• Головна
• Шоу-біз

Фото: особистий архів Раміни Есхакзай

Зараз на YouTube-каналі Раміни Есхакзай більше інтерв’ю з військовими, аніж із зірками. І, як вона сама зізнається, назва «Ходят слухи» вже давно втратила свою актуальність, то ж з Нового року канал носитиме її ім’я.

Це не єдине, що ми зачепили в нашій розмові. Говорили про хороше, про погане, про біду нинішнього часу – жорстокий хейт, мову та інші болючі питання.

Коли критикують українці – це боляче

- Раміна, згадуючи 2022-й, цей трагічний для всіх нас рік, хочеться і про щось хороше. Що хорошого було у вашому житті?

- Ще до початку повномасштабної війни мені, можна сказати, пощастило останньою бачити цілим наш літак «Мрія», записати інтерв’ю з пілотами Дмитром Антоновим і Юрієм Булавчиком. Випуск ми знімали у Гостомелі 23 лютого. Тоді я ще була дуже засмучена, бо на зйомки у нас була лише година, а хотілося більше. Домовлялися більше ніж пів року, оскільки пілоти із 365 днів 265 були в польотах, і це було складно зробити.

27 лютого з’являються повідомлення, що знищили «Мрію», і я розумію: «Я живу в Києві, і я – єдина людина, у якої є цей матеріал на жорстких дисках». Одразу подумала, що треба його перенести на декілька носіїв, бо раптом у мій будинок щось попаде, файли з «Мрією» будуть знищені. То ж одразу передала через Google диск оператору.

Звісно, це і зйомки наших героїв, мої поїздки в українські міста, бо завдяки цим зйомкам вдалося допомогти багатьом людям. Наприклад, коли ми знімали в Ізюмі, абсолютно випадково зайшли в будинок пристарілих, де літні люди, яких покинули родичі, були просто в жахливому стані – хворі, без ліків, ходять просто під себе… Спочатку я навіть не знала, що беру інтерв’ю у людини з відкритою формою туберкульозу, дізналася вже постфактум.

І серед цих людей ми зустріли 13-річного хлопця із проблемами розвитку. Його мама померла, в нього був лише батько, але він помер від онкології за день, як ми туди приїхали. Сидить ця дитина серед людей похилого віку, не знає, що в нього немає вже й тата, він реально нікому не потрібен. Але завдяки тому, що я була там з волонтерами, цей хлопчик зараз в «Охматдиті». Він уже пройшов всі етапи лікування, і йому шукають батьків.

Після цього візиту волонтери знайшли 600 тисяч гривень на допомогу будинку, тому зараз там є сучасні ліжка, біотуалети, ліки. Ми з моїми підписниками завдяки цим випускам зібрали півмільйона гривень на допомогу жителям Ізюма. В процесі купівля буржуйки для жителів Харкова. А якби я туди не поїхала, можливо, обставини склалися б інакше. Тому це сто відсотків позитивне, що відбулося у цьому році.

- Глядачі відмітили ваші фільми і про Ізюм, і про Харківщину. Як вас змінила така робота?

- Морально набагато складніше. Напевно, моя проблема в тому, що я просто не витримую критику після подібних випусків. До початку великої війни я теж знімала соціальні випуски, мене теж критикували, писали: які тупі запитання, а що в тебе з обличчям… Я і тоді через це переживала. Але коли в країні війна, ти їдеш в ці міста, ризикуючи своїм життям, щоб показати, що у нас відбувається, а тобі щось закидають, – це боляче.

Якось я запитала підписників, чому вони стали менше дивитися, адже це дуже серйозний і важливий матеріал. І мені українці починають писати: «Раміна, ми вас дуже любимо, шануємо, велике вам дякую, що ви туди поїхали, але нам настільки важко, що ми лайк поставимо, коментар напишемо, але, вибачте, дивитися будемо після війни».

Потім я подумала: «Оскільки українцям важко це дивитися, буду знімати російською мовою такі випуски, щоб ті, хто хоче знати, що відбувається в нашій країні, могли це побачити». І тут починається хейт – а чому російською? А російською тому, щоб люди, які живуть, скажімо, в Грузії, Латвії, Казахстані, Литві подивилися і могли пожертвувати гроші нам на допомогу. А за нашою статистикою, це плюс близько півтори тисячі євро до кожного випуску.

