9 вересня в Норвегії державний похорон короля Гаральда V. Але британського короля Чарльза III не буде — його представлятиме принц Вільям. Коротко порівнюємо дві споріднені монархії: владу, гроші, замки та скандали. Спойлер: за скандалами норвежці впевнено випереджають.
Норвегія прощається з королем Гаральдом V, він помер 28 серпня у віці 89 років після 35 років на троні. На церемонію зберуться представники європейських королівських родин і президенти деяких країн. Однак сам король Великої Британії Чарльз III до Осло не приїде. Британську корону представлятимуть принц Вільям і принцеса Анна. У британській монархії існує традиція, згідно з якою чинний монарх зазвичай не відвідує поховання іншого правлячого монарха. Вільям приїде як представник батька.
А взагалі зв'язки між королівськими дворами Великої Британії та Норвегії дуже міцні: принцеса Анна — хрещена мати нового норвезького короля Гокона VIII.
А знаменита королева Мод (бабуся Гаральда) була дочкою британського короля Едуарда VII. Гаральд V і Єлизавета II були троюрідними братом і сестрою. Це хороший привід порівняти монархії.
Формально і британський, і норвезький монарх — глави держав. Але самостійно політичних рішень вони не ухвалюють уже століттями.
У Великій Британії король формально призначає прем'єр-міністра, відкриває парламентську сесію, дає королівську згоду законам, приймає іноземних лідерів і виконує безліч церемоніальних функцій. Але прем'єр-міністр визначається політичною системою та парламентом, а король діє відповідно до конституційних правил.
У Норвегії приблизно та сама логіка. Король формально бере участь у роботі Державної ради, відкриває парламентську сесію, приймає іноземних дипломатів і представляє державу. Але реальна влада перебуває в уряду та Стортингу.
Навіть вступ нового короля відбувається без головного атрибута європейської королівської казки — коронації. У Норвегії коронації скасували ще 1908 року.
Гокон автоматично став королем після смерті батька. 1 вересня він склав конституційну присягу перед парламентом. Але корону йому на голову не надягали. Навіть якось прикро.
Король Гаральд V у картинній галереї Букінгемського палацу разом із королевою Єлизаветою II та герцогом Единбурзьким, жовтень 2005 року. Фото: Photo by Julian Parker/UK Press via Getty Images
Але британський монарх має одну особливість, якої немає у норвезького короля: величезну міжнародну церемоніальну роль.
Чарльз — глава Співдружності — об'єднання 56 держав (переважно колишніх колоній Британії). Це означає постійні дипломатичні контакти, державні візити та символічне представництво Британії далеко за межами Лондона. Іноді ця «церемоніальна» функція перетворюється на справжню дипломатичну роботу.
Яскравий приклад — візит Чарльза та Камілли до Дональда Трампа у США у квітні 2026 року. Формально це був державний візит, приурочений до 250-річчя незалежності США. Але за красивою церемонією стояло цілком практичне завдання: британський уряд розраховував на м'яку силу монархії для зміцнення відносин із Трампом та Вашингтоном.
У результаті Дональд Трамп оголосив про зняття торговельних обмежень на шотландський віскі, а це зовсім не жарти: у 2025 році експорт шотландського віскі до США становив майже $1 млрд. Чи відпрацював король своє утримання — питання риторичне.
Але у норвезького двору є і своя дипломатична сила. Коли 1895 року Альфред Нобель писав свій знаменитий заповіт, Швеція та Норвегія були в унії — практично однією державою, але з правлінням зі Стокгольма. Віддати в Осло премію миру — було свого роду подарунком слабшому.
Звичайно, король не має права вирішувати, кому дістанеться Нобелівська премія миру. Лауреата обирає Норвезький Нобелівський комітет із п'яти осіб, яких призначає парламент країни. Саму премію в Осло вручає голова комітету. Але король і королева присутні на церемонії як представники держави.
А поруч із королівським палацом щороку проходить одна з найвідоміших політичних церемоній світу — і це також частина міжнародного образу Норвегії.
До речі, Дональд Трамп мріє отримати цю премію… але поки що — ні.
Король Норвегії Гаральд V, королева Єлизавета II на церемонії, присвяченій 70-річчю висадки в Нормандії, 6 червня 2014 року в Уїстреамі, Франція. Фото: Photo by Pool/Samir Hussein/WireImage
Тут різниця помітна. У британського короля є кілька знаменитих резиденцій: Букінгемський палац, Віндзорський замок, Сент-Джеймський палац, Кенсінгтонський палац — використовуються монархією для офіційної діяльності, але належать державі.
Але є й два особливі об'єкти — Балморал у Шотландії та Сандрингем у Норфолку. Вони належать Чарльзу особисто: король успадкував ці приватні маєтки від своєї матері Єлизавети II. На відміну від інших королівських резиденцій, які контролює держава, ними можна розпоряджатися як приватною власністю.
Норвезька королівська родина користується Королівським палацом в Осло, королівською садибою Бюгдьо, палацами Оскарсхалл, Стіфтсгорден у Тронгеймі та Гамлехауген у Бергені. Але основні офіційні об'єкти належать державі й надані королю в розпорядження.
