За лаштунками комедії «Зв’язок»: жарти Зюбіної і Андрієнка та особливості зйомок по відеозв’язку
Тут, у селі Зазим’я Київської області, оселилася кіношна родина серіалу «Зв’язок» із Полтави. Ситуативна комедія, яку Новий канал покаже восени, розповідає про чотири сім’ї з різних куточків України та їхнє життя після початку повномасштабної війни.
Тож ми поїхали в «полтавський маєток», де мешкають герої Римми Зюбіної, Віктора Андрієнка, Антоніни Хижняк, Тараса Цимбалюка та Олександра Сугака.
Життєві жарти полтавської родини
Одразу - знайомтеся! Римма Зюбіна та Віктор Андрієнко грають сімейну пару – Іванівну та Григоровича. Як каже Андрієнко, режисерка просто з’єднала «дюрасел» з «дюраселом», і це нереально. На початку російського вторгнення до цієї нереальної пари переїжджає з Харкова їхня донька Оксана зі своїм чоловіком Андрієм, яких грають Антоніна Хижняк та Олександр Сугак.
– Так життя мого героя перетворюється на постійний булінг і тролінг, – пояснює Олександр Сугак. – Дружина їде в Польщу збирати гуманітарну допомогу, займатися волонтерством, а я залишаюся жити з тещею й тестем. Лишитися з батьками дружини сам на сам – це наче в капкан потрапити. Саме на цих стосунках – зять, теща, тесть – і будується ситуативна комедія. Тещі не подобається, що я сиджу без роботи, адже моя IT-компанія з початку війни виходить з України, а знайти нову роботу швидко не вдається. Її це дуже бісить, бо донька в неї працює, робить корисні справи, а я наче ледар.
Герой Олександра Сугака залишається жити з тещею і тестем, яких грають Римма Зюбіна і Віктор Андрієнко. Фото: Новий канал
А ще в Іванівни і Григоровича є старший син Олег, роль якого дісталася Тарасу Цимбалюку. Актор грає добровольця, який без будь-якого військового досвіду йде служити на фронт.
– Я з Риммою жартую, весь час запитую: ну, і від кого син?! На нас не схожий двометровий азієць! – сміється Віктор Андрієнко. – Тарас перший епізод ледве тримався, щоб не реготати. А я ж нічого такого не робив! Граю, граю, граю – а йому смішно! Тарас же нормального персонажа грає, а мій – трішки дивакуватий.
І от уся ця акторська сімейка готується до зйомок нової сцени, плете маскувальну сітку для наших військових та жартує про своє життя.
– Я вчора мало не знепритомніла, – говорить Римма Зюбіна. – Жіночка в метро: «А це ви?». Кажу: «Я». «А що ви тут робите?» - запитує. «А ви що?» – кажу їй. «Я додому їду», – відповідає. Кажу: «Я теж». «В метро?» - дивується. Кажу: «В метро».
– А що, закінчився бензин? – підхоплює Віктор Андрієнко.
– Колись їду в маршрутці, і водій в мікрофон: «З нами їде знаменита актриса», – продовжує Римма. – Три місяці минає, він знову каже: «А знаменита актриса ще не заробила собі на машину, бачите, досі їздить нашою маршруткою». Думаю – а щоб тобі! Актриса все життя з народом.
– У мене таке саме було, – додає Андрієнко.– Їду в автобусі, і тут: «А ви знаєте, хто з вами їде?».
– Так, Алла Пугачова, – сміється Зюбіна. – Ой, а з Олею Сумською була історія! Сідає вона в вагон, а провідниця до неї: «Боже, це ж ви, зараз я вам чайочок, будете сама в купе їхати, це таке щастя…». Стоп, Андрієнко, що ти робиш? Ти ж прив’язуєш тканину до господарської сітки, її потім наші декоратори не знімуть. Вітю, тепер я розумію свого персонажа дедалі більше.
– Ну, тепер ти розумієш, чому я отримав цю роль, а не Сумська, – сміється актор.
– Так, про Олю. Їдемо ми в одному потязі. І тут провідниця каже: «Вибачте, будь ласка, у моєї мами сьогодні день народження, вона вас так любить, так любить, вибачте, будь ласка, знаю, як вас всі дістають, але чи можете привітати її з днем народження? Зараз її наберу, всі якраз за столом зібралися». Оля стоїть така красива, в халаті й каже: «Так». Провідниця набирає: «Мамо, ви вже всі за столом? Галя є? А тьотя Ніна? А Вася, сусід? Усі, так? Мамо, вони зараз помруть. Мамочко, я тебе ще раз вітаю. І зараз тебе з днем народження на всю нашу сім’ю, щоб чули всі сусіди, всі куми, привітає твоя улюблена Анастасія Волочкова».
Така от вам життєва ситуативна комедія.
Зйомка сцени, де герої плетуть маскувальну сітку. Фото автора
На зв’язку Київ – Берлін – Одеса – Сорренто – Полтава - Варшава
У «Зв’язку» теж обіцяють комедійні історії.
– Мені надіслали сценарій у жовтні 2022 року, – розповідає нам історію стрічки режисерка Міла Погребиська. – Тоді здавалося, що індустрія серіального виробництва запрацює ще нескоро. Я дуже хвилювалася й міркувала, чи варто взагалі погоджуватися на такий формат. Але бажання підняти настрій українцям перемогло, тож узялася за цей проєкт.