Наші можуть критикувати за мову, за те, що я поїхала не в тому одязі чи що в мене біла курточка, що я якось не емпатично дивлюся на людей, що не плачу під час випусків. Росіяни ж гнуть свою лінію – це пропаганда, вам хтось заплатив, поїдьте і зніміть на Донбасі, там вам люди розкажуть реальність. На росіян мені байдуже, бо я для них не знімаю. Але коли критикують українці, це дуже ображає.

- Щоб і як ви не зробили - все не так?

- От є такі думки: «Раміна, а тебе хтось змушує туди їхати? Чи ти хочеш, щоб тобі дякували за те, що ти туди поїхала? Не їдь! Знімай собі зірок». Так, тут не заперечиш, мене ніхто не змушує, я сама це роблю, бо хочу донести інформацію. І виходить, що люди в принципі й праві. Але тут у мене моральний дисонанс. А якщо я можу, коли в країні йде війна, комусь допомогти цим випуском, то чому я маю продовжувати знімати тільки зірок? А чому хтось інший із журналістів повинен ризикувати життям, чому тоді не я?

В мене популярний канал. Я, наприклад, не знаю більше блогерів з такою кількістю підписників (у Раміни – 1,29 млн підписників. – Авт.), які б з шоу-бізнесових чи освітніх проєктів переключилися на військову тематику, висвітлення війни. Тому мене подивляться люди, які б на інші канали не зайшли і не подивилися. Це якась моя просвітницька місія. І, звичайно, це виключно мої проблеми, що я так сильно реагую на хейт.

Після поїздки в Лиман я, напевно, тільки вчора трішки відійшла. Бо ти бачиш реальні проблеми і не розумієш, буде їх хтось вирішувати чи не буде, чи можу я якось допомогти у вирішенні цих проблем, чи потрібно ще комусь вирішувати ці проблеми, окрім мене і моїх підписників, з якими ми збираємо донати. Невтішні думки, якщо чесно. Я постійно боротися не зможу. Я просто морально не витримаю постійно знаходитися в опозиції.

Випуск про «Мрію» Раміна Есхакзай знімала за день до російського вторгнення - 23 лютого. Фото: Instagram.com/raminalalala/

Моя позиція була - не висловлювати свою думку в інтерв'ю 

- Хейт – це взагалі велика біда нинішнього часу. В нещодавньому інтерв’ю Еммі Антонюк на YouTube-каналі «Палає» ви навіть зізнавалися, що через постійний хейт у вас було бажання вчинити самогубство. Це дуже печальні і серйозні маячки, це ж уже людині настільки погано, що в голову лізуть такі думки. Що з того, що вам закидають, ви вважаєте докором справедливим?

- Цілком справедливо, коли мені пишуть, що я їздила в Росію і знімала там зірок і різних спеціалістів після 2014 року. Я не знаю, чи було б більш морально правильно, якби ми зустрічалися десь на нейтральній території, але це також, якщо чесно, підміна понять.

Або коли я чула, що людина каже щось неприйнятне для мене, а я просто сиділа і слухала, оскільки вважала цю людину набагато значимішою, ніж я. Мені здавалося, що заперечувати думку людини, яка досягла успіху, не можна. Моя позиція була такою: «Якщо ти береш інтерв’ю, не треба в ньому висловлювати свою думку. Ну кому ти потрібна, Раміна, екс«холостячка», колишня Козловського, люди прийшли до тебе на канал послухати зірку! Якщо захочуть послухати тебе, подивляться твої інтерв’ю».

Тобі можуть якісь думки людини подобатися, якісь - не подобатися. Та це не означає, що ти їх стовідсотково поділяєш. А глядачі сприймають все інакше, їм треба абсолютно все пояснювати – чому ти так вчинив, за яких обставин знімалося це інтерв’ю. Можливо, тоді вони б краще розуміли мою лінію поведінки.

