«Білі плями» у справі про вбивство Дарії Дугіної
ФСБ заявило про блискавичне «розкриття справи» про вбивство Дар'ї Дугіної, звинувативши в ньому Україну. Але цього разу російські спецслужби поспішали настільки, що все шито білими нитками і в розслідуванні є кілька явних нестиковок. «КП в Україні» шукала відповіді на прості питання, пов'язані із цією справою.
Чи могла Наталія Вовк (Шабан) виїхати з Маріуполя?
За версією ФСБ, маріупольчанка, яка вчинила вбивство, Наталія Вовк (Шабан) виїхала з Маріуполя до Росії 23 липня 2022 року. Могла виїхати. Але з величезними проблемами. Жителі міста, що опинилося в окупації, досі проходять довгі фільтраційні процедури, і для того, щоб залишити місто, а тим більше «країну», зобов'язані отримати спеціальний дозвіл місцевої (читай - російської) влади.
Чи могла вона бути агентом українських спецслужб?
Так, теоретично. Але не рівня виконавця такої диверсії.
- Це все нісенітниця, марення і блеф, – категоричний у розмові з нами офіцер українських спецслужб (на умовах анонімності), який працював у Маріуполі у перші роки АТО. - Будь-яка спецслужба має мережу секретних агентів (це звичайна практика), диверсійні групи, що діють ближче до лінії зіткнення. І Вовк, як і будь-який інший громадянин України, суто теоретично могла брати участь у нашій роботі. Але готувати підривників для здійснення акцій у глибокому тилу противника – на це у нас просто не було ані сил, ані часу. Це вам не гранату у ворожий окоп кинути. Та й завдання ніколи таке не ставилося, треба було відстоювати свою землю.
Чи могла Вовк скоїти вбивство самостійно?
- Абсолютно виключено, це суперечить усім правилам проведення подібних операцій, – продовжує наш співрозмовник. - По-перше, де б вона взяла вибуховий пристрій? Не у багажнику ж через кордон провозила? Твердження, що вона оселилася в одному будинку з Дугіною, - ще одна абсолютна маячня. Виконавець операції не повинен бути пізнаваним та привертати до себе зайвої уваги. За стандартами, стежити за об'єктом має кілька людей, а у фінальній стадії «працює» безпосередньо кілер. Але все це - не про цю історію, в акції не було жодного сенсу для нас, і точно це не стиль України, ми не терористична держава.
До чого тут «Азов»?
Російські пропагандисти у свою чергу опублікували посвідчення Наталії Вовк (Шабан) та написали, що вона нібито значиться у складі полку "Азов". І начебто була занесена до російського аналога «Миротворця» ще у квітні 2022 року.
Але якщо росіяни знали, що вона була бійцем «Азова» (що абсолютно не відповідає дійсності), то як вони її впустили до Росії і не заарештували? Адже «Азов», за лекалами роспропаганди, це породження націоналістичного пекла, яке треба завжди і всюди знищувати.
Тут вірогідніша інша історія: Наталію Вовк приписали до полку «Азов» буквально напередодні процесу над полоненими реальними бійцями цієї частини, яких днями збираються судити у Маріуполі.
Полк «Азов» заявив, що вона не має жодного відношення до підрозділу. На думку пресслужби полку, вбивство Дар'ї Дугіної - це підготовка до «трибуналу над азовцями», за допомогою якої РФ «підігріває громадську думку своїх громадян у необхідності такого судилища».
А чи взагалі існує Наталія Вовк (Шабан)? Фото: t.me/Tsaplienko
До чого тут Естонія?
ФСБ стверджує, що після керованого підриву автомобіля, в якому знаходилася Дугіна, Вовк разом із дочкою нібито виїхали до Естонії. На чому ґрунтується подібне твердження – незрозуміло. Феесебшники розповсюдили відео, на якому видно, як вона нібито перетинає кордон. Але жодних підтверджень цьому немає.
- Жодного офіційного запиту чи інформації від російської влади щодо цього питання не було, - заявив глава поліції Естонії Рагне Кейськ.
Проте в Росії вже почали погрожувати Естонії. Володимир Джабаров, сенатор від Єврейської автономної області РФ, заявив, що у тому випадку, якщо влада Естонії відмовиться видати РФ Наталію Вовк, у Росії будуть всі підстави для жорстких дій проти естонської держави.