Ми робили вичитки сценарію з групою, акторами, редакторами. Звісно, є страх щодо того, як глядачі відреагують на наш проєкт. Але серіал «Зв’язок» має дуже добру й натхненну місію. Адже ми, українці, не занепадаємо духом і залишаємося в бойовому настрої. У цьому нам допомагає самоіронія, гумор, сарказм! Тому вірю, що серіал сподобається. І допоможе глядачам Нового каналу перезавантажитися й відпочити хоча б 25 хвилин.
Розпитуємо в режисерки, яких ще героїв побачимо в цій історії.
– Перші дві родини – це Київ, у якому залишилися чоловіки і через певні обставини почали жити разом в одній квартирі. Та Берлін, до якого поїхали їхні дружини з дітьми після початку повномасштабної війни, – продовжує Погребиська. – Життя сімей змінилося кардинально! Чітка й зосереджена Ірина починає жити з ексцентричною тарологинею Настею. Водночас чоловік Іри, Дмитро, намагається бути корисним країні, заробляти гроші для родини і налагодити життя в квартирі із Сашою, який є ходячою катастрофою.
Третя родина – це Сорренто - Одеса. Ще до початку війни Світлана з Одеси поїхала до мами, яка давно живе в Італії. 24 лютого дівчина дізнається, що при надії. Усю вагітність вона перебуває в розлуці з чоловіком Ігорем, який залишився в Одесі. У Світлани швидко змінюється настрій, «грають» гормони, і вона мріє про те, щоб коханий був поруч. Водночас Ігор не збирається нікуди їхати, бо не хоче бути зрадником, і йде в ТрО.
І четверта родина, яку ви тут бачите, – Полтава - Варшава. Батьки – Григорович та Іванівна – залишилися в Полтаві, а їхня донька Оксана поїхала до Варшави. Але з ними також залишився жити зять Андрій. Звісно, життя зятя в одному помешканні з тещою і тестем – просто «казка». А ще в цій сімейці є старший син Олег, він служить у ЗСУ.
Саме в цей момент Іванівна, Григорович, Андрій та Оксана грають сцену, де шукають вдома речі, які можна «пустити» на маскувальні сітки.
– Відставити! Ти взагалі де ту нішу знайшла? – кричить Андрієнко.
– Господи, я всі твої нички знаю, – відповідає Зюбіна.
– Не дам! Не дам різати свою армійську форму. Це честь офіцера, – сперечається Андрієнко.
– Якого офіцера? Ти прапорщик! – іронічно каже Римма.
– Батю, та я тобі сучасну нову форму підгоню, – пропонує по відеозв’язку Цимбалюк.
– А, ну за це дякую, – погоджується Андрієнко.
– Мені подякуй, що я знайшла твою стару совєтську форму, а не СБУ. Вважай це декомунізацією, – додає Зюбіна.
– Аа-аа, якщо так, то чого ми сидимо? – пожвавішав актор. – Давайте вже різати! Скільки там смужечки – 2х3?
Кіношний син Зюбіної і Андрієнка - Тарас Цимбалюк. Фото: Новий канал
Актори грають самі з собою і дивляться в об’єктив
Усе спілкування між родинами відбувається по відеозв’язку, адже війна розкидала кого куди.
– Це перша моя зйомка в такому форматі, – говорить Міла Погребиська. – Складність полягає в тому, що актори не мають змоги бачити свого партнера, а завжди грають самі з собою і дивляться в об’єктив. Просто ми уявляємо, як буде грати їхній партнер: інколи я проговорюю його слова, інколи редактор. Складнощі зйомки ще й у тому, як синхронізувати і не втратити партнерство між акторами, які не бачать одне одного.
Актори також вперше знімаються в такому форматі.
– Я так ще не знімалася, – ділиться враженнями Антоніна Хижняк. – Акторів завжди відучують від того, щоб дивитися в камеру. І ти постійно змушуєш себе не помічати її. А під час зйомок «Зв’язку» ледь не впадаю в ступор, коли мені потрібно дивитися просто в об’єктив, імітуючи відеодзвінок. На знімальному майданчику ти більше працюєш з камерою та заздалегідь записаними відео колег, ніж з партнерами наживо.
Попри це, актори навіть намагаються імпровізувати.
– Найбільше імпровізують Римма Зюбіна і Віктор Андрієнко, – усміхається режисерка. – Вони завжди додають багато тексту, жартів та гумору в свої сцени. Інколи це буває неконтрольовано, але результат дуже крутий! Бо ці актори живі, цікаві й дуже знайомі багатьом українцям.
На завершення нашої мандрівки знімальним майданчиком цікавимося в Міли Погребиської, чи є в неї улюблена сцена.
– Їх багато! – зізнається режисерка. – Але най-най-найулюбленіша сцена, яка просто в сердечко, – це нарізка кадрів, як наші родини дивляться звернення президента на Новий рік. Усім акторам навіть не потрібно було грати, адже промова пройняла нас до самої душі в ту ніч. І одразу згадуються його слова: «Нам все ще може бути темно, гучно і складно, але нам точно вже ніколи не буде страшно і ніколи не буде соромно. Це був наш рік… рік України».
Герої спілкуються між собою по відеозв’язку. Фото: Новий канал
