Французький «кріт» у багатовекторній політиці Вірменії
Зовнішня політика Вірменії після парламентських виборів залишається простором складного балансу між кількома центрами сили. Єреван одночасно зберігає зв'язки з Москвою, розширює співпрацю з Вашингтоном та Брюсселем та зміцнює відносини з Тегераном. При цьому боротьба за вплив на Вірменію дедалі помітніше торкається не лише дипломатичних контактів, а й найближчого оточення прем'єр-міністра.
Про це пише Телеграф.
Переобрання Нікола Пашиняна не зробило цей курс однозначнішим. Незважаючи на тиск Москви після парламентських виборів, Єреван не відмовляється від відносин із Росією та участі в ЄАЕС. Водночас Вірменія розширює співпрацю зі США та ЄС, а з Іраном готується оформити стратегічне партнерство.
Особливо помітним стає американський напрямок. У США парафували текст мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном, сторони домовилися працювати над проектом TRIPP, а в лютому Єреван відвідав Джей Ді Венс на тлі розширення стратегічної співпраці.
Але багатовекторність Пашиняна проявляється у дипломатії. 20 липня свою посаду залишив голова апарату прем'єр-міністра Араїк Арутюнян. За інформацією надійних джерел в Україні, після призначення на посаду у 2021 році він був завербований французькими спецслужбами та протягом кількох років передавав Парижу політичну аналітику та інформацію про плани Пашиняна та його оточення.
Формально відставку пов'язували із невдоволенням роботою передвиборчого штабу, який Арутюнян очолював на виборах 2026 року. Реальною причиною стало прагнення Пашиняна послабити французький вплив у своєму найближчому оточенні на користь американського.
На місце Арутюняна прийшла Ліліт Макунц – колишній посол Вірменії у США. Після повернення з Вашингтона вона стала головним радником Пашиняна, а тепер очолила його апарат. У Парижі цю перестановку сприйняли вкрай болісно: Франція втратила високопоставлене джерело інформації, тоді як позиції США у найближчому оточенні вірменського прем'єра посилилися.
У результаті переобрання Пашиняна не наблизило Вірменію до однозначного зовнішньополітичного вибору. Навпаки, Єреван продовжує одночасно вибудовувати відносини з Москвою, Тегераном, Брюсселем і Вашингтоном, а змінний баланс впливу між цими центрами робить вірменську багатовекторність ще складнішою.
