Вранці у четвер на кордонах у західних областях панувало затишшя. У більшості пунктів пропуску людей та машин не було взагалі – прикордонники на кордонах із Молдовою, Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею нудьгували. Працюють додаткові пішохідні переходи у пунктах пропуску Краковець та Грушов.
Невелика черга з 50 пішоходів була у пункті пропуску Грушов – Будомеж у Львівській області та у Краківці – 30 осіб. У Малих Селменцях біля Ужгорода, пункті пропуску зі Словаччиною – 20 пішоходів. Інші - абсолютно порожні.
До обіду кількість пішоходів у деяких пунктах, наприклад у Порубному біля Румунії, збільшилася до сотні людей, а машин - до 40, авто скупчилися в пункті пропуску до Словаччини в Ужгороді. В інших - так само тихо. Перша хвиля біженців схлинула.
У перші дні війни на кордонах розповідали про величезні черги від 15 до 50 км. Наразі таких немає ніде - поки що...
Такі черги раніше пояснювали затримкою через чоловіків призовного віку, котрі намагалися знайти лазівку, умовити прикордонника пропустити їх. Ще один типаж біля кордону, знайомий нам у поліклініках: «Я тільки спитати!» Проїжджають уперед «запитати», а там хтось та й пропустить.
Виїжджають не лише жителі столиці та Київської області, північних та східних областей, в яких люди живуть під бомбардуванням та завиванням сирен, а й поки що мирних західних.
Першого дня війни зі Львівської області виїхала 40-річна Юлія з донькою. У її Бродах першого дня обстріляли військову частину, яка розташована поряд з будинками.
- Біля польського кордону можна взяти чай чи каву, є намет, де зігрітись. Безкоштовно. Черга йде доволі швидко, – розповідає «КП" в Україні» Юлія. – З того боку – багато машин, є буси, які відвозять людей далі до польських міст, до пунктів прийому біженців чи на вокзали, до аеропортів. Забирають безкоштовно, пропонують житло. Мене забрав від кордону поляк, у якого я раніше працювала. Виділив нам велику кімнату у напівпідвальному приміщенні. Воно облаштоване - тут же, далі коридором, є туалет і душ, трохи далі - кухня. Може, ще когось підселить. Є ще одне ліжко.
Зі Львова також виїхала 47-річна Ольга - до сина.
- Біля кордону з обох боків пропонують ковдри, подушки, пледи – все мало не нове. Поляки ставляться дуже добре, – розповідає нам Ольга. - Гори бутербродів, пропонують «хербату» – чай, «зупу» – суп. Від кордону бусами людей відвозять до найближчих пунктів для біженців.
Таких пунктів уздовж польського кордону відкрили сім – вони працюють у Дорогуську, Довгобичуві, Зосині та Гребенному у Люблінському воєводстві та у Корчовій, Медиці, Кросьценку та Будомежі – у Підкарпатському.
– Мене забрав додому поляк, у якого дружина українка, – продовжує Ольга. - Поселили з усіма зручностями, як у готель, – ліжко чисте, всі зручності, на кухні бери що хочеш. Якщо потрібно, знаходять одяг та взуття. Сьогодні пропонував відвезти мене на ринок.
Допомагають українцям і на кордонах інших країн у західних областях. Так, 33-річна Тетяна з дитиною перетинала пішохідний пункт пропуску Малі Селменці на кордоні зі Словаччиною в Ужгороді ще першого дня війни. Дістатися сюди від міста можна за 20 хвилин автобусом.
- Перед нами була велика черга – ми були 92-і. Але пройшли кордон за 40 хвилин, – розповідає Тетяна. – Від Львова їхали поїздом. Якщо взяти квитки в купе - будете хоча б сидіти, але все одно в плацкарті. По обидва боки кордону пропонують чай, каву, пледи, є місця, щоб зігрітися, – нічого не бракує.
З української боку перевірка займає більше часу, особливо, за словами Тетяни, якщо їдете з дитиною: уточнюють підстави для виїзду дитини. Але пускають усіх. Словаки одразу ставлять штамп.
– Звідси багато машин, які везуть людей далі. Є автобуси – на Кошице, Прагу та Будапешт, вони безкоштовні, – розповідає Тетяна. - Чекати на їх прибуття можна в наметах, що опалюються.
Селити у себе чи пропонувати ночівлю українцям словаки не поспішають. Але є шелтери для біженців, де можна жити безплатно. Ціни на житло, за словами Тетяни, яка працює в ІТ, кусаються, і дуже сильно.
Перейшовши кордон, українці можуть звернутися до волонтерів Червоного Хреста та католицького товариства – вони тут усюди, допомагають та розповідають, хто може відвезти, де можна поспати чи поїсти.
Потяги у Словаччині для українців теж безкоштовні – але лише стоячі місця. Щоб сісти, треба купувати місце. За словами Тетяни, квиток у такому поїзді сполученням Кошице - Будапешт коштує два євро. Від самого кордону зі Словаччиною поїздів немає.
Де українці зможуть безкоштовно сісти на потяг, у Фейсбуці повідомив народний депутат Олексій Гончаренко. Щоб вас пустили у вагон без квитка, здебільшого потрібно пред'явити лише український паспорт.
Австрія
Проїзд у муніципальному транспорті Відня теж безкоштовний.
Бельгія
Безкоштовний проїзд поїздами SNCB до будь-якого пункту призначення в Бельгії та за її межами.
Для безкоштовного проїзду на швидкісних поїздах TGV та Thalys звертайтесь до міжнародних кас SNCB для отримання спеціального квитка. Для проїзду на швидкісних поїздах Eurostar – до персоналу терміналу Channel Terminal на вокзалі Brussels – Midi.
Угорщина
Безкоштовний проїзд поїздами MAV-START по всій території Угорщини.
Грузія
Безкоштовний проїзд усіма маршрутами.
Німеччина
Німецький залізничний перевізник Deutche Bahn безкоштовно перевозить українських біженців усіма потягами далекого сполучення з Польщі до Німеччини.
Нідерланди
Безкоштовний денний квиток на 24 години на будь-який поїзд.
Польща
Безкоштовні внутрішні перевезення здійснюються 2-м класом у поїздах категорії економ TLK та IC PKP Intercity. Перед поїздкою пасажирам потрібно отримати безкоштовний квиток у касі або у кондуктора.
Словаччина
Безкоштовно возять залізнична компанія Словацької Республіки (ZSSK) та автобусний перевізник Slovak Lines.
Фінляндія
Фінський залізничний перевізник VR
Франція
Безкоштовний проїзд поїздами SNFC.
Чехія
Leo Express та CD. До речі, CD ще й виконує гуманітарні рейси від польсько-українського та словацько-українського кордонів до Чехії.