6 лютого
Завантажити ще

Тенiсистка Людмила Кіченок: З початку вторгнення не розуміла, як люди можуть посміхатись

Тенiсистка Людмила Кіченок: З початку вторгнення не розуміла, як люди можуть посміхатись
Фото: Clive Brunskill/Getty Images

Для дев’ятої ракетки світу в парному розряді Людмили Кіченок цей рік розпочнеться з серії турнірів в Австралії. В двох із них вона продовжує демонструвати прекрасну гру і вже двічі дійшла до півфінальної стадії.

Після успішного минулого сезону українка продовжить виступати у парі з представницею Латвії Оленою Остапенко. Тренерський штаб на 2023 рік у неї також залишається без змін.

KP.UA поспілкувалась з Людмилою Кіченок про те, як вона готувалась до цього сезону, як пережила початок війни і чому росіяни продовжують виступати на міжнародних тенісних змаганнях.

Вирішила, що гратиму великі турніри в парі

- Людмило, розкажіть, будь ласка, як підготувались до сезону-2023?

- Спочатку тренувалась у Братиславі, бо ми з моїм хлопцем переїжджали із Латвії на машині у Братиславу. Ми плануємо пожити там наступний рік. Тому відпочити майже не вдалося. Але я майже два тижні нічого не робила. Просто займалась побутовими питаннями. Потім 21 грудня ми поїхали до Австралії і вже там продовжили підготовку.

- Чи є якісь зміни в команді на цей рік?

- Змін у команді не буде поки що. І цей сезон продовжимо грати з Оленою. Поки що все добре.

- Цей сезон продовжите грати в парі з Оленою Остапенко? Як вам з нею працюється?

- Як показують результати, то працюється добре. Є певні моменти, але це робочі моменти. Вони є у всіх. І ми їх проходимо, так що все добре.

- В чому секрет вашої пари? Що допомагає так гарно без слів розуміти одна одну на корті?

- Секрет нашої пари… Ну ми вже дуже довго граємо разом насправді і тому добре розуміємо одна одну. Я знаю, як вона реагує на ту чи іншу ситуацію, вона теж знає. Тому розуміємося добре.

- Чому вам комфортніше саме у парному розряді?

- Я завжди краще грала у парі, і коли постало питання: грати їхати в Узбекістан "двадцятьп’ятку" ITF чи їхати на Вімблдон грати "пару", то я вирішила, що гратиму великі турніри в парі.

- Які особливості у стосунках з партнерами в парному тенісі?

- У нас з Оленою так сталося, що я трішки старша, і я намагаюсь бути більш такою, скажімо, мудрішою. І намагаюсь так, щоб вона відчувала себе лідером. Але я теж виконую свої певні задачі. Бо вона грає "одиночку", і для неї це важливо. Але я мушу її підтримувати і робити так, щоб вона показувала свій найкращий теніс. Я теж маю показувати свій найкращий теніс, але мені потрібно себе вести з нею більш гнучко.

Людмила Кіченко (ліворучк) і Олена Остапенко в Цинциннаті (Кентукі, США). Фото: надано Людмилою Кіченок

Людмила Кіченко (ліворучк) і Олена Остапенко в Цинциннаті (Кентукі, США). Фото: надано Людмилою Кіченок

Потрапити на підсумковий турнір WTA Final – це моя ціль

- Як вам перший турнір сезону в Аделаїді? Чи задоволені грою і власною формою?

- Перший турнір видався непоганим, півфінал. Та й другий - теж півфінал. Бо я хворіла, поки знаходилась у Братиславі, і підготовка в мене вийшла не зовсім така, як я хотіла, скажу чесно. Тому я задоволена результатом, бо вдалося трошки наздогнати той період, коли я пропустила тиждень у Братиславі.

- Чи є ковідні обмеження зараз для тенісистів?

- Ковідних обмежень зараз у Австралії ніяких немає. Все добре. Навіть маски вже не носять ніде.

- Які взагалі плани і завдання маєте на цей сезон?

- Хочу знову потрапити на підсумковий турнір WTA Final – це моя ціль.

- А змінився рівень підтримки українських тенісистів на трибунах за останній рік?

- Так, змінився рівень підтримки. Особливо це було дуже помітно на початку війни. Зараз не так – я скажу чесно.

На початку війни Людмила змушена була віїхати з України до Молдови. Фото: надано Людмилою Кіченок

На початку війни Людмила змушена була віїхати з України до Молдови. Фото: надано Людмилою Кіченок

Результати були найкращими в кар’єрі

- Які моменти в 2022 році запам’ятались вам найбільше?

- Більш за все мені запам’ятався момент, коли вранці 24 лютого мене мама розбудила о шостій ранку і сказала про вторгнення, що почалося. І це було… Я такого страху ще в своєму житті не відчувала, скажу чесно. Це такий жах, коли це все почалося. У тебе паніка. Ти не можеш спати, їсти. Ти аналізуєш, куди бігти, що робити. Але всі ми розуміли, що треба виїжджати, бо мені треба було грати далі, їхати на змагання. І мама з татом поїхали зі мною до Молдови. Тато міг виїжджати, бо йому 63 роки. Ми тільки так зуміли виїхати зі знайомими. Дай Боже, щоб той ранок так і залишився найстрашнішим моментом у моєму житті і гіршого вже нічого не було.

- Правда, що ваш приїзд тоді до Києва у якомусь сенсі вберіг ваших батьків і не дав їм опинитись в одній з гарячих точок Київської області?

- Так, це правда. Мама працювала у Северинівці (Київська область). І якби я її не забрала, то вона поїхала б туди. А там, як з’ясувалось потім, була одна з найгарячіших точок.

