Голова КВУ Олексій Кошель: 70% фінансування та майна партій – тіньові кошти
Що не день, то на сайті Міністерства юстиції з’являється новина про заборону чергової проросійської партії. Передбачається, що очищення політичного ландшафту від політичних сил, які орієнтуються на Кремль або фінансуються з Білокамінної, посилить національну безпеку країни. Чи дійсно це так? Скільки часу знадобиться, щоб очистити українську політику та громадське життя від засилля проросійських політичних та громадських організацій? Як в Україні робиться бізнес на реєстрації партій? На ці та інші питання в інтерв’ю «КП в Україні» відповів голова Комітету виборців України Олексій Кошель.
Треба заборонити і «мертві» партії
- Олексію, у Міністерстві юстиції відзвітували, що в Україні у судовому порядку вже заборонена діяльність 10 проросійських партій, заборона ще семи – у процесі. На вашу думку, такі заборони дійсно дозволять очистити політичне поле країни від проросійських сил?
- Ще рано говорити про заборону проросійських партій як доконаний факт. На жаль, процес їхньої заборони більш тривалий, аніж це здається. Поки що ми маємо рішення судів, які будуть оскаржені представниками окремих партій. Вже кілька партійних лідерів заявили про наміри йти до Верховного суду. Зокрема, Шарій заявив, що продовжить судову тяганину.
І це цілком природньо. Шарію потрібен скандал із забороною партії, щоб потім спекулювати заявами про переведення кримінальних справ, які ведуться проти нього, у політичну площину.
І зверну увагу ще на важливий нюанс: наразі ми спостерігаємо процес заборони проросійських партій, які подавали хоч якісь ознаки політичного життя. А для очищення політичного поля країни, я вважаю, потрібно забороняти і «мертві структури» - партії, які багато років не проявляли активності.
Простий приклад. На сьогодні в реєстрі Мін’юсту є партія під назвою «Русь єдина». Ця політична сила раніше мала назву «Партія політики Путіна», фінансувалася кремлівськими грошима та використовувалася феесбешною машиною для пропаганди. В 2006 році експартія політики Путіна брала участь у парламентських виборах. Отримала катастрофічно низький результат - лише 0,13%. (Через декілька днів після нашої розмови, 24 червня Восьмий апеляційний адмінсуд у Львові заборонив проросійську партію "Русь єдина", вона ж "Партія політики Путіна", - Ред.)
- А в чому ризик від існування «мертвих» партій?
- Окупанти на тимчасово окупованих територіях на основі цих партій можуть створювати різноманітні ради, псевдоструктури, щоб в очах російських телеглядачів легітимізувати свою присутність в Україні.
- Ви сказали, що процес заборони проросійських партій може затягнутись. Про які часові рамки йде мова – місяць, рік чи роки?
- Думаю, займе не більше двох місяців.
- Судові процеси по забороні політичних партій проходять в закритому режимі. Офіційна причина - карантинні обмеження. Політики вже вказують, що це порушення прав. Чи є ризик, що вони потім звернуться в ЄСПЧ і цей закритий судовий процес буде дорого коштувати бюджету України?
- Ризики мінімальні. ЄСПЧ буде на українському боці.
Закритий формат судів цілком правильний і виправданий. Не можна дозволяти, щоб судовий процес використовували для російської пропаганди. В умовах війни ми маємо думати не лише про права люди, а в першу чергу піклуватись про безпековий фактор.
Фінансова звітність показує, що проросійські партії – злидарі
- Майно заборонених партій має йти на користь держави. Про яке майно йде мова і чи можна його виміряти в грошовому еквіваленті. Наприклад, що від тієї ж ОПЗЖ може відійти державі?
- Якщо ми подивимось на фінансову звітність проросійських партій, то вони виглядають як злидарі. Тобто майна у них дуже-дуже мало: офіси в оренді, автомобілі - у приватній власності. Мова йдеться про невелику кількість майна.
Комітет виборців проводив багато досліджень щодо фінансування та майна партій, і висновки невтішні – 70% тіньових коштів. Якщо подивитись фінансову звітність партії, то виходило, що офіційно працює лише один працівник на 300 кв. м офісу. Зарплати та інші виплати були в конвертах.
- При багатьох політичних партіях було створено громадські організації, різні «молодіжки», жіночі крила партії. Чи потрібно автоматично і ці ГО забороняти?
- Так, звісно, потрібно проводити ревізію і громадських організацій. Я би виділив дві категорії громадських організацій, які потрібно перевірити, а потім і заборонити. Перша – припартійні громадські організації. Це, як вірно ви відмітили, молодіжні, жіночі ГО, які часто мали ідентичну назву з партією, партійні фонди, центр і т. д.
Друга категорія – проросійські громадські організації, які не мають відношення до партій, але фінансуються з РФ. Є кілька десятків таких організацій. На сьогодні у нас є ГО, які фінансувались із фонду «Русский мир». Цей фонд створений указом Путіна і де-факто являється структурним підрозділом ФСБ.
