнозернові продукти, зрештою можемо легко купити хороший якісний шоколад за звичайною ціною.
У європейських магазинах так часто не виходить. Сири – якщо це не крафтові сорти «за всі гроші світу» – на смак абсолютно однакові, овочі та фрукти часто несмачні, а шоколад за рідкісним винятком ділиться на дві великі групи – «дуже дорого» та «неможливо їсти».
Мода на здорову їжу прийшла до нас із Європи, і для любителів всього «ПХшного», наприклад, у Німеччині існують супермаркети, які продають лише продукти Bio. За замовчуванням вважається, що лейбл Bio гарантує вирощування без застосування хімічних добрив, антибіотиків, ГМО тощо, так що коштують такі продукти вдвічі, а то й втричі дорожче за звичайні. При цьому самі німці розповідають історії, що ті чи інші продукти Bio насправді вирощені на тому ж полі, що й звичайні.
Але, власне, до цього нам не звикати.
Смачні овочі можуть бути хіба що на півдні Європи. У північних країнах у теплицях хочеш не хочеш будуть пластиковими. Фото: Photo by form PxHere
Коли ми подорожуємо за кордоном, завжди шукаємо цікаві заклади, де можна затишно посидіти та смачно поїсти, але при цьому не отримати рахунок із двома, а то й з трьома нулями. І в багатьох великих європейських містах такі місця можна перерахувати по пальцях.
У нашій країні такі заклади є практично у кожному місті, навіть у найменшому та провінційному. Не говорячи про таких «великих гравців», як Київ, Львів, Одеса, Дніпро, Чернівці – тут їх десятки.
, – каже Діана, яка вже чотири роки живе в Естонії.
Але справа навіть не лише у концепціях. Наприклад, подруга, яка якийсь час живе у Фінляндії, ніяк не може звикнути до кави з термоса. У Північній Європі це досить популярний напій: приходиш у кафе, платиш 5 євро, і можеш сидіти та підливати собі каву зі спеціального великого термосу хоч цілий день.
- Місцеві так і роблять, а у мене до цієї термосної бурди нутряна неприязнь, - каже подруга. - В Україні я ніде і ніколи не бачила такої гидоти – навіть на вокзалі. Скрізь стоять кіоски з пристойною кавою, ще й часто питають, який сорт мені заварити. Тож для любителів кави деякі європейські країни можуть стати справжнім пеклом.
У багатьох європейських містах система розташування продуктових магазинів настільки хитра, що без підказки їх можна і не знайти. Це у нас, якою вулицею не підеш, завжди знайдеш супермаркет або в крайньому випадку невеликий продуктовий. У Європі все не так.
Окрема розмова – години роботи. Цілодобовий магазин тут вдень зі свічкою не знайдеш. Продуктові закриваються о 9-10 вечора, решта працюють як правило до 19-20.00 у будні дні, а у вихідні взагалі закриті.
Але добре магазини - зрештою, до ранку від голоду не помреш. Але так само працюють і аптеки! Знайома розповідала, що якось увечері в неї піднялася температура, але вдома не було градусника і купити вони його змогли лише вранці наступного дня.
Та ми й самі з чоловіком потрапили у схожу ситуацію.
Минуле Різдво ми провели в Європі, і годині о 5 вечора 24 грудня прогулювалися містом. Ми якраз були біля величезного торгового центру, коли чоловікові стало погано - ниючий біль у серці. Зайшовши в торговий центр, ми з подивом виявили, що в ньому не працює нічого, крім продуктового магазину - прибиральники навіть підлогу помили і світло вимкнули. Двері аптеки були закриті наглухо, а на них оголошення: наступний робочий день – 27 грудня!
В Україні дуже доступний сервіс, але, зіштовхуючись із цим щодня, ми навіть не замислюємось, наскільки це зручно. Потрібно поміняти валюту, виникла термінова необхідність роздрукувати документ, раптово перестав працювати мобільний - всі ці проблеми в нашій країні, принаймні у великих містах, можна вирішити на раз-два.
У Європі кожне з цих питань може виявитися нерозв'язним.
Наприклад, років 15 тому, коли банківські картки були не в такому ході, як зараз, ми в неділю не могли повечеряти у Кракові. Обмінники у Польщі в неділю закриті з нагоди вихідного, а євро у ресторанах Кракова приймати не хотіли. Продуктові магазини о 6-й вечора теж були закриті. Зрештою ми зайшли в ресторан, поїли, а коли як оплату дістали євро, нам пригрозили поліцією. Але в результаті все закінчилося більш-менш нормально.
