Локдаун для бідних: проти кого "воює" Кличко
Напевно, ніхто так не чекав закінчення карантину, як київські пенсіонери. У величезному мегаполісі далеко не в кожному мікрорайоні є аптека або продуктовий магазин в крокової доступності. Сказати, що локдаун доставив столичним людям похилого віку величезні незручності - це нічого не сказати. Особливо, якщо вони самотні.
|
Подруга моєї мами вже півроку живе без домашнього телефону: дроти то крадуть, то вони самі обриваються - словом, міський зв'язку немає. І минулої суботи у неї несподівано перестав працювати мобільний. Що таке залишитися без будь-якого зв'язку самотній людині в 85 років, може уявити тільки цей самий самотня людина. Це страшно. І вона, взявши себе в руки, вирушила в довгу дорогу пішки: три зупинки до найближчого супермаркету, де є магазин мобільного зв'язку. А після того, як телефон відремонтували, вона пройшла ці ж три зупинки назад - в транспорт не пускають! Її обганяли абсолютно порожні трамваї і автобуси, в які можна увійти тільки за спецперепустками, а вона йшла і плакала, бо реально не розуміла, здолає він цю дорогу додому чи ні.
Чи думав Кличко про цю жінку і про тисячі інших людей похилого віку, коли 14 квітня в черговий раз таким розумним на камеру, розповідаючи про необхідність продовження жорсткого локдауна до 30 квітня?
"У нас немає іншого вибору. Інакше медична система не впорається з такою кількістю хворих. Інакше смертей буде ще більше", - сказав мер, зазначивши, що епідеміологічна ситуація в столиці істотно не поліпшується.
Так як же вона може поліпшуватися, якщо абсолютно всі - від української "медицини" (і лапки тут зовсім невипадкові) до "жорсткого локдауна" - це суцільна профанація ?! Пан Кличко, спускайтеся вже на землю не тільки для того, щоб закопати чергові мільярди в "дороги".
Про те, як на другий рік пандемії працює наша медицина, я вже писала. Що стосується "жорсткого локдауна імені Кличко", то тут все чітко за Оруеллом: начебто всі рівні, але деякі "рівніші" інших.
Для тих, у кого є гроші і автомобіль, життя взагалі не змінилася. Працює все: салони краси, косметологічні клініки, будівельні магазини, кафе і ресторани (де начебто на винос, але можна і домовитися). Хіба що в театр або в кіно немає можливості сходити, але це можна пережити. Тим більше, що багато планують подорожі - там і розважаться.
З транспортом - повний колапс. У той час як тролейбуси, автобуси і трамваї ходять абсолютно порожні, в вагони метро люди набиваються як шпроти в банку. Так, вхід в підземку і раніше за спецперепустками. Але, по-перше, перевіряють їх не завжди, а по-друге, поїзди ходять з великим інтервалом. Так як, пан Кличко, ви плануєте зупинити епідемію при таких розкладах?
Створюється враження, що свій "жорсткий локдаун" столичний мер адресував найбіднішим і безправним - київським старикам, людям з інвалідністю, малозабезпеченим і т.д. Саме вони не мають можливості вийти з власного двору, щоб дістатися хоча б до аптеки чи магазину. Днями в Шевченківському районі Києва (один з центральних в столиці) у дворі між старими будинками я побачила обшарпану "газельку" зі спущеними колесами. Через відчинені двері проглядався товар на продаж - від мила і прального порошку до огірків і соняшникової олії. Місцеві пояснили, що це імпровізований "магазин для пенсіонерів", оскільки в крокової доступності стаціонарних немає. Ціни, природно, на 10-20% вище, ніж в супермаркетах. Ну а як ви хотіли? Це ж для найбідніших! Так і повинно бути в нашому "задзеркалля".
Чесне слово: немає вже ні сил, ні здоров'я, ні терпіння другий рік дивитися на безглуздість і нещадність київських локдаунов. За останній рік їх було більше, ніж робочих днів. А ви не дуже багато на себе берете, дорога влада? Потрібен локдаун - введіть його один раз на три тижні, але ДЛЯ ВСІХ! Виняток - тільки підприємства критичної інфраструктури. При цьому спеціально для пана Кличка і всіх хітросделанних ділків, зазначу: якщо продавець між унітазом і вантузом розмістив банку зеленого горошку, це не робить його продавцем продуктів.
Але ось так - з працюючими магазинами, салонами, транспортом, ми не вийдемо з цих "недолокдаунов" ніколи. Коли наступний, влітку? Або вже відразу на травневі?
А що стосується маминої подруги, про яку я писала на початку, то вона свою довгу дорогу додому пішки здолала. Ці люди пережили війну - будемо сподіватися, що цей досвід допоможе їм пережити і недомера.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
