В кінці літа на фронті фіксувалась висока інтенсивність боїв: кількість щоденних зіткнень перевалила за двісті, до того ж вони супроводжуються масованими ударами дронів та КАБів. Проте головний виклик для ЗСУ та ворога попереду - це зміна сезону. Вже за кілька тижнів осінь позбавить військових їхнього головного природного маскування - «зеленки», а дощі перетворять ґрунти на непрохідне бездоріжжя.
Як прозорі лісосмуги та багнюка змінять тактику штурмів, хто опиниться під прицілом тисяч ворожих FPV-дронів у голому степу та чого чекати від цієї військової осені, Коротко про розповів воєнний аналітик Олександр Коваленко.
- Яка зараз склалася тенденція на фронті, на чийому боці стратегічна та тактична ініціатива і чого варто очікувати восени, щось зможе кардинально змінитися?
- Можна виділити три основні зони по всій лінії боєзіткнення. Це зона між кордонами Дніпропетровської, Запорізької та Донецької областей, міжріччя рік Вовча, Ворона і Степногірський, Оріхівський та Гуляйпільський напрямки. Загалом це південно-оперативна зона Херсонщини та Запорізька область. І тут зараз домінуючі позиції все ж таки в України.
Ми маємо можливість системно контратакувати, відновлювати свої позиції. І я не думаю, що якось критично ця ситуація може змінитися в найближчі 2–3 місяці. Хіба що загальна мобілізація в Росії може вплинути на кількість особового складу супротивника. Але це буде лише у листопаді-грудні. До того моменту в нас є вікно можливостей, щоб якомога швидше покращити наші позиції саме в цій зоні.
Також є Харківська та північна частина Донецької області, тобто Слобожанський, Куп’янський та Лиманський напрямки, район Борової. Тут ситуація раніше була на рівні стагнації: ворог наступав, ми його сковували, тобто просування ворога були мінімальні. Але зараз тенденція змінюється, і Сили оборони України тут переходять до більш активних контратакувальних дій. Буквально напередодні стало відомо, що підрозділ «Хартія» провів успішні контратаки в районі Дворічанського плацдарму та вибив супротивника з ділянки понад 6 кв. км.
Також зараз спостерігаються позитивні моменти на ділянці від Борової до Лиману. Особливо в районі Лиману, де діє вже Третій армійський корпус генерала Андрія Білецького, який на днях отримав звання Героя України. І саме тут відбуваються наші системні контратаки в районі населених пунктів Ямпіль та Лиман.
- Чи можемо ми в подальшому, восени, масштабувати ці локальні успіхи на цьому напрямку?
- Так, саме на цьому напрямку, я думаю, ці успіхи будуть масштабовані, і в принципі ділянка від Купянська до Лиману із зони стагнації поступово переходить в зону, де ми починаємо отримувати ініціативу.
- А головний гарячий напрямок – Донецька область, що тут слід очікувати?
- До кінця 2026 року цей напрямок буде найбільш проблемним для нас. Це Костянтинівський напрямок, це напрямок на Дубропілля, східний фланг Славяно-Краматорського плацдарму, і є ризик відкриття Дружківського напрямку. Тобто росіяни сконцентрували величезну кількість людського ресурсу зараз в Донецькій області і намагаються активізувати Дружківський напрямок, оточити Костянтинівку, Часів Яр. І я думаю, що до кінця року такі тактичні просування все одно в них будуть мати місце майже кожного дня, кожного тижня, і це буде накопичувальний ефект, який дійсно робить Донецьку область зоною, де в них буде можливість на тактичному рівні до кінця року мати успіхи.
- Тобто сезонну оперативну паузу вони брати не будуть?
- Ні, я думаю, що паузу на Донецькій області вони брати ніяк не будуть.
- Стосовно загрози нового наступу на Київ, як ворог зможе для цього використати осінь?
- Загалом осінь - це не найкращий період для проведення наступальних дій, але зараз в прикордонних областях Росії та на території Білорусі дійсно відмічається будівництво різних інженерних споруд, логістики, які можна сприймати як майданчики для наступальних дій на Чернігівщину. Але накопичення ударного потенціалу, достатнього для проведення таких дій, поки що не спостерігається.
