Завантажити ще

Ігор Романенко: До початку листопада командуванню потрібно визначитися із напрямком головного удару

Ігор Романенко: До початку листопада командуванню потрібно визначитися із напрямком головного удару
Фото: nta.ua

Нині на фронті склалася подвійна ситуація. Росіяни намагаються наступати на Донбасі, а ЗСУ – на Мелітопольському напрямку. Про що говорить такий розклад сил і чого очікувати найближчим часом, KP.UA розповів військовий експерт та колишній заступник начальника Генштабу України Ігор Романенко.

Битва за Авдіївку може бути дуже важкою

– Зараз загострилася ситуація на східному напрямку. Росіяни завзято атакують наші позиції в Авдіївці. Чим вона їм так важлива?

- Їм важливе досягнення серйозних результатів хоч десь. Путін же ставив військово-політичне завдання захопити Донецьку та Луганську області у межах їхніх адміністративних кордонів. І зараз, вивчивши ситуацію, росіяни визнали, мовляв, нібито склалася така тактична ситуація, що вони можуть прорвати нашу оборону, яка створювалася ще з 2014 року. Тому там вони концентрують додаткові сили та техніку. І якщо їм вдасться взяти Авдіївку, тоді вони матимуть змогу загрожувати Мар'їнці, зможуть показати, що, крім Соледара та Бахмута, взяли ще й нові позиції. Так вони хочуть розвинути свій нібито успіх.

Але у них мало досягнень на цьому напрямку, хоча окупанти й створюють нові резерви – під Авдіївку підійшли частини 25-ї резервної армії, щоб досягти тут успіху та створити перспективи для подальшого наступу.

Їм важливе досягнення серйозних результатів хоч десь

– Це означає, що битва за Авдіївку може бути такою ж важкою, як за Соледар та Бахмут?

– Може. У росіян ресурси на це є. Питання в тому - наскільки нам вдасться їх там перемолоти і не дати виконати їхні завдання.

– Якщо росіяни розпочали наступ на сході, то значить, що наш там зупинився?

– Вони його не розпочали, вони його продовжують. А ми їх зараз стримуємо.

Українському командуванню якнайшвидше потрібно буде визначитися

– Але ЗСУ продовжують наступати на Мелітопольському та Бахмутському напрямках. Наскільки, на вашу думку, успішно?

- Нам не вистачає резерву сил у знищенні об'єктів супротивника. Тому наші частини вже дуже довго намагаються відстояти звільнені Кліщіївку та Андріївку і звільнити південніше Курдюмівку. І це дається величезними зусиллями.

Щодо півдня, то там є два напрямки – Бердянський та Мелітопольський. На Бердянському – супротивника вдалося зупинити, використовуючи наші резерви та просування ЗСУ. На Мелітопольському напрямку це вдалося незначно, але також є певний поступ. Нова Прокопівка знаходиться на вістрі нашого вклинення на південь. А також вдалося зміцнити наші фланги, що важливо, бо росіяни можуть вдатися  до оперативного оточення.

Тому що чим далі, то швидше нашому командуванню потрібно визначатися з подальшими діями. Військова допомога з боку Заходу може зменшитися, може не бути можливості для подальшого наступу - і потрібно буде зупинятися.

- Який із напрямків наступу для нас більш важливий?

- З військової точки зору, перспективніший Мелітопольський напрямок. Але об'єктивні обставини з логістикою можуть змусити наш Генеральний штаб зосереджуватись на якихось одних напрямках, тому що на більше просто не буде сил.

- А які перспективи звільнення Токмака – великого залізничного вузла, який є «воротами» до Мелітополя та взагалі до Азовського узбережжя?

- До Токмака нам треба пройти ще другу та третю лінію оборони росіян – «лінію Суровікіна» та третій ешелон. А щоб їх пробити, потрібно зібрати сили. Ми поки що не можемо це зробити. По Токмаку наносяться удари, але до нього треба ще дістатися.

Просто кидати нашу піхоту на прорив не раціонально

– Наскільки реально нам цього року вийти на Азовське узбережжя?