- Наскільки сильно на минулий сезон і результати вплинула війна?

- На свої результати я не можу скаржитись, в мене були добрі результати. Найкращими у моїй кар’єрі. Але на початку року було дуже важко. Коли приїхала на перші змагання на початку 2022-го в Індіан Веллс, Каліфорнію, то не могла зрозуміти, як люди можуть посміхатись. Як вони можуть жити нормальним життям. Це для мене було якось дико і огидно. Дуже важко було спочатку.

- Чи складно налаштовуватись на тренування, знаючи, що по рідному Дніпру росіяни час від часу ведуть обстріли?

- Так, тренуватись інколи було неможливо. Перед тими змаганнями у Каліфорнії я 12 днів зовсім нічого не робила. Це для спортсменів перед змаганнями не дуже добре. Я вже на турнірі намагалась тренуватись більше. Але було важко. В тебе немає сил, немає енергії щось робити. Тобі хочеться весь час лежати, дивитись новини і перевіряти все. Дізнаватись, як там рідні і знайомі.

- Що допомагало відволіктись від цього і зосередитись на тренуваннях і змаганнях?

- Підтримка рідних. Мені дуже пощастило, що мій хлопець, він тренер, був не в Україні, коли почалась війна. Щоб він міг потім зі мною знаходитись за кордоном на змаганнях. Я дуже вдячна долі, що так склалося.

Сестри Надія та Людмила також намагаються волонтерити. Фото: Instagram/lyuda_kichenok

Сестри Надія та Людмила також намагаються волонтерити. Фото: Instagram/lyuda_kichenok

WTA і ATP намагаються бути нейтральними

- Як багато тенісної інфраструктури постраждало від обстрілів і бойових дій?

- В Ірпені, я точно знаю, корти дуже постраждали. І не тільки тенісні корти, а ще й багато іншої інфраструктури. І ситуація зараз в країні не сприяє тому, щоб спорт розвивався. Це дуже важко і складно буде.

- Ви ж займаєтесь і волонтерською діяльністю? Як саме допомагаєте?

- Через рідних, через знайомих допомагаю, чим можу. У мене брат знає, що потрібно - у брата друг у ЗСУ, тож ми йому напряму трошки допомагали. Разом з іншими тенісистами купляли дрони для Саші Долгополова. І ми з сестрою теж окремо. Так, кого я знаю і хто на мене виходить, тим завжди допомагаю і намагаюсь чим можу, бо це зараз потрібно.

- Яка зараз ситуація з російськими і білоруськими спортсменами у тенісі? Бачили, що їх допустили до участі на Аустреліан Оупен. Чому в тенісі дають добро їм на виступи?

- Бачила, що їх допустили, і на US Open вони грали. Але проблема в тому, що організації WTA і ATP намагаються бути нейтральними. І ми з цим боремось. Але поки що безрезультатно. І теніс - єдиний спорт, де виступають представники країн-агресорів. Це дуже дивно і погано. Прапор у них відібрали, але бачити їх на змаганнях все одно важко.

- Як взагалі інші тенісисти розуміють, що в Україні йде війна? Підтримують нашу державу?

- Тенісисти з інших країн, вони, ну як… Вони розуміють, але ніхто не зможе зрозуміти до кінця, що це таке. І всі, може, вже трошки стомились від цього. Але це дуже погано, і ми намагаємось через соціальні мережі нагадувати всім і розповідати, кому можемо, на турнірах, з ким спілкуємося. Іноді підходять і запитують, як можна допомогти і куди кошти можна перевести. І це добре – так повинно бути.

Партнерка Людмили - Олена Остапенко для зняття стресу завела песика. Фото: надано Людмилою Кіченок

Партнерка Людмили - Олена Остапенко для зняття стресу завела песика. Фото: надано Людмилою Кіченок

Виснажливо жити в такому графіку, якщо у тебе немає результату

- Чим захоплюєтесь, крім тенісу? Чи вистачає часу?

- На хобі не вистачає часу. У свій вільний час я намагаюсь відпочивати, можу щось почитати чи прогулятись. Але майже увесь свій час у житті я присвячую тенісу або тому, що мені допоможе. Ви знаєте, виснажливо жити в такому графіку, якщо у тебе немає результату. Коли він є, коли ти перемагаєш, то це дуже надихає. І тоді і перельоти, і зміни часових поясів, і все, що може здаватись важким, дається легше.

- Наскільки виснажливо жити в такому графіку, як у вас? З частими перельотами, змінами часових поясів, з неможливістю бути поруч з рідними?

- Як я і казала, мені пощастило, що майже завжди на турнірах зі мною знаходиться мій хлопець. І ми проводимо разом час, і це допомагає. Ми намагаємось підтримувати один одного. І це допомагає боротися зі стресом. Підтримка дуже важлива.

- Ваша партнерка Олена Остапенко має собачку, щоб менше хвилюватись під час виступів. А що допомагає боротись зі стресом вам?

- Що допомагає ще боротись зі стресом, то це медитації, дихальні практики. Сходити на шопінг, погуляти. Це теж допомагає.

- І не придбали собі якусь тваринку?

- Мені здається, що тваринка буде дуже страждати, якщо я буду її з собою возити. Поки в мене немає місця постійної локації, то я не хочу, щоб тваринка страждала.

- Чи є у вас певні ритуали або традиції, яких ви суворо дотримуєтесь перед матчами?

- У мене немає таких собі забобонів. Але для мене важливо, якщо мій хлопець не поряд, щоб він надіслав мені маленьке повідомлення якесь і побажав удачі. І це, мабуть, все.

Новини по темі: теніс Спортсмени турніри