При цьому у норвезької королівської родини є і приватна нерухомість. До неї належать: маєток Скаугум (Skaugum) в Аскері — офіційний будинок кронпринца Гокона та кронпринцеси Метте-Маріт, Королівська ложа (Kongsseteren) в Осло, приватні літні будинки: маєток Магерёя на однойменному мисі та вілла Блоксберг на острові Ханке.
І яхта! Норвезька королівська яхта «Норвегія» (Norge) належить особисто королю (подарунок норвезького народу першому монарху), але обслуговується Королівськими ВМС.
Король Норвегії Гаральд V, королева Соня, кронпринц Гокон, кронпринцеса Метте-Маріт, принцеса Інгрід Александра та принц Сверре Магнус на борту королівського корабля «Норвегія», серпень 2024 року. Фото:Photo by CORNELIUS POPPE/NTB/POOL/AFP via Getty Images
У Великій Британії королівський двір у 2025/26 фінансовому році отримав £132,1 млн — близько $178,5 млн за поточним курсом. Із цієї суми понад £67 млн, тобто близько $91 млн, пішло на утримання офіційних королівських палаців. На 2026/27 рік Sovereign Grant встановлено на рівні £137,9 млн — близько $186,4 млн.
Гроші йдуть на роботу всієї системи: персонал, поїздки, прийоми, офіційні заходи та утримання палаців.
У Норвегії на 2026 рік передбачено 16,234 млн норвезьких крон — близько $1,75 млн — особистого апанажу короля та королеви. Ще 277,963 млн крон — близько $29,9 млн — виділяється на роботу королівського двору. Для спадкоємця престолу Гокона та його дружини передбачено ще 13,513 млн крон — близько $1,45 млн. Загалом за основною статтею на королівський дім припадає близько 307,7 млн крон — $33,1 млн.
Але є ще державні витрати на королівську нерухомість, закордонні поїздки, королівський корабель та охорону.
Король Гаральд V і королева Соня Норвезька в Сіднейській гавані, 24 лютого 2015 року, Австралія. Фото:Photo by Lisa Maree Williams - Pool/Getty Images
У британців головний серіал останніх років — Гаррі та Меган. Принц Гаррі та Меган Маркл відмовилися від виконання офіційних обов'язків у 2020 році та перебралися до США. Потім були інтерв'ю, документальний серіал, мемуари Гаррі, публічні звинувачення на адресу королівської родини — від расизму до булінгу.
Нещодавно історія отримала новий поворот: Гаррі та Меган знову повернулися до Великої Британії, але Чарльз 7 вересня офіційно підтвердив — вони залишаються непрацюючими членами королівської родини й не повертаються до офіційних обов'язків.
Другий скандал, який нещодавно завершився, — участь принца Ендрю у скандальних «вечірках» у Джеффрі Епштейна. Вірджинія Джуффре подала позов проти Ендрю щодо сексуального насильства у 2021 році, вона стверджувала, що її змушували мати секс із принцом кілька разів, коли вона була неповнолітньою.
Ендрю був позбавлений усіх військових титулів і королівських обов'язків. Справу врегульовано поза судом (імовірно, виплата позивачці £12 млн).
23 червня 1991 року в соборі Нідарос в Осло єпископ Фінн Вагле реєструє шлюб короля Гаральда V та королеви Соні. Фото: Photo by Bjørn Sigurdsøn / NTB / AFP via Getty Images
І тут не обійшлося без старого сутенера Епштейна. Майбутня королева Метте-Маріт Норвегії листувалася з Джеффрі Епштейном — уже після того, як його засудили. Метте-Маріт вибачилася та сказала, що це «не та людина, якою вона хоче бути». Але тепер у біографії цей неприємний пункт залишився.
Але головний скандал останніх років пов'язаний із Маріусом Боргом Хьойбі, сином королеви Метте-Маріт від попередніх стосунків.
Маріус ніколи не був принцом і не входить до черги спадкування престолу. Але він виріс поруч із королівською родиною і багато років з'являвся на офіційних сімейних фотографіях.
А потім опинився в центрі кримінальної справи. У червні 2026 року Хьойбі був засуджений до чотирьох років ув'язнення після обвинувального вироку за численними епізодами, включно з двома зґвалтуваннями, домашнім насильством та іншими злочинами. Він оскаржив рішення. Зараз він перебуває під домашнім арештом з електронним браслетом.
У Норвегії смерть Гаральда V навіть посилила підтримку монархії: згідно з опитуванням Norstat, проведеним після смерті короля та опублікованим 1 вересня 2026 року, 72% норвежців виступили за збереження монархічного устрою — проти 64% у травні.
У Британії цифри трохи нижчі, але теж вражають: за даними YouGov, опублікованими 30 липня 2026 року, 64% британців вважають, що країна має зберегти монархію. А особисто Чарльз III отримав рекордний для свого правління результат: 68% опитаних заявили, що він добре виконує обов'язки короля.