Всі інші закиди… Знаєте, мене визнали українським журналістом тільки з початку повномасштабного вторгнення. І моя думка стала чомусь важливою. А до цього були якісь асоціації і заголовки типу – а, дурепа з «Холостяка», прикриття Козловського, батьки на все їй дали гроші, Женя в неї з’явився - розумний адвокат, це він їй пише запитання, а вона грається в YouTube. Мені ніхто не ставив серйозні політичні запитання, в мене ніхто не запитував мою позицію. Робили висновки лише з того, що я їжджу до Росії чи там навчалася. Дійсно, в мені було оце радянське мислення, що в Росії краще, що треба на них орієнтуватися, що у них зірки кращі, вони все знають як. Оцим у мене голова справді була промита.

- Будемо відвертими, до повномасштабної війни багато хто жив інакше, не всі відчували, що війна прийшла у 2014 році, не всі війною переймалися, ну це справді так. У нас знімалися російські актори, виступали російські артисти, люди ходили на їхні концерти. Це не перепишеш. Але намагаються переписати і показати, що всі завжди були дуже правильними.

- Так, це не правильно. Треба визнавати свої помилки. Але мені набридло, що я тепер все життя повинна виправдовуватися. От що ще мені треба зробити? Коли у мене були думки про самогубство, я думала: «Що повинно відбутися? Сказати свою адресу - хай прийдуть і мене розстріляють чи що?» Я не можу змінити своє минуле. Я можу помилятися, як і всі інші люди. Тоді візьміть і просто нас всіх розстріляйте, якщо не можете вибачити і не готові жити зі мною в одній країні. Я вже навіть пропонувала – давайте хай мене перевірить СБУ, нащо мене постійно хейтити?

Я готова нести відповідальність за всі свої дії. Але скільки я можу вибачатися? Я усвідомлюю всі свої помилки. Але я ніколи не казала, що Крим не український чи щось подібне. А те, що я не опоную людині, яка каже, що хоче повернутися до Радянського Союзу, це ж не означає, що я з цим погоджуюся.

- Зараз для вас є хороші росіяни? Будете надалі з кимось із них записувати інтерв’ю?

- Я про себе думала: «Чи можу я чесно для себе сформулювати таку тезу, що абсолютно всі, хто має російське походження, погані люди – що їм всім треба плювати в обличчя, що вони не можуть бути за Україну і їхніх дітей можна вбивати». Я не можу сказати, що абсолютно всі росіяни погані. Також я не можу сказати, що і абсолютно всі українці хороші. Тоді я себе обману. Якщо я бачу, що людина працює на перемогу України і якщо її проукраїнські думки можуть бути донесені до людей, які живуть в Німеччині, Литві, Латвії, навіть в тій же Росії, які не розуміють, що коїться, які ще думають «а чому не можна домовитися», то чому ні? Таких людей, як, наприклад, російський адвокат Марк Фейгін, які послідовні у своїх діях, визнавали анексію Криму, були проти путінського режиму, які не перевзулися, - їх можна кликати до себе, щоб вони пояснювали на пальцях, що ж все таки відбувається і що не так.

- А інтерв’ю з Максимом Кацом?

- Я думала, що він за нас. Виявилося, помилялася. Його імперське мислення я побачила тільки декілька місяців тому, коли почитала його твіти. Хоча на початку війни він казав абсолютно нормальні речі – що напала Росія, правильно подавав хронологію. Я дивилася його історичні фільми і ніякої проблеми за ним не помічала. А коли він почав видавати свої твіти, зрозуміла, чому мене критикували за Каца. Думаю, проблема не в тому, що я брала у нього інтерв’ю, а в тому, що я не була до нього в опозиції, коли він казав якісь не дуже прийнятні речі про Україну і українців. Якби я йому тоді заперечила, це вже була б інша історія.

Більшість претензій до мене виправдана. Але питання в тому, як вони подаються і з якою метою. Є ж різниця, коли тобі кажуть: «Та ти несеш проросійські наративи, через тебе почалася війна, ти розколюєш наше суспільство і взагалі працюєш на Росію». В такому випадку я теж переходжу до образ замість того, щоб вести діалог. У нас же у всіх одна мета – щоб наша держава вийшла на новий рівень розвитку, без орієнтації на Росію. А виходить, що ми сваримося між собою.

