Сестра полоненого «азовця» Сандра Кротевич: Нікому не вірю, доки не почую рідний голос по телефону
Богдан Кротевич – один із оборонців Маріуполя, які 83 дні героїчно тримали «Азовсталь», і не відомо, скільки б ще тримали, якби не отримали наказ вийти з заводу. Три тижні тому «сталевих» захисників вивезли на окуповану Росією територію так званої «ДНР». Ведуться перемовини про обмін полоненими. І нібито щоб не зірвати крихкий перемовний процес, влада утримується від розголошення будь-яких подробиць про долю «азовців», не озвучує жодних часових прогнозів, коли хлопці та дівчата можуть повернутись додому.
«Ми з братом із Криму, Сімферополя. Разом пройшли Майдан. Потім була російська анексія півострова. Ми відразу виїхали. Потім розпочалася війна на сході, і Богдан пішов добровольцем в «Азов». Пройшов навчання, і їх майже відразу відправили на схід України. У 2014 році починав як звичайний солдат в «Азові» і дослужився до начальника штабу і звання майор», - так з ніжністю та гордістю розповідає про свого брата Богдана Кротевича з позивним «Тавр» його сестра Сандра Кротевич.
«КП в Україні» в інтерв’ю із Сандрою Кротевич поговорила про те, що відомо про перебування в полоні її брата та його побратимів. Яку інформацію та допомогу родичі військовополонених отримують від держави та міжнародних інституцій?
Востаннє спілкувалася з братом 20 травня
- Сандро, коли ви востаннє спілкувались із братом?
- Поки Богдан був на «Азовсталі», ми постійно були на зв’язку. Інколи цей зв’язок був не дуже добрим, інколи і зовсім не було. Але спілкувалися…
Востаннє він мені зателефонував 20 травня, в той день вони – все керівництво полку «Азов» - останніми вийшли із «Азовсталі». Все, з того часу у мене не було жодної комунікації з ним. Він мені жодного разу не телефонував.
- Тобто ви взагалі не знаєте, де він і в якому стані?
- На жаль. Як повідомляло наше Національне інформбюро, Богдан знаходиться в Оленівці (селище на окупованій частині Донецької області. - Авт.). Підтвердити чи спростувати цю інформацію у мене немає можливості. Тому, чи дійсно Богдан в Оленівці, а якщо в Оленівці, то в яких умовах перебуває – питання без відповіді.
Коли наші захисники виходили із «Азовсталі», то великі зобов’язання на себе брав Червоний Хрест. Але від них я особисто ще жодного разу не отримала відповіді, хоча написала безліч листів із запитаннями: Де мій брат? Що з ним? Чи він живий, здоровий? Що їсть? Яку воду п’є? Чи не зазнає як начальник штабу та перший заступник командира тортур? Адже Червоний Хрест мав би контролювати, в яких умовах живуть «звільнені», чи надають їм медичну допомогу. Там багато людей, у яких є хронічні хвороби і які потребують постійного прийому ліків.
Богдан Кротевич, позивний «Тавр», пішов добровольцем у батальйон «Азов» у 2014 році. Фото: facebook.com/Korenskaya Marianna
- Червоний Хрест взагалі не комунікує з родичами?
- Комусь представники організації телефонували, але мені - жодного разу.
- А що то за Національне інформбюро, від якого ви отримуєте хоч якусь інформацію про брата?
- Це бюро створено при міністерстві Ірини Верещук, яка займалася питаннями обміну. А зараз воно передано до ГУР Міноборони.
- А з ГУР родичам «азовців» телефонували?
- З ГУРом ми спілкуємось. Але вони ж не можуть розповідати про всі моменти. Кажуть, що все добре, що хлопці знаходяться там-то. Але я не можу довіряти нікому – заспокоюсь лише тоді, коли почую рідний голос. Поки брат не зателефонує і поки я не почую його голос, не можу бути впевнена, що з ним все добре.
- А хто ще з представників влади з вами спілкуєтеся?
- Ми комунікуємо з МЗС, вони вже визначають по кожному направленню, з ким краще далі говорити.
- Ходять чутки, що родичам «азовців» заборонили спілкуватись зі ЗМІ…
- Це неправда. Ось же з вами спілкуємось.
Червоний Хрест боїться за свою безпеку
- Повертаючись до Червоного Хреста, чому вони не дають відповіді на ваші запитання? Як це пояснюють?
- Червоний Хрест каже, що їх не пускають на територію «ДНР». Але мені абсолютно не зрозуміло, чому така потужна міжнародна організація не виходить на російську сторону і не вимагає допуску до наших захисників згідно з Женевською конвенцією? Чому вони діють не згідно зі своїм статутом, а просто слухають непризнану республіку, яка, по суті, контролюється Росією?
Якщо ви (Червоний Хрест. - Авт.) взяли на себе зобов’язання слідкувати за їхнім ("звільнених" з «Азовсталі». - Авт.) станом, за їхнім перебуванням – то будьте ласкаві, робіть це.
Я думаю, що Червоний Хрест боїться, так само як боялися представники ОБСЄ в 2014-2022 роках. Вони ніби спостерігали за ситуацією на Донбасі, але туди, куди мали б їздити, не їздили, бо їх не допускали. Вони у першу чергу думають про свою безпеку. І якщо їм не гарантують цю безпеку, то вони і не поїдуть.
- Окрім Червоного Хреста, немає якоїсь третьої нейтральної сторони, яка б контролювала збереження життя та здоров’я «азовців», поки вони перебувають у полоні?
- Я такої не знаю. Ми намагаємось спілкуватись з багатьма інституціями. Ми для цього і створили Асоціацію родин захисників «Азовсталі», яка буде тиснути на міжнародні організації та допомагати нашій державі достукуватись до міжнародних інституцій та лідерів, щоб вони виконували свої зобов’язання.
