Від завтрашнього ранку всі кияни мають ходити у смугастому одязі на честь настання року Тигра. Таке рішення ухвалили столичні депутати. Чи могли прийняти?
Хтось із вас замислювався над питанням, де знаходиться межа повноважень місцевої влади? Що вони можуть змусити вас робити, а що ні? А варто було б знати.
Ідею матеріалу нам підкинуло рішення міської влади Каховки: депутати перейнялися кількістю тварин, які місцеві жителі можуть тримати у себе вдома. Згідно з документом, допускається не більше трьох домашніх тварин: два коти і один пес, два пси і один кіт або три коти. І так далі…
А якщо вдома канарка? Її рахувати як десяту частину кота? А удава - як 38 папуг?
У Каховській міській територіальній громаді «КП" в Україні» заспокоїли: йдеться про рекомендації, а не конкретну заборону. Впливати на те, скільки у вас у будинку тварин, місцева влада не може. А от обкласти утримання тварин податками - так.
- У Верховній Раді лежить законопроект №3796 щодо реєстрації домашніх тварин. Після того як його приймуть, недовго чекатиме рішення від місцевих депутатів, наприклад, включення до структури тарифу на обслуговування прибудинкової території коефіцієнта за утримання тварин. Або рішення запровадити місцевий податок і так регулювати чисельність свійських тварин у квартирах, - пояснює суть повноважень місцевої влади екс-депутат Броварської міської ради Ірина Никитчина.
Але кого тримати вдома – тигрів, вовків, ведмедів, отруйних змій чи крокодилів – законом не обумовлено. Хоча прецедентів цілком досить. Згадайте тигрів із Жукова острова або знайдену біля житлового будинку мертву індійську кобру.
Почнемо з хорошого: місцева влада не всесильна. І, наприклад, не може змусити людей ходити вулицею в одязі зеленого кольору. Або повісити на роботі портрет градоначальника.
Не мають права місцеві депутати зобов'язати громадян харчуватися виключно здоровою їжею. Це порушення права і свободи людини. Не може влада змусити вас ходити на роботу, хоча у «совку» була кримінальна стаття за дармоїдство.
Не можна зобов'язати пенсіонерів ходити в магазин з 8-ї до 10-ї ранку, пообіцявши обов'язкову знижку в 50% на товари. Це, по-перше, обмеження свободи людини у її праві на пересування, а по-друге, нав'язані знижки, втручання у роботу приватного бізнесу.
Але деякі важелі відносно вашого приватного життя у місцевих депутатів таки є. Наприклад, ви не можете самостійно розпоряджатися фасадом будинку, якщо він знаходиться в історичній зоні міста.
- Визначати колір, матеріал вхідних дверей та вікон – цілком реальна річ для місцевих депутатів. Багато міст пішло шляхом розробки дизайн-коду міста, – пояснює Ірина Микитчина.
А ось визначати марку (виробника) цих дверей та вікон влада не може: це грубе втручання у ринкову економіку. У неісторичних районах - склити або не склити балкон і в який колір його фарбувати - вирішує сам мешканець.
В Україні дороги за своїм типом фінансування поділяються на три види: обласної, районної та міської ради. Відповідно за організацію дорожнього руху та наявність парковок на кожній конкретній ділянці відповідає той, хто дає гроші.
Тому, наприклад, створення пішохідно-велосипедних зон – компетенція місцевих органів самоврядування. Але треба погоджувати із патрульною поліцією.
– У ДАІ існували цілі відділи, де були інженери, з якими й узгоджували подібні рішення. У патрульній поліції наявність таких відділів жодною «нормативкою» не обумовлена, тому все перетворилося на формальність. Тож коли архітектор планує квартал і просить дати оцінку про те, наскільки це безпечно і чи не спричинить затори - у патрульній поліції кваліфіковано відповісти не зможуть, - вважає столичний правозахисник Володимир Караваєв.
Щоправда, кілька років тому в Україні з'явилися аудитори дорожньої безпеки. Але їх близько двадцяти чоловік і вони працюють лише на великих дорогах та магістралях - на решту сил не вистачає.
Тож зробити частину міста пішохідно-велосипедною влада може. А от змусити вас пересісти з машини на велосипед – ні.
Небагато теорії… Повноваження місцевої влади регулюються Законом «Про місцеве самоврядування в Україні».
Місцева влада має право, зокрема, на:
- затвердження місцевих містобудівних програм та генпланів забудови;
- встановлення правил благоустрою території населеного пункту, забезпечення у ньому чистоти та порядку, торгівлі на ринках, дотримання тиші у громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність;
- встановлення заборони продажу пива (окрім безалкогольного) та будь-якого алкоголю у визначений час.
Наболіло
Головне лихо Києва – це затори. Чому місцева влада перед ними безсила?
– У будь-якому місті є генеральний план забудови. А до нього - розтлумачення територіальної та зональної забудов. Генеральна - це все місто, а зональна - остання і детальна. Розрахунки щодо транспорту та пішоходів проводяться лише на рівні генерального плану. Вираховують ширину доріг, кількість розв'язок, парковок тощо, – пояснює Володимир Караваєв. – Коли відбувається територіальна чи зональна забудова, ніхто розрахунків не робить. І на практиці за генпланом вказано 9-поверховий будинок, а у вужчій (зональній) забудові цей будинок має вже 24 поверхи. Тож усі попередні розрахунки не мають сенса. Дороги не відповідають реальній кількості машин. І це проблема всіх українських міст.