З фронту дедалі частіше надходять тривожні новини про те, що росіяни розгортають наступ на український "пояс фортець" на Донеччині - від Костянтинівки до Слов’янська. Що це насправді: спроба масштабного прориву чи звична для ворога тактика інфільтрації малих груп, яку успішно стримують ЗСУ? Навіщо Путіну знадобилася пастка з "гуманітарною місією" в Костянтинівці та як удар по Кримському мосту поламав південну логістику окупантів? Про це журналіст Коротко про поговорив із військовим аналітиком Олегом Ждановим.
- То що це: новий наступ нашого "поясу фортець" - Костянтинівка, Добропілля, Лиман - чи локальна активізація?
- Росіяни намагаються розпочати наступальні операції, тому що задум у них на зимову кампанію - це прорив нашої оборони на Добропілля. Лиман - це спроби відновити положення, втрачене в результаті операції "Вівальді". Але загалом, я думаю, що сьогоднішня активізація більш спровокована військово-політичною ситуацією, принаймні руйнуванням Кримського мосту. Російському військовому командуванню треба показати, що, попри те, що вони "проґавили" Кримський міст, у них є хоч якісь успіхи. У них вже заарештований командувач ППО, і цей провал вони хочуть перекрити активізацією бойових дій.
- То все ж таки: це наступ чи та інфільтрація, яку так люблять росіяни, просочуючись за наш фронт?
- Це пішов саме наступ. Фактично на 30% зросла їхня бойова активність. Позавчора було десь 135 бойових зіткнень на цій ділянці фронту, минула доба - і вже 165 бойових зіткнень. Тобто за фактом маємо різкий стрибок у плані бойової активності на певних оперативних напрямках. Це Покровський та Костянтинівський як головні напрямки і Лиманський - як другорядний напрямок.
- Наскільки це критично для нас, ми стримуємо ці наступи і наскільки вдало?
- Критично для нас було, коли відбувалось 270 бойових зіткнень на добу. Коли було 47 штурмів лише на Покровському напрямку, а не 18, як сьогодні. А зараз не скажу, що там спокійно, але це не той тиск, який вони організовували буквально декілька діб тому.
- Командир 3-го корпусу та автор операції "Вівальді" Андрій Білецький пару днів тому анонсував продовження цієї операції. Що це може бути і де - поясніть у рамках дозволеної інформації.
- Я думаю, що це буде продовження операції "Вівальді" в рамках Лиманського оперативного напрямку. Там ми притисли росіян до річки Чорний Жеребець. І вибивання їх за Чорний Жеребець було б для нас дуже корисним у тому сенсі, що річка або стане природною перешкодою, або, якщо у нас вийде з ходу форсувати цю річку, тоді у нас на горизонті окупований Старобільськ в Луганській області.
- Путін запропонував п’ятиденну "гуманітарну місію" в Костянтинівці, але не заради людей, а заради спроби отримати без бою те, що не вдається взяти під час цих штурмів - захопити Костянтинівку. То що там дійсно відбувається: вона наша чи ні, чи 50 на 50?
- Саме так, Костянтинівка зараз наполовину наша, наполовину - їхня. Причому присутність як наших, так і ворожих військ там дуже обмежена. Більше йдеться про повітряний вогневий контроль. Деякі райони Костянтинівки, особливо в центрі, наші, але частина районів цього міста контролюється дистанційно - і нами, і ворогом.
І гуманітарна місія там неможлива в принципі. По-перше, там проходить найгарячіша лінія фронту. Це не Олешки, які знаходилися в тилу захопленої росіянами території, і там можна було організувати припинення вогню. Тож просто припинили обмін вогневими ударами з повітря. І там не було реального припинення вогню, тому що не було бойових зіткнень, стрілецьких боїв.
У Костянтинівці зараз проходить лінія реальних бойових зіткнень, і ніхто не буде гарантувати безпеки для гуманітарної місії, ніхто не буде зупиняти вогонь. Тим більше, що там практично немає кого евакуювати: там в основному залишилися "ждуни", які чекають приходу російської армії. Де вони ховаються - важко уявити, тому що місто фактично стерте з лиця землі.
- Якщо припустити захоплення Костянтинівки, чим це небезпечно для нас, наскільки це ускладнить утримання Дружківки, Краматорська та Слов’янська, наскільки це взаємопов’язано?
- Дійсно, це взаємопов’язано, але я скажу, що це не буде критично для нас. Це погіршить наше становище в плані лінії оборони, адже наступний населений пункт за Костянтинівкою - Дружківка. Але й там у нас є вже готова лінія оборони, і щоразу російським військам доведеться починати все спочатку.
До речі, ми були готові до втрати Костянтинівки ще в жовтні, але вона якимось дивом тримається, а точніше - мужністю наших захисників. І що довше вона протримається, тто більше противник понесе втрат. Тому у Путіна зараз і істерика, і він вже не знає, що там зробити: чи провести фальшиву гуманітарну місію, чи викликати архангелів, щоб вони допомогли.
- Тобто зараз це відчайдушні, істеричні намагання росіян штурмувати нашу "лінію фортець", а не чітко і раціонально спланований наступ?