Версія ФСБ Росії
Виконавицею вбивства у ФСБ назвали громадянку України Наталію Вовк. Жінка нібито приїхала до Росії 23 липня 2022 року разом із дочкою Софією Шабан. У Москві вони проживали в орендованій квартирі у тому ж будинку, де жила Дар'я Дугіна. Обидві, за повідомленням ФСБ, перебували 20 серпня на фестивалі "Традиція". А 21 серпня, вже після вибуху автомобіля з Дугіною, Вовк із донькою виїхали через Псковську область до Естонії. При цьому під час в'їзду до Росії використовувалися номери самопроголошеної "ДНР", у Москві - казахстанські номери, а при виїзді - українські, повідомили у ФСБ.
Офіційно
Радник глави Офісу президента України Михайло Подоляк
- Наголошую, що Україна, безумовно, до цього не має відношення, тому що ми не кримінальна держава, якою є Російська Федерація, і тим паче не терористична держава.
Думка експерта
Тарас Загородній, політолог та експерт-міжнародник:
- Те, що Україні не потрібне вбивство Дугіної, це однозначно. По-перше, це дуже затратно з погляду організації. Потрібно посилати групу до Москви, яка б стежила за її пересуваннями, постійно вела б її. Але головне у тому, що вбивство Дугіної абсолютно не потрібне Києву. Вона, як і її батько, – люди, відомі у дуже вузькому колі. Їх і в самій Росії мало хто знає.
А ось як сакральна жертва для Путіна - це може бути. Путінський режим постійно моніторить соціологію, і вона свідчить про падіння підтримки війни. Тому не виключено, що незабаром у Росії знову почнуть підривати будинки, як це було під час чеченських воєн. Тобто те, що Дугіну вбили свої, для мене без сумніву. І принагідно можна налякати свою еліту цією сакральною жертвою. Мовляв, будете роззявляти рота проти Путіна, на вас те саме чекає.
Журналісти проекту ”Холод” порівняли, скільки часу знадобилося, щоб назвати ім'я вбивці Дар'ї Дугіної, та витрачені роки на пошуки замовників убивств політика Бориса Нємцова, правозахисниці Наталії Естемірової та журналістки Ганни Політковської. Зображення t.me/Pravda_Gerashchenko
Що пише світова преса
The Guardian:
- ФСБ Росії опублікувало відео, на якому підозрювана (Вовк) перетинає російський кордон і входить до будівлі, яка належала потерпілій (Дугіній), але не надала інших фото- або відеодоказів, що підтверджують це.
Малоймовірно, що Київ причетний до цього. Жертва та її батько не були стратегічно значущими постатями. Вони не були важливими політичними особами, які ухвалювали рішення у війні в Україні.
ВПС:
- Пані Дугіна була політичним оглядачем створеної її батьком організації «Міжнародний євразійський рух» та регулярно писала для прокремлівських ЗМІ. Вона була активним прихильником російського вторгнення до України. У липні вона потрапила під санкції Великобританії як «часте та гучне джерело дезінформації щодо України».
Сплеск гніву прокремлівських коментаторів у відповідь на вибух замінованого автомобіля видається підозрілим. Реакція була негайною. Схоже, вони чекали на щось подібне.
Вбивство могло бути використане для розпалювання якогось суспільного обурення всередині країни, щоб виправдати ще активніші репресивні дії з боку держави.
Al Jazeera:
– Для професійної служби безпеки відправити матір із дитиною – це в новинку. Крім цього, вони дивом перебралися через кордон до Естонії поза досяжністю ФСБ. І це залишає багато запитань.
Вбивство могло бути організоване силами всередині Росії, які прагнуть відмовити ультранаціоналістів, таких як Дугін, від критики Кремля за те, що, на їхню думку, він надто м'яко ставиться до України.
The New York Times:
- Швидка заява російської внутрішньої розвідки про розкриття злочину та гарячі вимоги помститися вказали на вплив російських ультранаціоналістичних «яструбів», що розширюється, - розрізненої групи письменників, бізнес-магнатів і політиків, які прославляли війну пана Путіна і з того часу розчарувалися у тому, що Кремль намагається зберегти відчуття нормального життя вдома, а не переводити націю у режим війни.
Напрочуд швидка заява ФСБ про розкриття вбивства пані Дугіної може не переконати тих, хто скептично ставиться до російських спецслужб, які у попередніх випадках набагато повільніше виявляли підозрюваних чи ніколи цього не робили. Після смерті журналістки Ганни Політковської у 2006 році та лідера опозиції Бориса Нємцова у 2015 році влада зрештою звинуватила та судила групи людей, яких вони звинувачували у скоєнні вбивств, але не тих, хто їх наймав або керував ними.
