Після того як США оголосили дипломатичний бойкот Олімпіаді-2022 у Пекіні, їхній приклад наслідувала ще низка країн. Слідом за США про дипломатичний бойкот також оголосили Австралія, Великобританія, Канада, Нова Зеландія, Литва. Це означає, що їхні спортсмени братимуть участь в Олімпіаді, а дипломатичні делегації – ні.
Усі ці країни солідарні з Вашингтоном через порушення прав людини у Китаї. Як заявила прес-секретар Білого дому Джен Псакі, офіційна делегація США не поїде на Ігри через ситуацію з правами людини у Китаї.
«З огляду на геноцид, що проводиться КНР у Сіньцзяні (уйгурів. – Ред.) та інші порушення прав людини, адміністрація Байдена не надсилатиме дипломатичну чи офіційну делегацію на Олімпіаду та Паралімпіаду 2022 року в Пекіні», - сказала Псакі, додавши, що Вашингтон "фанфарам" Олімпійських ігор.
Але є такі країни, які відмовилися підтримати США. Новий канцлер Німеччини Олаф Шольц, відповідаючи на запитання на цю тему, виступив проти поспішних заходів та за обговорення ситуації на міжнародному рівні. Франція прямо відмовилася від участі у дипломатичному бойкоті Олімпіади. Міністр освіти Франції Жак-Мішель Бланкер заявив про те, що міністри країни будуть присутні на Олімпійських іграх у Пекіні.
- Щодо дипломатичного бойкоту, то Франція не робитиме цього. Спорт – це окремий світ і його треба захищати від політичного втручання. В іншому випадку ми ризикуємо закінчити тим, що вб'ємо процес змагання, - заявив французький міністр.
"Італія не має наміру здійснювати дипломатичний бойкот Олімпіади в Пекіні", - повідомив телеканал Rai News з посиланням на джерела в уряді країни. Також повідомлялося, що в Японії поки не ухвалили рішення щодо поїздки делегації на зимову Олімпіаду.
Міжнародний олімпійський комітет (МОК) заявив, що з повагою ставиться до рішення США. «Присутність урядовців та дипломатів – це суто політичне рішення кожного уряду, до якого МОК у своєму політичному нейтралітеті ставиться з повною повагою», – йдеться у заяві МОК. Олімпійські ігри поза політикою, наголосили в організації.
Тим не менш, зараз Олімпіада не може бути поза політикою. Сьогодні спорт є частиною масової культури, тому він стає більш політизованим.
Очевидно, що бойкот Олімпіади-2022 – наслідок протиріч між США та Китаєм щодо низки питань із глобального порядку денного. Офіційними приводами можуть бути будь-які причини. Це становище уйгурів, і Тибет, і Тайвань, і багато чого іншого.
Це наслідок протиріч між США та Китаєм, коли одне з них стає надто потужним, надто багатим. Воно починає загрожувати тому, хто вважав себе лідером, гегемоном. Американське видання Washington Post опублікувало матеріал, присвячений рішенню США оголосити дипломатичний бойкот Олімпіаді в Пекіні, під назвою «Бойкот США Олімпіади з геноциду – це лише початок».
Частина країн не може не підтримувати протести проти Олімпіади в Пекіні, оскільки вони змушені діяти в одному ключі з американською політикою. Інша частина держав не хочуть псувати відносини з такою потужною та багатою країною, як Китай.
Засновник сучасного олімпійського руху барон П'єр де Кубертен заявляв, що одним із головних його принципів є жорстке розмежування політики та спорту. Втім, досягти цього так і не вдалося. Олімпійські ігри завжди були інструментом великої політики, дзеркалом воєн, криз та революцій.
Ось кілька найвідоміших випадків бойкоту Олімпійських ігор.
На Олімпійських іграх в Антверпені (1920) і Парижі (1924) не брали участь спортсмени з Німеччини, покараної за розв'язання Першої світової війни. Австрія, Угорщина, Туреччина та Болгарія не мали права приїжджати на Ігри в Антверпені, оскільки були союзниками німців, проте до Олімпійських ігор у Парижі спортсменів із цих країн все ж таки вирішили допустити.
У 1936 році у Німеччині при владі вже були нацисти. Тож у СРСР бойкотували Олімпіаду. Фото: Bundesarchiv, Bild/commons.wikimedia.org
На Олімпіаді 1936 року у Берліні був радянської делегації. Тоді при владі в Німеччині вже були нацисти та порушувалися права людини.
Літня Олімпіада 1956 року у Мельбурні знову стала відображенням міжнародної політичної ситуації. Команди Нідерландів, Іспанії та Швейцарії вирішили бойкотувати Ігри після придушення повстання в Угорщині за допомогою сил СРСР. Самі угорці приїхали на Олімпіаду під прапором зразка 1918 року, і частина їх вирішила не повертатися з Австралії на батьківщину. Крім того, рішуче відмовилися від участі у мельбурнських Іграх збірні Єгипту, Іраку, Лівану та Камбоджі, незадоволені актом агресії з боку об'єднаних європейських сил, які намагаються вирішити Суецьку кризу. Нарешті Китай за два тижні до Олімпіади вирішив залишити своїх спортсменів удома, оскільки офіційне запрошення від МОК отримала збірна Тайваню.
Московська Олімпіада 1980 року пройшла в розпал «холодної війни» між СРСР і США. Офіційним приводом численного бойкоту стало вторгнення радянських військ до Афганістану. Загалом Ігри 1980 року бойкотували представники 64 різних держав.
На Олімпійські ігри 1984 року у Лос-Анджелесі СРСР відповіли «симетрично». Під приводом протидії «антирадянським настроям» радянська влада разом з Олімпійським комітетом вирішила бойкотувати Ігри. Аналогічне рішення ухвалили та інші країни соціалістичного табору, крім Китаю, Румунії та Югославії.