Росія ще не напала, а НАТО вже розвалюється: чи зможе Україна стати новим щитом для Європи
У НАТО зараз стрімкими темпами розгортаються два протилежні процеси. З одного боку - зростаюча тривога через російську загрозу, а з іншого - намітилася тенденція до саморуйнування Альянсу. Чого варта лише заява прем'єра Словаччини Роберта Фіцо, який сказав: «Я не хочу, щоб Словаччина була частиною якогось військового конфлікту через якусь статтю 5». Але саме ця стаття про колективну самооборону членів НАТО є головним стовпом та змістом існування Альянсу.
Журналіст Коротко про розбирався у взаємозв'язку цих процесів у Європі, чим вони загрожують єдності НАТО і як у їхньому контексті тепер має поводитися Україна.
Путін не має можливостей фізично захоплювати країни Європи
Страх перед військовим вторгненням Росії перебільшено лякає європейські еліти. Однак, якщо відкинути медійну риторику, сухий фактаж свідчить про те, що реальної загрози фізичної агресії РФ проти глибинної Європи не існує. Винятком, із величезними застереженнями, можуть стати прикордонні країни Балтії, але й там сценарій повноцінної окупації малоймовірний.
І це не тому, що Путін цього не хоче, а тому що існують реальні чинники, які не дозволяють йому це зробити. По-перше, у нього для цього просто немає ні ресурсів, ні можливостей. Будь-яка агресія такого масштабу вимагає колосального сухопутного компонента, а Москва просто не має такої армії. Війна в Україні перемолола всі основні резерви росіян. А захопити і, головне, утримати після цього європейські держави з багатомільйонним населенням неможливо лише ударами ракет і безпілотників.
Але головне те, що захоплення умовної Польщі чи Німеччини не несе для Кремля жодної раціональної вигоди. Окупація зруйнує економічні залишки зв'язків, перетворить РФ на абсолютного ізгоя і гарантовано спровокує удар у відповідь, але вже ядерного рівня - від США, Великобританії чи Франції. Справжня мета Кремля лежить в іншій площині. Йому не потрібні території ЄС, його завдання – посіяти паніку, розхитати європейську єдність і довести, що НАТО – це колос на глиняних ногах. І, судячи з заяв словацького прем'єра Фіцо, ця стратегія дає свої плоди.
Поки що Кремль лише лякає європейців нескінченними провокаціями та невідомими дронами. Фото: Gregor Fischer/Getty Images
Фіцо висловив настрої всередині НАТО
Демарш Роберта Фіцо – верхівка айсберга. Всередині НАТО та ЄС сформувався цілий табір лідерів, які відкрито чи завуальовано підтримують відмову від 5 статті Статуту НАТО.
Головний із них - це президент США Дональд Трамп. Він регулярно ставить під сумнів автоматизм колективної оборони, перетворюючи її на комерційну угоду. Нинішній президент США активно просуває модель оплати за участь та концепцію NATO 3.0. Тобто він розглядає можливість позбавляти захисту за статтею 5 ті країни, які не витрачають 5% ВВП на оборону. За поточного нормативу в 2%.
Лідер французьких правих і фаворитка президентських перегонів у Франції Марін Ле Пен також робить свій внесок у знецінення НАТО. Вона взагалі виступає за вихід своєї країни з Альянсу. Хоча зараз вона і заявляє, що на тлі війни в Україні не робитиме різких кроків, її стратегічна мета залишається незмінною: вивести Францію з інтегрованого військового командування Альянсу.
- Тут небезпека не в тому, що руйнується п'ята стаття НАТО. А в тому, що одна з країн може блокувати спільне рішення щодо застосування цієї статті. Адже в НАТО діє принцип консенсусу. І це може створити великі проблеми, – вважає політолог Володимир Фесенко.
Більше того, на його думку, у разі агресії проти країн Європи не воюватимуть усі. Якщо буде напад, наприклад, на країни Балтії, частина країн Південної та Центральної Європи скажуть, що це не наша проблема. А головний ризик у тому, чи США воюватимуть за союзників.
- Заступник голови Пентагону Елбрідж Колбі прямо сказав, що США зберігають над Європою стратегічну ядерну парасольку. Але якщо йдеться про конвенційну, звичайну війну, таку, як зараз між Росією та Україною, то в такій війні Штати не братимуть участі. Це є офіційна стратегічна позиція. Отже, НАТО вже не те, що раніше. Якщо лідер НАТО робить такі заяви, це свідчить про внутрішню кризу Альянсу, - вважає експерт.
Трамп має своє уявлення про те, куди слід йти НАТО. Фото: Chris McGrath/Getty Images
А чи треба Україні НАТО без 5-ї статті?