– Це залежатиме від логістичного забезпечення наших військ. Якщо нічим (боєприпаси та техніка. – Ред.) буде вести ці дії, то кидати нашу піхоту, щоб проривати цю лінію, не раціонально. Нам потрібні сили, які б завдавали ударів, пробивали в коридори системи оборони противника, такі як ракети далеких дій - ATACMS, TAURUS, Storm Shadow, SCALP і, звичайно ж, інші боєприпаси.

Завдання щонайменше – вийти на такі дистанції до узбережжя Азова, які дозволять вогневими ударами зруйнувати логістику російських постачань живої сили та техніки. А завдання максимум – це вийти на Азовське узбережжя.

– Зараз на південному – Херсонському - напрямку відносно спокійна ситуація. Там ведеться контрбатарейна боротьба, і росіяни скаржаться, що вони мають снарядний голод.

- Це тому, що росіяни забрали з Херсонського напрямку усі боєзапаси та кинули їх на Запорізький та східний напрямок. А нам, щоб розпочинати активні дії на південному напрямку, – треба форсувати Дніпро.

Але головне: до початку листопада нам потрібно визначатися із напрямком головного удару. Ми не можемо битися «розчепіреними пальцями», нам потрібно зібрати все в кулак і бити у якомусь конкретному напрямку, з яким треба визначитися.

Росіяни готують ракети до зими

– Які зміни на фронті у тактиці ворога можна очікувати у зв'язку із зимою, кому вона на руку?

– Зима однаково вплине на нас і на противника. Складні умови погіршують дії просування вперед. Тобто атаки за таких умов вести складніше, а оборону – легше.

Якщо ми на півдні наступаємо, то противнику це вигідно, тому що простіше вести оборону в таких умовах. А якщо на сході противник наступає, то оборонятися нам буде легше.

- На противагу фронту зараз поменшало ракетних обстрілів наших міст. Чому?

– Росія накопичує ракети. Вони готуються взимку бити по нашій енергетичній інфраструктурі. Але можливості у них з дорогими високоточними ракетами обмежилися. У них зараз є десь із пів тисячі ракет. Тому вони більше переходять до використання дешевших «Шахедів». А на зиму вони готуються до комплексних ударів по наших містах «Шахедами» та дорожчими крилатими ракетами Х-101, Х-555, «Калібр», «Іскандер».

Окупанти готуються завдавати більшої кількості ударів у зимових умовах, щоб таким чином впливати на нашу економіку та спровокувати соціальне невдоволення населення.

Росія накопичує ракети. Вони готуються до зими

Війна в Ізраїлі вже впливає на західне постачання Україні

– Наскільки критично залежить наш наступ від західних поставок озброєнь, боєприпасів та іншого?

– Ми залежимо від цього значною мірою. Це потрібно об'єктивно визнавати. І тому нам потрібно якнайбільше зосереджуватися на виробництві нашого військово-промислового комплексу. Цей напрям нам потрібно стрімко освоювати.

– А ситуація в Ізраїлі може вплинути на постачання озброєнь нам?

– Вона вже впливає. Як приклад, американські склади зі зброєю на території Ізраїлю, звідки передавалися боєприпаси Україні, тепер передаються армії Ізраїлю – ЦАХАЛу. Окрім цього, США тепер потрібно фінансово допомагати не лише Україні, а й Ізраїлю.

– Німеччина передає нам зброю на 1 млрд євро. У тому числі, там буде система «Патріот», IRIS-T, боєприпаси. Наскільки це допоможе нам і де їх можуть розмістити?

– Це допоможе прикрити ще кілька міст чи навіть регіонів України від російських ракетних атак, а боєприпаси посилять нас на фронті.


В ТЕМУ

Міністр оборони США Ллойд Остін на відкритті 16-го засідання Контактної групи з питань оборони України ("Рамштайн") оголосив про новий пакет військової допомоги Україні на 200 мільйонів доларів, який включатиме боєприпаси для систем протиповітряної оборони, артилерійські та ракетні боєприпаси, високоточні авіаційні боєприпаси, протитанкову зброю, обладнання для протидії російським дронам. Також він заявив, що очікує, що на зустрічі низка країн оголосять про нові пакети допомоги для України.