Ядерна програма Ірану: навіщо Тегерану бомба і чому це лякає США
Атака США та Ізраїлю на Іран у 2026 році мала на меті не дати режиму аятол створити ядерну зброю. І зараз на переговорах Трамп вимагає, щоб Іран відмовився від виробництва урану. Навіщо Ірану ядерна зброя, як і для чого її хотіли створити – у статті Коротко про.
Іран хоче переговорів... Переговори зайшли в глухий кут... Взаємовиключні повідомлення про ситуацію навколо переговорів про мир в Ірані з’являлися весь тиждень. Розумінню того, що відбувається, не допомагав і Дональд Трамп, у якомусь хаотичному пориві публікуючи пости в соцмережах від «знищення цивілізації» до припинення вогню і блокування Ормузької протоки.
Щоб трохи краще розібратися в ситуації, Коротко про шукає відповіді на прості запитання: навіщо Ірану взагалі знадобилася ядерна зброя і чому цього так бояться.
Коли і чому Іран вирішив створити ядерну програму
Ядерна програма Ірану почалася ще за шаха Мохаммеда Рези Пехлеві в рамках співпраці зі США - «Атом для миру» - у 1950–60-х роках. Після Ісламської революції в Ірані проєкт був заморожений, але вже у 1980-х, на тлі війни з Іраком (1980–1988), Тегеран відновив розробки.
Валі Наср, ірано-американський вчений і письменник, у книзі під назвою «Велика стратегія Ірану» вважає, що ядерна програма Ірану – це своєрідне прагнення до незалежності.
Він стверджує, що прагнення до жорсткого суверенітету виникло через похмуру історію Ірану. У XIX столітті Іран був затиснутий між британською та російською імперськими державами. У XX столітті його нафтові ресурси експлуатувалися британськими нафтовими компаніями. Двічі його лідери – у 1941 і 1953 роках – були усунені з посад британцями та американцями. Популярний прем’єр-міністр Мохаммед Мосаддег був повалений у результаті організованого ЦРУ перевороту у 1953 році через його вимогу контролювати нафтові ресурси Ірану. Жодна подія в сучасній іранській історії не залишила такого глибокого сліду, як повалення Мосаддега. Для аятоли Хомейні це підтвердило, що Іран не контролює свою долю і свої енергетичні ресурси.
Отже – потрібна зброя, яка змусить поважати і боятися. Після війни в Іраку (2003) і повалення Саддама Хусейна в Тегерані посилилося переконання, що країна без ядерної зброї вразлива.
Дані на 2025 рік. 80% ядерних арсеналів належать США та Росії, але активно збільшує кількість Китай
Позиція Ірану та Ізраїлю
Втім, сам Іран бажання отримати ядерну зброю завжди заперечував, стверджуючи, що будує лише мирні об’єкти. Аналітики стверджують, що мета Ісламської Республіки полягає в досягненні статусу «порогової держави» - здатної швидко виробляти бомби у разі необхідності, але не потрапляючої в статус ізгоя, який міг би виникнути через саме володіння зброєю.
Серед прикладів таких країн називають Японію, Південну Корею і ПАР (володіли ядерною зброєю вже у 1990-х роках, потім відмовилися) – ці країни мають усі технічні можливості швидко почати створювати атомну зброю.
До речі, убитий аятола Хаменеї на початку 2000-х років видав фетву про те, що ядерна зброя є недопустимою в ісламі. Хаменеї підтвердив її у 2019 році.
Але, звісно, багато хто у світі і особливо в Ізраїлі вважає, що все це прикриття для реальних розробок ядерної зброї.
Ізраїльська концепція безпеки ґрунтується на переконанні, що країна може зіткнутися зі знищенням, якщо війна обернеться проти неї. А багато експертів із зовнішньої політики попереджають, що Іран, який володіє ядерною зброєю, становив би серйозну загрозу для Ізраїлю і був би серйозним викликом інтересам Сполучених Штатів та їхніх партнерів на Близькому Сході.
Чому США та Ізраїль напали саме зараз?
У травні 2025 року Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ) повідомило, що запаси збагаченого урану, близького до збройового, в Ірані за попередні три місяці збільшилися приблизно на 50 відсотків. МАГАТЕ встановило, що це зростання наблизило Іран до того, щоб мати достатньо збагаченого урану для десяти ядерних боєголовок, що спонукало США розпочати операцію «Опівнічний молот». Після червневих ударів 2025 року Білий дім оголосив іранські ядерні об’єкти «знищеними». Однак супутникові знімки показали, що Іран швидко відновив кілька об’єктів.
Процес збагачення урану для створення цивільної ядерної енергії та ядерної бомби загалом однаковий. Відомо, що для цивільної ядерної енергії достатньо урану, збагаченого до 3,67%, тоді як для ядерної зброї потрібен рівень чистоти 90%. Після досягнення рівня чистоти у 60%, як у випадку з Іраном, перехід до 90% не займає багато часу.
За таких умов виготовити ядерну бомбу (у випадку з Іраном – 10 штук) можна у строк від 3 місяців до року.
Ймовірно, тоді Ізраїль і США почали підготовку до атаки 2026 року. Хоча й вели переговори, сподіваючись переконати Іран здати накопичений уран добровільно.
Іран стверджує, що це частина відповіді на односторонній вихід США з договору (СВПД), який у 2015 році підписав Барак Обама і зняв санкції з Тегерана.
Як ви думаєте – хто ж скасував цей договір у 2018 році і знову запровадив санкції? Дональд Трамп! Тож нинішня війна в затоці – це ніби якась голлівудська постановка про особисту ненависть або глибоку конспірологію. Саме при Трампу ситуація в Ірані загострюється.
Центрифуги на підприємстві зі збагачення урану в Натанзі, Іран. Фото: IRIB/AP
Ядерна зброя в Ірані: що далі
Варіантів розвитку ситуації два – хороший для світу і поганий.
Хороший: якщо Іран погодиться капітулювати, справедливо це чи ні.
Поганий: якщо Іран вирішить почати виробництво ЯЗ. За словами джерел Reuters, дебати серед іранських прихильників жорсткої лінії щодо того, чи слід Тегерану володіти ядерною бомбою у відповідь на ескалацію американо-ізраїльської атаки, стають дедалі гучнішими і наполегливішими.
Ідею виходу з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) - загрозу, яку раніше висловлювали прихильники жорсткої лінії, - дедалі частіше обговорюють у державних ЗМІ разом з ідеєю, раніше табуйованою в суспільстві про те, що Іран має безпосередньо прагнути до створення атомної бомби.
Цього тижня державні ЗМІ процитували слова політика-радикала Мохаммада Джавада Ларіджані, брата високопоставленого чиновника Алі Ларіджані, який загинув унаслідок авіаудару цього місяця, який закликав Іран призупинити своє членство в Договорі про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ).
Тож, як і у 2018 році – знову від Трампа залежить, чи зможе він заспокоїти ситуацію, чи хаос продовжиться і загрожуватиме ядерній безпеці світу.