Єдина фотографія, яку журналістка зробила в Ізюмі, і вона потім стала обкладинкою випуску. Фото: Instagram.com/raminalalala/

Витирати ноги об своїх не треба, тим паче під час війни

- До речі, глядачі оцінили вашу сміливість прийти на інтерв’ю до Емми Антонюк, про яку ми вже згадали вище. Ви пішли на канал, як ви самі сказали, аудиторія якого вважає вас «кінченою людиною». Чому погодилися?

- Коли я побачила її канал, мені здалося, що ці дівчата менш токсичні з усіх інших токсичних каналів. Вони начитані, в них класна українська мова. Я знала, що кумир Емми – Тетяна Микитенко, ведуча YouTube-каналу Рагулівна, яка просто об…рає всіх. Зеленський – поганий, Ефросиніна – погана, Порошенко – поганий, всі погані, не знаю тоді, чи є в нашій країні нормальні люди, на думку експерта пані Рагулівни.

Думала, якщо у неї такий кумир, але при всьому цьому вона - людина начитана, дивиться мій канал, напевно, вона може аналізувати, як і її аудиторія, і вони почують мою думку, спробують зрозуміти інших людей. Головна проблема цього інтерв’ю в тому, що я прийшла виправдатися. Це була моя найбільша помилка. Я виглядала жалюгідно. Емма навіть не намагалася якось сильно мене пристидити, я робила все сама. Навіть ця фраза - «я не вважаю себе досить розумною людиною». Як я могла таке сказати на аудиторію, яка це просто використає проти мене? Сказала про самогубство – там написали: «Ой, та яке самогубство, знову давить на жалість». Я прийшла туди наче дитина, яку треба пожаліти, замість того, щоб поговорити по-дорослому і не виправдовуватися.

Коли я сказала, що мені подобається книга Майкла Ньютона «Подорож душі», почула від Емми: «В тебе що, магічне мислення»! І я почала виправдовуватися, хоча, напевно, треба було сказати: так, магічне - і що?!

- Просто Емма брала напором.

- Так, але мені треба було не боятися комусь, можливо, здатися поганою. Але ж я хотіла показати, що я хороша, я виправилася, будь ласка, зрозумійте мене. Я вважала, краще, коли той, хто тебе критикує і в чомусь звинувачує, запросить тебе у студію і між вами буде діалог з конкретними фактами. І глядачам це цікаво буде дивитися, і ви між собою вирішите всі конфліктні ситуації. Але такі канали, які створюють подібний контент, як Рагулівна, і в цілому «Палає», розраховані на хайп, який прикритий просвітницькою місією. Насправді, вони працюють гірше росіян на свідомість людей, бо починається «срач» всередині країни. Моя філософія – українці повинні відчувати, що ми одне за одного просто порвемо.

Ми можемо помилятися, але витирати ноги об своїх не треба, тим паче під час війни. Це не приведе до об’єднання країни.

- На цьому відеоінтерв’ю стоїть заголовок: «Я себе не вважаю розумною людиною». Це не образливо?

- Це хайп. Ті люди, які не дивилися мої проєкти, які бачили мене лише в «Холостяку», цілком думають, що я якась дурненька дівчинка. Причому я сказала не зовсім так. Я сказала, що я не вважаю себе досить розумною людиною. А це означає, що є куди розвиватися. От і все.

Я просто зрозуміла, що більше не хочу виправдовуватися. Нащо це все? Щоб об мене витерли ноги? Тоді ще не було світла і в мене не було зв’язку, то ж я не могла перевірити достовірність інформації, яку вона подає. Вона могла казати все, що хоче, а я не могла пригадати, щоб сто відсотків стверджувати, як все було.

Але це досвід. Я насправді вдячна, що пішла на це інтерв’ю. Якби не пішла, то не подивилася б на себе зі сторони, що я досі хочу грати роль хорошої дівчинки, яку мені нав’язали з дитинства. Я над цим працюю. Думаю, мені вдасться стати собою, казати, що думаю, і не боятися осуду. Бо я хочу, щоб мене хвалили, щоб за кожне слово мені плескали… А ніхто не зобов’язаний плескати – у людей своє життя, а ти роби, що хочеш і вважаєш за потрібне, не порушуй закон - і буде як буде. Інакше можна здуріти, якщо постійно чекати похвали.