П'ять років тому в Стокгольмі у мене раптово погас екран смартфона. Після того, як я переконалася, що він не реагує ні на кнопку перезавантаження, ні на зарядку, спробувала знайти якийсь сервіс з ремонту телефонів, але марно. З порадою, куди можна звернутися, мені не змогли допомогти ні у спеціалізованих магазинах, ні в торгових центрах, ні на ресепшені в готелі.
З тим, що в Європі дуже важко роздрукувати документ або зробити ксерокопію, ми зіткнулися минулого літа.
– Нам це не потрібно, у нас країна у смартфоні, – весело пояснив місцевий мешканець. – Чули, що це таке?
- Сиджу на ламінуванні брів, - каже знайома з Таллінна. - На Новий рік мені подарували сертифікат на 20 євро в салон краси, тож тут на ці гроші можна зробити тільки цю процедуру. Решта дуже дорого. Ламінування з фарбуванням – 40 євро, ламінування вій – 45 євро.
Але справа не тільки в цінах, але й в якості б'юті-процедур.
Влітку мені потрібно було зробити в Тарту корекцію нігтів, і я просто не змогла знайти майстра. Моя знайома, яка запевняла, що у неї чудова манікюрниця, прийшла на зустріч із двома нігтями, заліпленими пластирями. На моє німе запитання пояснила, що її «хороший майстер» випадково спиляла їй дві нігтьові пластини до м'яса.
- Та нічого страшного, воно швидко гоїться, у мене вже разів п'ять таке було! - Життєрадісно сказала знайома.
Що? П'ять разів?! Та будь-яка з клієнток моєї манікюрниці в Києві за таке її б зі світу зжила навіть за один раз!
– Більшість моїх знайомих, які живуть у Європі та регулярно їздять додому, по можливості відкладають усілякі косметологічні процедури, щоб усе зробити в Україні, – розповідає Світлана, яка три роки живе у Норвегії. - Манікюр, педикюр, шугаринг, пірсинг, татуаж, стрижка, масаж, видалення родимок тощо - все це краще, швидше, дешевше і набагато якісніше зробити у Києві, ніж у Європі. Якщо ж можливості відкладати процедуру немає - наприклад, не будеш кожні 3-4 тижні літати на манікюр до Києва, - то всі дівчатка знають: на б'юті-процедури за кордоном треба ходити тільки до російськомовних. У них і досвіду більше, і якість роботи набагато краща.
Найбільше скарг від наших землячок за кордоном на якість манікюру – не вміють робити там, як у нас. Та й дуже дорого. Фото:토쿠@Twingoな日々/commons.wikimedia.org
Окрема розмова – дозвілля в Україні, яке без всякого порівняння багатше і різноманітніше, ніж у Європі. Почнемо з того, що у більшості країн Європи в неділю все закрито, включаючи фітнес-клуби та розважальні заклади. Ні в басейн сходити, ні на тренажерах позайматись, ні пива випити! Чотири роки тому ми відпочивали в Любліні і просто були здивовані графіком роботи місцевих пабів: з 7.00 до 16.00, субота та неділя – вихідний.
Краса та веселощі на європейських різдвяних ярмарках теж дуже перебільшені. У різні роки я була на новорічно-різдвяних ярмарках у Кракові, Будапешті, Братиславі, Таллінні, Дрездені, Відні і можу вам з упевненістю сказати: у Києві на Контрактовій площі чи на ВДНГ анітрохи не гірше, а часом навіть краще та крутіше.
Окрема розмова – всілякі майстер-класи, на які у нас можна піти майже в будь-який час. Ліплення, гончарна майстерність, малювання, миловаріння, орігамі, декупаж, всілякі кулінарні майстер-класи. А ще - авіасимулятори, катання на конях, польоти на повітряній кулі, поїздки на квадроциклах - в Києві можна вибрати собі дозвілля з сотень пропозицій.
– Я люблю творчість та активності у будь-якому вигляді, тому, коли приїжджаю в Україну, насамперед записуюсь на два-три майстер-класи «для душі», – каже мешканка Мюнхена Оксана. – У Німеччині нічого подібного немає. І особисто мені настільки не вистачає такого дозвілля, що я всерйоз подумую про те, щоб самій організувати щось подібне!
PS Загалом я готова до того, що ця стаття може багатьом не сподобатися - мовляв, хороша зарплата важливіше, ніж кафе «з концепцією», на відвідування якого ще треба заробити, а гідна пенсія краще за якісний манікюр. І з цим важко сперечатися. Але мова не зовсім про це, а про те, що українцям настав час позбавлятися своєї «меншовартості» та твердої переконаності в тому, що в Європі абсолютно все «краще, багатше і здоровіше». Наш світ не чорно-білий, а кольоровий, і той, хто бачить усі його відтінки, живе набагато комфортніше та щасливіше.