Ситуація на сході та півдні країни загострюється. Російські окупанти нарощують обстріли в Луганській та Донецькій областях. Критична ситуація на півдні країни, особливо в Маріуполі (дивом нашим морпіхам вдалося вийти з оточення).
Зо дня на день очікується, що Росія посуне на всіх парах на Донбас. А з огляду на любов Путіна до дат, то 50-й день війни може стати знаковою датою для старту великої битви за південний схід України.
Ось основні фактори, які потрібно враховувати, оцінюючи наші можливості та перспективи у битві за Донбас.
Україна має відважних і героїчних воїнів, але зазнає дефіциту необхідного озброєння.
- На жаль, ми не отримуємо стільки зброї, скільки необхідно, щоб якнайшвидше закінчити цю війну. Аби повністю знищити ворога на нашій землі. І щоб виконати ті завдання, які очевидні для кожної нашої людини. Зокрема щоб розблокувати Маріуполь. Якби ми отримали літаки та достатню кількість важкої бронетехніки, необхідну артилерію, ми могли б це зробити, – сказав в одному зі своїх останніх звернень президент Володимир Зеленський.
Військовий експерт Олег Жданов уточнює, що озброєння, яке ми маємо і нам дають західні партнери, є оборонним. Його можна використовувати лише сидячи в окопі. У наступ із ним не підеш. Потрібна потужна артилерія, танки, літаки.
- Коли ми йдемо в наступ, то міняємось місцями із супротивником. У нас має бути техніка та зброя, щоб їх «накривати», знищувати їхню артилерію, вогневі позиції й паралельно мати самим «броню», багато танків. А поки що, зважаючи на все, у нас недостатньо наступальної зброї, - розмірковує Олег Жданов. – Величезний промах України, що багато років зривалося оборонне замовлення. Та й воно було неправильно сформоване. Пам'ятаю прес-конференцію Хомчака (начальник Генштабу у 2019-2020-х рр.) у 2019-му, коли він казав, мовляв, навіщо нам «Вільха» (українська реактивна система залпового вогню) - нам потрібні патрони для автоматів. Пізніше виявилося, що набоїв для автоматів у нас достатньо. А ось "Вільхи" немає. А без РСЗВ у наступ не підеш.
Експерт звертає увагу, що на сьогодні у Росії є перевага у реактивній артилерії. Вона в них майже вдвічі далекобійніша, ніж наша.
- За ствольною артилерією у нас паритет – по ураженню цілей на відстані до 30 км. Але ті системи, які ми просимо у наших партнерів, мають дальність до 60 кілометрів. Якщо їх дадуть, то Україна матиме шалену перевагу. Тоді ми зможемо завдавати вогневої поразки дистанційно і забезпечити дію нашої піхоти на безпечнішому просторі, - каже експерт.
Ще один важливий момент – не вся потрібна зброя, яку гіпотетично можуть надати західні партнери, нам «підходить». Українські військові навчені на радянських зразках техніки, а ось із натовською, на жаль, на ви. Але це можна виправити.
- Україна готова брати імпортну військову техніку та у максимально оперативні терміни переучувати фахівців. Строк навчання залежить від складності озброєння. Але ми маємо достатньо інструкторів, які зможуть навчати, – каже Олег Жданов.
Військовий експерт зазначає, що для того, щоб навчити управляти танком натовського зразка, може піти від тижня до декількох тижнів.
До речі, днями британський міністр збройних сил Джеймс Хіпі повідомив, що українські військові незабаром прибудуть до Великої Британії для навчання поводження з британською бронетехнікою, яку Лондон планує поставити до України.
- 120 броньованих машин (Mastiff) перебувають у процесі підготовки. І українські військові, які їх експлуатуватимуть, найближчими днями прибудуть до Великої Британії, щоб навчитися керувати цими машинами, - сказав міністр в ефірі LBC Radio.
А ось із системами ППО за типом С-300 (такі, які отримали від Словаччини) українські військові знайомі й уміють поводитися. Більше того, саме на базі комплексу С-300 побудовано оборону нашої країни – розгортаємо та захищаємо наше небо. А ось до системи ППО С-400, яку, можливо, Німеччина зможе постачати нам, доведеться ще знайти підхід. Втім, ЗСУ не звикати: наприклад, з Javelin наші воїни дуже швидко освоїлися і навіть американців вражають своєю майстерністю.
- На 112 пострілів – 100 точних влучень у ціль, - зазначили у штаб-квартирі Міноборони США.
З літаками дедалі складніше.
- Керувати літаками, які використовують країни НАТО, наші пілоти не навчені. І для розуміння: у мирний час на навчання пілота витрачається 4-5 років: 2 роки теорії та ще 2 роки льотної практики. Припустимо, що у воєнний час термін навчання можна стиснути до півроку. Але й це для нас наразі неприпустима розкіш. Літаки вже мають підніматися в українське небо та захищати. Тому ми просимо, щоб нам надали авіацію радянського зразка – ті ж Міг-29, - розповідає Олег Жданов. - Пілотів на такі літаки в Україні достатньо.
- У нас є спеціалісти та резерв. До того ж ми можемо мобілізувати тих, хто звільнився за станом здоров'я, але все ще можуть сісти за штурвал і виконувати завдання, - додає військовий експерт.
Коли йдеться про деблокаду Маріуполя та звільнення півдня країни (того ж Херсона), потрібно враховувати два фактори - місцевість та наявність зброї.
- Все, що ми наразі відправимо на деблокаду Маріуполя, практично одразу знищать дорогою - так працюватимуть артилерія, ракети й літаки. Туди потрібно пробиватись поступово з боями. Формувати ударний підрозділ та прикривати його з повітря. А нині ми це собі не можемо дозволити, оскільки немає достатньо важкого озброєння, - аналізує Олег Жданов. – Згадайте перші дні війни: у нас немає ракетних військ, усі колони ворога «палила» наша авіація. Те саме буде з нашою колоною, якщо вона піде на деблокаду Маріуполя.
За словами військового експерта, нам потрібно просуватися широким фронтом та виходити на сам Маріуполь, щоб його деблокувати.
- Така сама ситуація загалом і з усього півдня. Ми не йдемо у широкий наступ півднем країни, намагаємося окремими атакуючими діями видавити супротивника хоча б до Дніпра. Я вже не кажу про форсування річки. Форсування для нас на сьогодні є нездійсненним завданням, оскільки немає засобів для летального ураження супротивника, - додає Олег Жданов.