Заява Генштабу та повідомлення Валерія Залужного про те, що військовозобов'язані й призовники зможуть переміщатися Україною лише за наявності дозволу територіального центру комплектування (колишні військкомати), викликали дуже бурхливу реакцію.
Одні задаються суто практичними питаннями: чи можна їздити без дозволу до тещі на город до сусідньої області? Що означає «не залишати місце проживання» – це квартира, місто чи регіон? Як бути з вантажоперевезеннями, якщо водій – резервіст? Що робити волонтерам, які крутяться по всій країні? Чи не захлинуться центри комплектування від напливу «мандрівників», які їздять працювати з Броварів до Києва? Хто і де, нарешті, перевірятиме цю довідку-дозвіл, зразок якої вже розроблено?
Інші вдаряються в патетику: українці – вільна нація, Конституція дає право на вільне пересування!.. А любителі конспірології та «зрад» встигли дійти висновку, що це «рука Заходу» хоче нахилити під себе вільний народ.
Доки Генштаб не розкрив усі нюанси своєї новації, своєю думкою поділився з «КП в Україні» керуючий партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери» Ростислав Кравець.
- Генеральний штаб вважав, що необхідно давати дозвіл на перетин кордону між районами, областями, та сказав, що це передбачено законом про військовий обов'язок. Перебільшено це виглядає так: хочете хліб купити, а магазин у сусідньому районі – треба йти за дозволом, - аналізує наш співрозмовник. – Насправді все не так. Є закон України про правовий режим воєнного стану, є закон про військовий обов'язок. Прямої норми, яка б зобов'язала громадян отримувати такий дозвіл, і права військових адміністрацій вводити подібні обмеження ні в тому, ні в іншому немає.
Юрист зазначає, що у військових є два права: у мирний час знімати з обліку та ставити на облік, якщо військовозобов'язаний змінив місце проживання (а не поїхав до когось у гості на місяць), а у воєнний - відмовляти у дозволі міняти місце проживання, окрім якщо є поважні причини.
- Але юридично виписаних порядків та підстав для ухвалення позитивних чи негативних рішень з такого питання не існує. Тобто абсолютно незрозуміло, чим керуватимуться керівники центрів комплектації, якщо до них вишикуватиметься черга за довідками. Однак зрозуміло, що це може призвести до величезних корупційних ризиків, - вважає Ростислав Кравець.
Адвокат упевнений: наразі задум Генштабу буде відкладений і доопрацьований. Ростислав Кравець також звертає увагу на той важливий момент, що фізично проконтролювати, чи всі охоплені дозволами, неможливо:
- Єдину базу військовозобов'язаних створюють уже багато років, а її так і немає. Немає також єдиної бази призовників, немає єдиної бази, в якій можна було б перевірити, чи справді такій особі видано довідку їхати – не їхати. Більше того, створення таких баз за нинішнього рівня хакерських атак є вкрай небезпечним. І може завдати величезної шкоди. Уявіть, що буде, якщо інформація упливе до Росії - з усіма домашніми адресами, всіма персональними даними. Тому я думаю, що найближчим часом все залишиться як є, і незабаром ми отримаємо роз'яснення, можливо, буде ухвалена постанова Кабінету міністрів.
На думку юриста, на сьогоднішній момент підстав для розгону емоцій, а тим більше для пошуку «зради» немає. Добрі наміри не завжди набувають розумної форми з першого кроку.