Бійці тримали облогу у повній блокаді 83 дні. Фото: facebook.com/kozatskydima
Денисова поспішила, заявивши про «Бухенвальд»
- Що розповідали хлопці, які дозвонювались з полону до своїх рідних?
- Хтось казав, що не дуже гарні умови перебування, харчування погане, питна вода погана. Ви ж розумієте, Оленівка - невеличкий населений пункт. Колонія, яка там є - невелика. А Зеленський сказав, що лише з «Азовсталі» евакуювали 2500 осіб. Але є ж і інші, які там можуть перебувати. Тобто наші захисники сидять там на головах в один одного.
І ви ж маєте розуміти, що ті хлопці, які іноді телефонують, вони розмовляють під наглядом, не все можуть сказати відверто.
- Після звільнення з посади омбудсмена Людмила Денисова заявляла, що отримала інформацію, що для «азовців» влаштували справжній «Бухенвальд». Думаю, ви читали цю її заяву.
- Так, я читала цю заяву. Але Денисова не зовсім правильно написала, не конкретизувала, на яку дату була та інформація. Як потім з’ясувалось, то була попередня інформація, а не станом на сьогоднішній день.
Я дуже сподіваюсь, що росіяни все-таки згадали про військову честь, гідність і ставляться до наших військовополонених з повагою.
- З «Азовсталі» було евакуйовано багато важкопоранених. Від них були якісь вісточки?
- Єдине, що знаю, що важкопоранені мають бути обмінені у першу чергу. Але коли це станеться – ніхто не знає.
Добре, що нарешті відбувся обмін загиблих – 160 на 160: 5 червня обміняли, а 6-го – довезли сюди.
- Але, наскільки я розумію, родичі ще не отримали тіла своїх близьких?
- Ні, тіла привезли в Київ. Потрібно ще провести генетичні експертизи, встановити особи загиблих. Для цього знадобиться деякий час. І лише потім тіла віддадуть родичам.
- Тобто, наразі навіть не відомо, чиї тіла повернули? Родичі всіх бійців, які загинули чи могли загинути, мають надати зразки для проведення ДНК?
- Так, всі родичі здали зразки ДНК. Потім буде експертиза…
- Боже, як це страшно і моторошно…
- Це дуже страшно. Нікому б не бажала проходити через це. Але родичам загиблих дуже важливо гідно поховати свого чоловіка (батька, сина, брата), знати, де саме покоїться їхня рідна людина, мати змогу прийти до могилки.
"Суспільство має тримати у полі зору тему повернення «азовців», - говорить Сандра. Це фото її брата було на шпальтах The WALL STREET. JOURNAL. Фото: facebook.com/Korenskaya Marianna
Були певні умови виходу із «Азовсталі»
- Розкажіть більше про Асоціацію…
- Засновниками організації є Катя Прокопенко і я. Офіційно зареєстровано 6 людей, але неофіційно працюють над поверненням полонених дуже багато родичів. Взагалі в Асоціацію увійшли родичі «азовців», прикордонників, морської піхоти, поліції – всіх захисників «Азовсталі». У нас скоро запуститься сайт, на ньому будуть вказані родичі всіх представників підрозділів, які знаходились на заводі.
Головна мета створення Асоціації - допомогти врятувати військовослужбовців, які знаходились на «Азовсталі». Ми не ділимо наших захисників на «Азов» чи «піхоту» - ми всі разом і будемо боротись, щоб всіх звільнили і всі повернулись додому.
Там були певні умови виходу із «Азовсталі». Не було б наказу вийти, вони б тримали оборону і далі. Ті люди, які давали гарантії безпеки, мають виконати свої зобов’язання.
- Хто безпосередньо давав наказ на вихід?
- Наказ може віддавати лише головнокомандувач армії - пан Залужний, а також Верховний головнокомандувач – президент Володимир Зеленський. І вони не раз про це казали, що «азовці» виконали два накази: перший – тримати оборону, і за цей час держава змогла отримати зброю та інші речі для захисту, другий - зберегти життя та вийти з заводу.
- Але що, на вашу думку, зараз має робити держава?
- Держава має активізувати свої зусилля в юридичній та дипломатичній площині, співпрацювати з іноземними державами, вимагати від них допомоги, апелювати до тих організацій, які брали на себе зобов’язання тримати все під контролем – провести обмін і повернути наших захисників додому.
Суспільство має долучитись до інформаційної війни: тримати у полі зору тему повернення «азовців». Потрібно постійно про це казати, писати, закликати та вимагати від іноземних організацій, щоб вони виконували зобов’язання згідно з міжнародним правом. Важливо, щоб журналісти та блогери постійно розповідали про «азовців»: що є такі люди, які захищали Україну, ризикуючи своїм життям, які отримали найбільшу кількість снарядів, бомб собі на голову, але вистояли.
Багато в чому завдяки їм вистояла в ті дні і Україна. Мій брат зі своїми бойовими побратимами тримали оборону у повній блокаді, без постачання зброї та провізії 83 дні! 83 дні!!!
- Родичі «азовців» були у Туреччині, Ватикані та інших країнах, привертаючи увагу міжнародних лідерів до проблеми врятування захисників «Азовсталі». Хто вам допомагає з організацією міжнародної діяльності?
- Ми перебуваємо у тісному контакті з нашим МЗС. Українські дипломати відкриті і завжди готові допомагати. Якщо у нас є пропозиції і бажання, то всіляко нам допомагають.
Окрім того, в різних країнах світу є люди – і родичі військовослужбовців, які під час військових дій виїхали за кордон, і просто небайдужі представники діаспори, які організовують акції на місцях.