Важливо зачистити політичне поле від будь-яких проявів «руського міра». Також наступним кроком має бути прийняття урядового законопроєкту, який вносить зміни до закону про статус депутатів місцевих рад. Документ передбачає, що якщо партія заборонена судом, то з’являється підстава для позбавлення мандату депутатів місцевих рад, обраних від цієї політсили.
В РНБО чомусь забули про Партію регіонів
- Уявімо, що сьогодні Верховний суд забороняє певну політичну партію, а вже завтра лідери цієї політичної сили подають документи до Мін’юсту для реєстрації нової політсили. Таке може бути?
- Цілком. Ймовірність такого розвитку подій дуже висока. Я переконаний, що ми побачимо відродження проросійських партій у більш м’якому форматі. Це ми простежували навіть на прикладі нацистської Німеччини. Нацистська партія була заборонена в 1945 році, а через 15 років з’явились неонацистські партії, які існують і до сьогодні. Представники окремих таких партій навіть представлені в місцевих парламентах. І зараз вони виступають на підтримку політики Путіна.
Я не виключаю, що буде спроба відновити ОПЗЖ. Ми бачимо, що на рештках ОПЗЖ створено дві депутатські групи, які у майбутньому переростуть у політичні сили з такими з назвами.
Думаю, буде спроба створити класичну ліву партію. Можна прогнозувати рухи щодо створення партій під нейтральними назвами з метою залучити голоси співробітників підприємств, які належать великому бізнесу. Може з’явитись партія на захист «традиційного» православ’я, тобто російського православ’я.
Точно не можна сказати, що після заборони ці партії помруть. Свого часу ми не могли і уявити, що відродиться Партія регіонів, і вона отримає на виборах досить високий результат.
- А Партія регіонів ще існує?
- Так. Вона існує формально – є в державному реєстрі партій. І чомусь в рішенні РНБО про Партію регіонів забули. Але, думаю, ми побачимо її заборону.
З 350 зареєстрованих партій діють лише 70
- На сьогодні в Україні офіційно зареєстровано понад 350 політичних партій. Чому так багато? Для чого реєструвати партію, якщо нема мети розвивати її?
- Нерідко мета створення партії – не прихід до влади. В Україні створення партій перетворили на бізнес. У виборчий період спостерігаємо торгівлю членами виборчих комісій (партія реєструє своїх представників членами виборчих комісій на президентських, парламентських, місцевих виборах, а потім де-факто продає свою квоту іншій політичній силі.
Такий механізм на практиці створює передумови для різних маніпуляцій з волевиявленням громадян. - Авт.). Нерідко партії просто продають. Раніше на чорному ринку можна було купити свідоцтво, печатку і статут партії за 50 тисяч доларів.
- А навіщо купувати партію, якщо можна свою зареєструвати?
- Для багатьох політиків дешевше і простіше купити існуючу партію і потім перейменувати, чим реєструвати свою. Купити можна за лічені години, реєстрація займе більше часу.
- Скільки із існуючих партій насправді проявляють хоча б якісь ознаки життя?
- КВУ проводив кілька досліджень на цю тему, ми аналізували активність партій, наявність інтернет-ресурсів, ФБ-сторінок, проведення акцій, участь в виборах, то виявилось, що близько 70-80% партій - «мертві структури». Реально діючих партій не більше 70.
- Що потрібно змінити в законодавстві, щоб не плодити партії, а реєструвати дійсно лише дієві структури?
- Варто додати ряд запобіжників. На моє переконання, не варто реєструвати політичні партії, які мають прив’язку виключно до одного містечка. Такі «ручні» партії вигідні для мерів невеличких міст, але вони несуть загрозу національній безпеці. Наприклад заборонена "партія Сальдо", яка ніколи не виходила за межі Херсонської області.
Всі вони (регіональні партії. - Авт.) мають формальні зареєстровані осередки в різних регіонах країни, але реально працюють в межах маленького містечка. Вважаю, що такі політичні сили потрібно на законодавчому рівні зобов’язувати висувати кандидатів у депутати у більшості районів, областей України. Пройшли вибори, а партія не прийняла в них участь – реєстрація анулюється. Тоді власники таких партій почнуть рахувати гроші і розуміти, що утримувати містечкову партію – неймовірно дорого і складно.
Також вважаю, що варто заборонити використовувати в назві партії приналежність до національної чи релігійної меншини. Інакше на практиці виникнуть передумови для політичних спекуляцій: якщо хтось виступає опонентом Партії угорців України, то це може видаватись в інформаційній площині як опонування всій угорській громаді. Те ж саме стосується Ромської партії чи Партія мусульман України.
- Як війна змінила партійні запити українців?
- Війна змінила українського виборця. Сподіваюсь, що українці почнуть більше та ретельніше аналізувати дії політичних партій, а не лише реагувати на красиві гасла.
Надзвичайно актуальним стало питання патріотизму. Ключові питання, які виборець буде задавати до політика, лідера тієї чи іншої партії: а чим ти займався під час війни - воював чи не воював, чи волонтерив і як? І т. д.
Переконаний, що політиків, які зараз знаходяться за кордоном чи проявляють активність зі своїх приватних укриттів, виборець вже викреслив із політичного життя країни. Вони не матимуть шансів провести своїх кандидатів ні в сільську раду, ні до вищого законодавчого органу.