- Нещодавно блогер Сергій Іванов обізвав вас дурепою, а глядачів, які дивляться ваші проєкти, - «людьми не надто спокушеними інтелектуально». Це про вашу мільйонну аудиторію. Ви якось зреагували?

- Це було в інтерв’ю Роману Бебеху на YouTube-каналі «Бомбардир». Журналіст вирішив провести аналогію і порівняти ставлення Сергія Іванова до мене і до його колеги Володимира Петрова. Петрова він пробачив, бо він розумний і талановитий. А про мене і моїх глядачів сказав так: «Існує нижня полиця і верхня. На верхній стоять книжки, які мало хто дістає і мало хто читає. На нижній стоїть все підряд. Ми не сходимося полицями». Тому Раміна і всі, хто її дивляться, – це нижня полиця, бо її глядач – людина не надто спокушена інтелектуально. Тобто люди, які дивляться Ізюм, Харків, – це нижча полиця.

А перед цим я взяла інтерв’ю у білоруського добровольця Ігора Номана, відомого як «Янкі». Виявилося, Сергій теж взяв у нього інтерв’ю. І вийшло так, що я випустила його на день раніше, на що підписники йому написали: «Бачите, Раміна вам на п’яти наступає, бере інтерв’ю у тих же героїв, що й ви». На що Сергій сказав: «Я не знаю, хто така ця йоб…на Раміна». Потім пише мені редактор Сергія Іванова, щоб запросити мене на інтерв’ю… Як? Людина, яка каже, що я «йоб…на» і копі-паст Собчак, а потім кличе мене на інтерв’ю?

Те, що він сказав про мене - це його власна думка. Але нащо називати мільйонну аудиторію глядачів, які донатять, допомагають Україні, дивляться серйозні випуски навіть через біль, «нижчою полицею»?! А обс…ти в своїх ефірах людей – це що, вища полиця? Взагалі, що це за поділ - хто з українців з нижчої полиці, а хто - з верхньої? Це не правильно. Це зовсім не показує його інтелектуалом, яким він хоче здаватися.

Особисто мені не потрібні його вибачення, але я чекаю, коли він вибачиться перед українцями, яких образив.

З героєм одного зі своїх випусків – білоруським добровольцем Ігорем Номаном, відомим як Янкі, який воює за Україну. Фото: Instagram.com/raminalalala/

Люди року для мене – це волонтери і військові

- Хто, можливо, з ваших героїв, для вас є людиною року?

- Люди року для мене – це волонтери. Вони залишають свої сім’ї, дітей, їздять в небезпечні місця, знаходять гроші, купують гуманітарку… Мені важко раз на місяць поїхати в якесь понівечене місто і поспілкуватися з людьми, я потім дуже довго морально відходжу, а волонтери під обстрілами рятують незнайомих їм людей щодня.

Чесно, я б так не змогла. По-перше, морально дуже складно спілкуватися з людьми, які багато жахіть пережили. По-друге, дехто навіть дякую тобі не скаже, а то ще й з претензіями. Привезли крупи – а чого крупи, а не тушонка? Привезли тушонку – а чого так мало? Є таке.

До того ж волонтерам теж треба за щось жити, відпочивати, вони вже, бідні, такі змучені. Для мене це герої. І, звісно, наші військові. Всі вони герої.

- Наскільки YouTube зараз прибутковий? Ви сама за що живете?

- До війни, щоб все робити якісно, не скорочувати зарплати, мені потрібно було приблизно 8-10 тисяч доларів на місяць. В перші місяці війни 12 тисяч доларів просто пішли на зарплатні. Зараз живу за рахунок реклами в Інстаграмі. Перші півроку її взагалі не було, зараз є, але дуже мало. На YouTube рекламу беруть декілька рекламодавців, за що їм дуже дякую. Зараз з монетизацією і рекламою заробіток в три рази менший.

- Це тому, що впали перегляди?

- Росіяни ж тепер безкоштовно дивляться.

- Тобто і зараз дивляться?

- Так. Українською мовою 20% стабільно, російською – 30%. Просто і перегляди трохи просіли, і за рахунок того, що росіяни дивляться безкоштовно.