- Так. Вони спочатку намагалися нас вибити з центру Костянтинівки - не вийшло. Потім пішли зі сходу обходити Костянтинівку - не вийшло, через Краматорський напрямок від Часового Яру - не вийшло. Потім вони повернулися на Русин Яр із західної сторони - знову ж таки не вийшло! Тому Путін і скиглить про гуманітарну місію в Костянтинівці.
- А наскільки ще вистачить наступального потенціалу Росії на цих ділянках фронту, ваш прогноз?
- Якщо порівнювати з кінцем літа - початком осені, то наступальний потенціал ворога зменшився майже в півтора раза. Це в них буксує мобілізаційна система. В принципі, якщо вони оголосять приховану мобілізацію, то десь за місяць-два зможуть відновити наступальний потенціал, не раніше. Але навіть якщо вони і зберуть відповідну чисельність, то у нас буде чим їх вже зустрічати.
А зараз росіянам не вистачає бойового потенціалу. Якщо взяти нинішній графік бойових зіткнень, то вимальовується такий алгоритм росіян: 3–4 доби перегрупування, поповнення втрат, потім стрибок - 1–2 доби бойова активність до 200 бойових зіткнень на добу, і потім знов падіння бойової активності на 3–4 доби. І це не на всій лінії фронту: зараз вони "тягнуть" лише 3–4 оперативних напрямки, де ведуть активні бойові дії. Решта їхніх дій зводиться до тактики турбуючих штурмів (коли атака відбувається невеликими групами без мети негайного захопити об’єкт. - Ред.) наших позицій та інфільтрації. Але сказати, що вони намагаються прорвати нашу оборону - то це ні, у них зараз просто немає сил та засобів для цього.
- На півночі (Харківщина) та півдні (Херсон) зараз затишшя чи ні?
- Ні, не зовсім. Там треба розділяти: є Північнослобожанський і Курський напрямок, і є Куп’янський напрямок. Ці два напрямки росіяни активізують за наявності в них сил та засобів. Якщо в них достатньо особового складу і до цих місць доходить поповнення втрат, то вони там активізуються. Або коли їм треба відволікти нашу увагу від інших напрямків, вони теж там активізуються.
Але Південнослобожанський напрямок, особливо плацдарм у районі Вовчанська - там росіяни стабільно тримають бойову напругу, намагаючись створити ілюзію загрози Харкову в напрямку Великого та Малого Бурлука. Їхнє захоплення - це загроза відрізання шматка Харківської області. У всякому разі вони намагаються переконати нас, що для них це головне завдання.
Я думаю, що вони використовують плацдарм біля Вовчанська і взагалі Південнослобожанський напрямок як відволікаючий. Коли треба відтягнути наші резерви з будь-якого іншого напрямку чи взагалі змусити нас використовувати резерви, вони активізуються на Південнослобожанському напрямку, або на Вовчанському плацдармі - Бурлуки, або на будь-якій точці державного кордону в межах Харківської області.
- А що зараз робиться на півдні навколо Херсона: чи є загроза форсування росіянами Дніпра і виходу на наш берег?
- Ні, сьогодні це нереально. По-перше, там до 800 метрів ширина Дніпра, по-друге, там доволі швидка течія і зараз низька температура води. 800 метрів у такій воді ніхто не допливе.
- Це правда, що удар по Кримському мосту серйозно вплинув на південну логістику постачання російської армії?
- Так, а якщо ми ще й обвалимо залізничний проліт, то це 100-відсотковий параліч російської логістики на півдні. У мене питання: а що, так можна було? Тоді чого ми 5 років чекали цього, говорили, що це неможливо? Виявилось - можливо. І якщо ми ще й обвалимо залізничний проліт, то тоді це дійсно буде напівоточення Криму, і залишиться добити лише декілька мостів: міст через Кальміус на залізниці Ростов - Мелітополь, міст через Північнокримський канал, який заходить в Крим на півдні Херсонської області, і треба кілька разів вдарити по Керченській поромній переправі. І все - тоді Крим стає не півостровом, а повноцінним островом. А це вже вплине на постачання російських угруповань "Схід" і "Дніпро" від Оріхова до Херсона - вони залишаться без логістики.
- За який строк вони можуть відновити його і чи можна його взагалі відновити?
- Теоретично відновити можливо, але треба враховувати, що сама арка і мостовий проліт у 277 метрів монтувалися і збиралися на суші. А потім за допомогою відповідної корабельної техніки вже монтувалися на місці. Вони його можуть спробувати монтувати зараз, якщо гроші знайдуть. Але хто ж їм це дасть? Сподіваюся, що всі ремонтні роботи так і залишаться під посиленою увагою наших повітряних та морських засобів ураження.
- А ми можемо теоретично масштабувати успіх Кримського мосту на мости європейської частини Росії?
- Це можливо не лише теоретично, але й цілком практично. Все залежить від щільності протиповітряних засобів ППО росіян, які там встановлені. Треба подивитися дані розвідки: якщо розвідка наша показала, що ППО ворога можна пройти, то це повністю реально. Але, все ж таки, потрібно розпочинати з нашої власної території. Як я вже казав, у нас є як мінімум два мости - через Північнокримський канал і міст через річку Кальміус, які потрібно знищити в першу чергу. Кальміус - це міст на залізниці на Мелітополь, що забезпечує військову логістику групи військ "Захід" і "Схід" росіян. А потім вже можна зі спокійною душею братися і за мости в європейській частині Росії і "виносити" їх.