19 листопада масштабний саміт "Коаліції охочих" відбувся на тлі тристоронньої зустрічі Сі Цзіньпіна, Дональда Трампа та Володимира Путіна в Китаї. І це не збіг – дві ці глобальні події показали формування двох полюсів у дипломатичному треку мирних переговорів щодо України. З одного боку, Володимир Путін і Дональд Трамп (Сі Цзіньпін відмовився брати в цьому участь), які в ультимативній формі тиснуть на Київ, з іншого - сама Україна та її європейські союзники, які всіляко чинили опір цьому тиску.
Журналіст Коротко про підбивав підсумки минулого саміту "Коаліції охочих".
Українсько-європейський саміт у столиці Німеччини став одним із наймасштабніших за останній час. У заході взяли участь представники майже 40 держав, керівництво ЄС та генсек НАТО Марк Рютте. До саміту також підключилися спецпосланці США Стів Віткофф, Джаред Кушнер і сам Дональд Трамп телефоном.
За підсумками саміту Євросоюз готовий надати Києву фінансову підтримку на 2027 рік у розмірі 45 млрд євро.
"Європейська комісія представила пропозицію, яка передбачає виділення додаткових 45 млрд євро на 2027 рік. Ці кошти ми всі разом маємо мобілізувати у Європейському Союзі. Сьогодні ця пропозиція отримала широку підтримку у Європі. Я дуже вдячний за це", - заявив канцлер Німеччини Фрідріх Мерц.
Окремо Великобританія виділила пакет на 260 млн фунтів стерлінгів на далекобійні дрони та на підтримку України у 2027 році.
"Україна отримає ще понад 1000 безпілотників великої дальності для посилення своєї оборони", - констатував британський прем'єр Енді Бернем перед початком зустрічі.
Крім цього, лідери Німеччини, Франції, Великобританії та України закликали РФ припинити удари по енергетиці взимку та забезпечити безпеку у Чорному морі.
Головним політичним та дипломатичним результатом цієї зустрічі стало те, що на ній узгоджено чотиристоронній формат майбутніх мирних переговорів (Україна, Європа, США, РФ) за участю п'яти європейських країн - Німеччини, Франції, Великобританії, Італії та Польщі - разом з інститутами ЄС та НАТО.
Те, що це стане противагою позиції Путіна і Трампа, прямо підтвердив канцлер ФРН Фрідріх Мерц, заявивши, що Європа візьме долю у свої руки і не допустить нового поділу світу (мета Путіна на "зустрічі трьох"), а саму зустріч у Китаї назвав "фотосесією". Як символ неприпустимості нового розділу сфер впливу він подарував лідерам країн фрагменти Берлінської стіни, яка розділяла сфери впливу Заходу та СРСР за часів Холодної війни.
На противагу цьому Дональд Трамп після зустрічі з Путіним у Китаї зайняв діаметрально протилежну та яскраво виражену антиукраїнську позицію. Він зателефонував з борту президентського літака Air Force One на саміт у Берліні (на телефон Джареда Кушнера) і різко розкритикував продовження багатомільярдної допомоги Україні.
Один із європейських чиновників охарактеризував виступ Трампа як "гнівну тираду". Президент США емоційно говорив про жахливі втрати життя (згадавши, зокрема, молодих росіян, що пізніше підтвердив британський прем'єр Енді Бернем) і наполягав, що великі кошти "витрачаються марно".
Фрідріх Мерц парирував Трампу, що Європа фінансує оборону України не для затягування конфлікту, а щоби змусити Москву вести переговори з позиції сили. Прем'єр Польщі Дональд Туск сиронізував, що віра Трампа в добру волю Путіна здається "непохитною", хоча реальних фактів миролюбності з боку РФ немає.
У підсумку саміт у Берліні підтвердив, що Європа більше не готова постійно озиратися на Вашингтон у питаннях власної безпеки та виживання України. Поки Дональд Трамп намагається нав'язати Києву капітуляцію під виглядом "швидкого миру" після кулуарних домовленостей у Китаї, європейські столиці перейшли від декларацій до довгострокового фінансового та дипломатичного планування на 2027 рік. Твердження чотиристороннього формату переговорів та багатомільярдні бюджети на оборону ясно дають зрозуміти Кремлю та Білому дому, що доля України та архітектура європейської безпеки не вирішуватимуться за спиною Києва та Брюсселя.
- На зустрічі Сі Цзіньпіна, Путіна та Трампа у Китаї повної перемоги не здобув ніхто. Проте для нас це дуже небезпечні дзвіночки (спроба розділити світ на сфери впливу), які потребують посиленої координації європейців. Поки що ні США, ні Росія не вважають європейців суб'єктами переговорів щодо України.
Таким чином, єдиним способом для Європи посилити свою суб'єктність є включення до переговорного процесу щодо України. Вони мають бути з нами в одному боксі та підтримувати позицію Києва. Але тут є проблеми, насамперед - це нерішучість самих європейців. Вони не хочуть переходити намальовані ними самими червоні лінії щодо Росії, тоді як Москва такі лінії вже переступила.
Вони все ще перебувають в ілюзіях, що Росію можна змусити м'якою силою. Але нічого із цього не спрацює. Тому ми маємо лише опцію продовжувати працювати з Європейською комісією, урядами Німеччини, Франції, Британії, Польщі, Швеції, Італії. І не скидати з рахунків, що європейська політика може ще погіршитися по відношенню до України після перемоги правих у Європі (Ле Пен у Франції та "Альтернативи для Німеччини" у ФРН).