Array ( [0] => 2829 [1] => 2836 [2] => 2850 [3] => 2860 [4] => 2871 [5] => 2883 [6] => 2890 [7] => 2898 [8] => 2921 ) 1
0
Завантажити ще

Аліментник і судимий: яких не беруть у заступники міністрів

Аліментник і судимий: яких не беруть у заступники міністрів
Фото: facebook.com/KabminUA

Скандального заступника голови МВС Олександра Гогілашвілі звільнено. Але питання призначення, враховуючи неоднозначну біографію, залишаються відкритими. Як взагалі призначають заступників міністрів, скільки їх може бути і які вимоги до них висувають? «КП в Україні» знайшла відповіді на ці та інші питання.

1. Скільки у міністра може бути заступників?

Сьогодні у 19 наших міністрів є 93 заступники. Найбільше заступників – по 7 – у міністра юстиції Дениса Малюськи, голови Мінрегіону Олексія Чернишова і, до звільнення Гогілашвілі, у шефа МВС Дениса Монастирського. Найменше у міністра стратегічної промисловості Павла Рябікіна – лише один – і міністра аграрної політики Романа Лещенка – два.

Незрозуміло чому останні економлять, адже ліміт на кількість заступників законом не встановлено. Що дає право міністру звертатися до прем'єра із проханням збільшити чи зменшити кількість заступників. Фінальне рішення ухвалюється під час голосування уряду.

У сучасних українських реаліях практично в кожному міністерстві є заступники міністра, які займаються питаннями цифрової трансформації, європейської інтеграції та відповідальний за боротьбу з корупцією.

2. Як ухвалюють рішення про призначення?

Жодних конкурсів на зайняття цієї посади немає! Закон «Про центральні органи виконавчої влади» встановлює, що першого заступника, заступника міністра призначає/звільняє Кабмін за поданням прем'єр-міністра та відповідно до пропозицій профільного міністра. А той може запропонувати будь-кого.

"КП в Україні" поспілкувалася з двома колишніми міністрами, і вони озвучили п'ять типових кейсів кадрових рішень.

Перший – заступниками міністра стають справді професійні люди, які зуби з'їли у цій сфері. Як приклад наводять прізвище заступника міністра регіонального розвитку В'ячеслава Негоди.

- Негода - та людина, яка розповість і пояснить про реформу децентралізації краще за самого міністра. Глиба, – каже наш співрозмовник.

Другий кейс – протеже Заходу. Нерідко високі посади в міністерствах одержують люди, пов'язані з грантовими програмами в Україні, що фінансуються США чи ЄС. Наочний приклад - Мустафа Найєм, який нещодавно став заступником міністра інфраструктури. Або народний депутат від «Голосу» Ольга Стефанишина, яка у 2018 році була призначена заступником міністра охорони здоров'я Уляни Супрун.

Третій – квота прем'єр-міністра. Главі уряду потрібні свої очі та вуха у ключових для нього відомствах. Знаючі люди розповідають, що перед призначенням на посаду прем'єра кандидат озвучує свої «хотєлки», серед яких і призначення своїх людей до різних міністерств.

- Коли прем'єром став Володимир Гройсман, він захотів свою людину у Мінагрополітики. В ультимативній формі був призначений на посаду заступника міністра Тараса Кутового ставленик Гройсмана Максим Мартинюк. Він же потім і став тіньовим міністром аграрки, – каже один із колишніх міністрів часів президента Петра Порошенка.

Четвертий – побажання (вимоги) Офісу президента. Лише іноді відбувається осічка. Близько шести років тому, гучно грюкнувши дверима, пішов з посади міністра економіки Айварас Абромавичус. Він потім пояснив, що не погодився з тим, що йому нав'язують «власного» заступника міністра економіки, який би відповідав за «Нафтогаз» та інші державні підприємства.

- Кандидат просто приніс повний пакет документів для призначення та заявив: «Я хочу стати вашим заступником. Я в команді Кононенка (народний депутат від БПП 8-го скликання, армійський друг п'ятого президента Петра Порошенка. – Авт.), і моя кандидатура вже узгоджена нагорі». Після цього мені надійшов дзвінок з АП із наполегливою рекомендацією взяти цю людину, а також ще одну – на посаду заступника з оборони. На що я відповів: "Я частиною цього дерибану не буду", - і попросив, щоб мене звільнили, - розповідав Абромавичус.

П'ятий кейс – особистісні стосунки. Так, у 2019 році Кабмін звільнив заступника міністра інфраструктури Олександру Клітіну. Її прізвище вперше голосно прозвучало, коли в ЗМІ потрапили записи так званого «Криворіжгейту». Там був епізод, в якому учасники розмови обговорюють призначення Клітіної завдяки любовним стосункам.

Сама Олександра Клітіна публічно заперечувала таку версію, заявляючи, що стала заступником міністра виключно завдяки своєму професіоналізму.

3. Які вимоги висуваються до кандидатів?

Незважаючи на те, що найчастіше заступниками міністра призначають людей виходячи із суб'єктивних міркувань, на законодавчому рівні прописані чіткі вимоги до претендентів.

Стати заступником міністра може громадянин України, який має право голосу, вищу освіту та сертифікат щодо належного рівня володіння українською мовою.

У заступники міністра не пустять, якщо кандидат має судимість (погашена і знята не в рахунок) або ж він притягувався до адміністративної відповідальності за корупційне діяння. Злісним неплатникам аліментів (якщо не платив понад пів року) також закрито дорогу у заступники міністра.

4. Хто та як перевіряє кандидатів?

За всіма здобувачами на посаду заступника міністра за їх письмовою згодою проводиться спеціальна антикорупційна перевірка. Її проводить міністр чи профільний зам. Перевіряється, чи не притягувався кандидат до кримінальної (адміністративної) відповідальності за скоєння корупційного злочину, участь у корпоративних правах, достовірність даних у е-декларації, стан здоров'я (чи не перебуває на обліку у психдиспансері або наркологічному відділенні), достовірність диплома про вищу освіту ( отримання наукового ступеня).

Довідка "КП"

У якого міністра скільки заступників

Усього 93 заступники міністрів на 19 міністерств.

У міністра юстиції Дениса Малюськи - 7

У міністра регіонального розвитку Олексія Чернишова – 7

У голови МВС Дениса Монастирського – 6 (було 7)

У міністра фінансів Сергія Марченка - 6

У міністра охорони здоров'я Віктора Ляшка – 6

У міністра освіти Сергія Шкарлета - 6

У міністра спорту Вадима Гутцайта – 6

У міністра оборони Олексія Резнікова - 5

У міністра культури Олександра Ткаченка - 5

У міністра інфраструктури Олександра Кубракова - 5

У міністра соцполітики Марини Лазебної - 5

У міністра реінтеграції Ірини Верещук - 5

У міністра цифрової трансформації Михайла Федорова - 5

У міністра економіки Юлії Свириденко - 4

У міністра енергетики Германа Галущенка – 4

У глави МЗС Дмитра Кулеби – 4 (з них одне місце вакантно)

У міністра у справах ветеранів Юлії Лапутіної - 4

У міністра агрополітики Романа Лещенка - 2

У міністра стратегпрому Павла Рябікіна – 1.