Тому, як тільки буде відбуватися формування такого ударного кулака на території Білорусі або поблизу кордону з боку Брянської області, то відповідно про це одразу почнуть говорити. Зараз щодо особового складу і концентрації сил та засобів Брянська область нічим не відрізняється від того, якою вона була місяць тому, пів року тому, рік тому - все те ж саме.
Поки загроза залишається, але десь на рівні коду «жовтий». Якщо через тиждень чи через місяць на територію Білорусі приїдуть перші російські підрозділи і почнеться збільшення угруповання, можна одразу говорити, що це вже код «червоний».
- Яке наразі реальне співвідношення сил у резервах? Осінь - це час, коли обидві сторони намагатимуться закріпити успіхи перед зимовим окопним періодом. Хто зараз має більший заділ свіжих сил?
- Тут у росіян в резерві десь до 20 тисяч солдатів знаходиться.
- Що може змінити у цьому плані осіння мобілізація в Росії?
- Це залежить від того, який саме сценарій обере Москва у питанні мобілізації. Якщо вони оберуть сценарій утримання територій України та продовження повзучого наступу в Донецькій області, то вони й матимуть змогу стільки мобілізувати. Для цього їм потрібно призвати приблизно 300–500 тисяч.
Якщо ж вони будуть планувати відкриття нового фронту або нового театру бойових дій, наприклад на Київ, то для цього їм треба буде ще плюс 200-300 тисяч солдат. Ми поки не знаємо, який вони сценарій для себе обрали, це для нас загадка. Але мобілізація точно буде, бо російська влада сама розуміє, що без мобілізації продовження війни проти України просто неможливе.
Бо ж вони ведуть війну виключно з акцентом на піхотну компоненту, людський ресурс і не мають можливості іншого якогось технічного, технологічного, інженерного прориву для того, щоб покращити своє становище на полі бою. Як і в радянські часи, вони воюють виключно кількістю.
А при такій кількості, як у них зараз, ми бачимо, які в них є результати. Вони більш-менш мають результати в Донецькій області, але серйозно просідають по Південній оперативній зоні, і починають серйозно втрачати ініціативу на Лиманському та Купянському напрямках. Концентруються виключно на одній ділянці бойових дій і при цьому втрачають ініціативу на двох інших великих ділянках, на півдні та півночі. Тож без загальної мобілізації вони не зможуть стабілізувати ситуацію на фронті.
- Восени зійде «зеленка» в лісопосадках на сході, для кого це критичніше - для ЗСУ, які частіше ведуть активну оборону та використовують малі піхотні групи, чи для армії РФ, яка покладається на масовані штурми живою силою та технікою?
- Здебільшого для росіян. Вони наступають за зовсім іншими тактичними принципами, ніж ті, за якими ми контратакуємо. Тому вони зазнаватимуть значно більших втрат. Ми наступаємо із застосуванням тактичних методів, використовуючи як хвилі повітряних дронів, так і наземні роботизовані комплекси. А у росіян усі завдання виконують насамперед піхотинці. Тому відповідно у них зростатимуть втрати, і я не відкидаю, що восени будуть рекорди з втрат особового складу противника.
- Як відсутність «зеленки» зможе посилити фактор дронових атак, адже важче буде заховатися?
- Так, вони будуть шукати наші позиції, наносити удари, тому тут інтенсифікація, безумовно, посилиться. Але при цьому, якщо ми говоримо про наші позиції, вони повинні мати облаштовані інженерні загородження, тобто захист від ударів беспілотниками. Але ми переважно б'ємо по російській піхоті, яка наступає, і відповідно там у них ситуація буде набагато складніша.
- Разом з тим, осінь – це бездоріжжя. По кому це більше вдарить - по росіянах чи по нас?
- Залежить від місцевості. Але оскільки росіяни наступають здебільшого піхотою, їм буде складніше це забезпечувати. Ну й усе залежатиме від рельєфу, стану ґрунтів тощо. Є зони, де це не надто впливатиме, а є такі, де це матиме критичне значення.
- Чи означають всі ці фактори разом, що фронт восени загалом стабілізується і замре на нинішніх лініях?
- Однозначно - ні! Тому що, незважаючи на період року, росіяни й надалі будуть наступати, особливо в Донецькій області. Тобто росіяни будуть в перманентному наступі майже на всіх ділянках, незважаючи на сезон.