- «Ходят слухи» можуть стати «Ходять чутки»?

- «Ходят слухи» скоро завершить своє існування, і буде канал Раміни Есхакзай. Справа в тому, що я закінчила на «слухах» десь роки два тому, і якось не замислювалася над тим, щоб змінити назву каналу. А зараз, коли я прошу у військових інтерв’ю, вони дивляться на канал – а там назва «Ходят слухи». І мені доводиться пояснювати, що це просто назва, ніякі це не чутки. Назва каналу вже втратила свою актуальність, це вже недоречно. Тому з нового року зміню назву каналу і - в нове плавання.

- Якщо я вас попрошу підвести підсумки шоу-бізнесового року – що для вас є подією року, відкриттям року та в чому був скандал року?

- Відкриття року для мене – Даша Астаф’єва, бо хто з нею не знайомий, на мою думку, не міг її ідентифікувати як людину дуже добру, працьовиту, яка може співчувати.

Подія року – люди нарешті зняли маски. Були такі, хто багато розповідав, який він класний, як буде захищати країну, але просто поїхав за кордон. А ось ті хлопці, які, можливо, не мали такої слави, одягли форму і пішли захищати нашу країну. Або - волонтерити.

А скандал, напевно, - це мовна історія, яку роздули після висловлювань Маші Єфросиніної та Олі Полякової. До речі, найпопулярніше відео у Емми – це те, яке з заголовком «Українська гнида» і де стоїть фото Маші Єфросиніної. От вам проукраїнський YouTube, який просто хоче отримати бали. Хоча раніше вона писала Маші, як та надихає її і як жінка, і як журналіст, а потім влаштовує травлю.

Чому в мене були думки, що, може, мені не варто жити? От такі люди дають відчуття, що є українці і неукраїнці. Але я теж українка. І те, що в мене родина спілкувалася російською мовою, не означає, що нас треба виселяти з нашої країни і нас треба ганьбити.

Вони не дають шансу російськомовним українцям стати україномовними. Це не правильно. Треба допомагати, а не відділяти нас. Цим займалася російська пропаганда – ділила людей на тих, хто з заходу, і на тих, хто зі сходу. Виходить, що люди з добрими намірами в голові, як вони думають, працюють на руку російській пропаганді.

З коханим Євгеном Проніним. Фото: особистий архів Раміни Есхакзай

Тему весілля навіть не підіймаємо

- Ваш наречений Євген Пронін зараз поки вдома?

- Він вже декілька місяців не на фронті, тому що Валерій Залужний дав наказ всім добровольцям повернутися з лінії фронту і щоб вони заново оформили всі документи. Мені здається, це задля того, щоб ті, хто отримав посвідчення, не використовував їх не за призначенням. Тому Женя зараз тут. Займався справами Федерації легкої атлетики, бо він – виконуючий обов’язки президента федерації, працював як адвокат. Чекає.

- Ви давно заручені. Чи говорите про весілля? Он скільки пар одружуються!

- Коли Женя зробив мені пропозицію, я через кілька місяців обрала каблучку і сказала: «Ось картинка, ти можеш її придбати». Час якось швидко пролетів, почалася велика війна. Зараз ми не підіймаємо цю тему. В мене навіть настрою немає одягати білу сукню.

- Про що ви мрієте у новому році?

- Думаю, мої мрії не відрізняються від мрій всіх українців – мрію, щоб закінчилася війна. Щоб всі росіяни залишилися в Росії, щоб вони не мали можливості їздити за кордон, купувати апартаменти в Дубаї. Щоб у їхніх мовчазних блогерів не було можливості курити кальяни, ходити в дорогі ресторани, купувати дорогі речі, хай розвивають свою Росію. Це таке маленьке жіноче бажання.

Після Перемоги, коли в країну будуть вливатися великі бюджети на розбудову міст, мрію, щоб ці гроші не крали. Щоб ті бізнесмени і олігархи, які поїхали в тяжкі часи для країни, не могли повернутися і далі заробляти гроші в Україні. Щоб всі українці, які допомагали здобути перемогу, мали максимальну можливість для розвитку в нашій країні, перспективи, роботу і зажили по-новому.