Прагнення вступу до НАТО прописано в Конституції України, будучи офіційним та незмінним вектором зовнішньої політики держави. Але коли головний оборонний щит Заходу починає тріщати по швах, а ключовий стовп НАТО – стаття 5 – перетворюється на предмет політичного торгу, постає питання: чи потрібно Києву, як і раніше, прагнути туди, де принцип «один за всіх, а всі за одного» більше не працює автоматично?
Якщо відкинути емоції - треба! Хоча б тому, що реальної альтернативи НАТО як масштабної військово-технічної парасольки сьогодні просто не існує. Навіть якщо стаття 5 ослаблена, НАТО залишається унікальною платформою для глибокої технологічної інтеграції. Включаючи стандарти зв'язку, загальні розвіддані, ППО. Альянс також потрібний для спільного оборонного виробництва, гарантованої логістики постачання зброї та легітимної присутності західних військових місій для навчання та стримування на території України.
Але тепер Україні потрібно змінювати саму філософію свого євроатлантичного курсу. Києву треба прагнути не абстрактного порятунку з боку Заходу, а прагматичного військового союзу. Замість сліпої віри у паперові гарантії 5-ї статті Київ має вибудовувати відносини з НАТО з позиції найсильнішого сухопутного донора безпеки в Європі, хоч би як голосно це не звучало.
- Києву потрібно шукати та будувати нові оборонні альянси, до яких входять країни Північної Європи та Великобританія. Так, з НАТО є проблема, і нам доведеться коригувати нашу стратегію щодо НАТО. Але це не означає, що ми маємо відмовитися від перспективи вступу, - вважає Володимир Фесенко.
Армії, рівної ЗСУ з боєготовності та досвіду, в Європі просто немає. Фото: Dmytro Smolienko/Ukrinform/Future Publishing via Getty Images
Україна може стати донором безпеки НАТО
І, схоже, все більше європейських політиків починають розуміти це. Президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн нещодавно офіційно оголосила про створення принципово нового формату Європейської ради безпеки. Вона прямо сказала, що Україна поряд із Великою Британією та Норвегією увійде в ядро цього нового формату, формуючи суверенний оборонний щит континенту.
Президент Європейської ради Антоніу Кошта у серпні 2026 року під час візиту до Києва відкрито визнав, що інтеграція України – це найкраща гарантія безпеки та довгострокової стабільності для самих європейців.
Що ж до самої України, то її керівництво відповідно вноситиме свій внесок у спільну безпеку Європи. Президент Володимир Зеленський на полях Генасамблеї ООН, відповідаючи на запитання, чи відправить Україна своїх військових для захисту неба над Європою, якщо Росія почне запускати дрони по ній, зазначив, що ми запропонували свою допомогу країнам-партнерам. Вони про це знають. До речі, в угоді про розширене співробітництво у сфері оборони та безпеки Drone Deal йдеться не лише про продаж українських дронів, а й про обмін військовим досвідом. А відправлення українських військових для захисту європейського неба є саме тим обміном військовим досвідом.
- Повністю замінити США у питанні безпеки Європи ми не зможемо, але з нашими можливостями та досвідом частково Україна може замінити цю американську парасольку безпеки українською без ядерної складової. Ми можемо бути дуже важливою частиною нової архітектури безпеки для Європи. Це очевидно, і в Європейському Союзі це розуміють, - каже Володимир Фесенко.
І нагадує, що голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн не без підстав заговорила про створення Ради безпеки Європи. І вона якраз і потрібна, тому що НАТО у питанні колективної самооборони може не спрацювати. І вона прямо сказала, що бачить у цьому Радбезі найбоєздатніші країни ЄС, Велику Британію та Україну. Логіка проста. Головна загроза Європі – це Росія, а головна перешкода цій загрозі – Україна. Без України забезпечити безпеку та надійну оборону Європи буде дуже важко. І європейці це чудово розуміють.
- Після залишення Трампом посади президента цю значимість України для європейської безпеки можна буде конвертувати у прискорений вступ до НАТО. Можливості, сили та досвід України вплинуть на те, що після Трампа нас можуть швидше прийняти в НАТО як один із головних факторів безпеки в Європі. Але це залежатиме від того, хто буде новим президентом США і на яких умовах завершиться війна з Росією, – резюмує експерт.
5 стаття – фундамент Альянсу. Стаття 5 Північноатлантичного договору є фундаментом, на якому тримається весь блок НАТО. Її суть формулюється принципом: «Один за всіх і всі за одного». У ній закріплено, що збройний напад на одного чи кількох членів Альянсу в Європі чи Північній Америці розглядається як напад на них усіх. Якщо такий напад відбувається, кожна з інших країн зобов'язується надати допомогу постраждалій стороні, включаючи застосування збройної сили, щоб відновити та підтримувати безпеку.
