Жителі Донбасу президенту України: Коли?
Президент України Володимир Зеленський дає свою щорічну прес-конференцію. Напевно українські журналісти зададуть йому дуже багато питань (в минулому році президент відповідав три години). Але, здається, серед них не буде тих, які могли б поставити йому жителі Донбасу, особливо непідконтрольною йому частини. А у них завжди є що запитати.
Ось, наприклад, перше питання до президента України від мене, жителя непідконтрольною частини Донбасу, такий - коли?
Далі я не продовжую, хай би він сам прикинув, що я маю на увазі. Повинен же глава держави знати сподівання своїх співгромадян, що опинилися на окупованій території? Або з очей геть з серця геть? Або вже не співгромадян?
Ще було б непогано, щоб президент пояснив, що взагалі відбувається в столиці нашої держави? Тому що ми реально не розуміємо. Може, він нарешті розповість, що це за постійні пікети, гасла, обшуки, штурми, кримінальні справи та суди? Як це вплинуло на рівень життя в країні? Чи стало краще і вільніше дихати українцям?
Президент не знає, але на окупованих територіях новин з України присвячена ціла передача з претензією на гумор. Називається "Щеневмерла". Вони там намагаються жартувати, і саме приголомшливе - українські політичні селебріті щодня підкидають їм теми для обсмоктування.
Може, президенту і байдуже, про що і як вони там жартують, але проукраїнським жителям Донецька поки реально прикро за свою країну. І ось питання: вам-то самим, що живуть на вільній території, як? Ніде не свербить? Іспанська сором очі не виїдає?
Питання про переселенців, напевно, ставити вже не варто. Про їхнє життя-буття, про захист прав, про їхнє майбутнє. Або раз не буянят і не мітингують - значить, все нормально? А квартири для них, які втратили своє рідне житло, можна і в лотерею розіграти. Так би мовити, нехай сліпий жереб, а не держава вирішує, як і де жити біженцям в своїй країні.
Ось про що сильно хотілося б запитати - так це про групи переговірників. Пане президенте, ви всерйоз сподіваєтеся щось вирішити шляхом переговорів - або ми маємо справу з нескінченним серіалом під назвою "Мінські переговори"? Ослу зрозуміло, що ніякого консенсусу в найближчі десять років не буде, зате дивні дядьки й тітки, які називають себе "міністрами ЛДНР" будуть як і раніше думати, що вони фігури світової величини. Чи потрібні вам ці один-раз-у-дві-тижневі збори біля екранів? А нам?
Оскільки жителю непідконтрольного Донбасу мовчати вже набридло, він би голосно запитав: Придністров'я? Боснія? Абхазія? Який з цих сценаріїв конкретно виповнюється зараз на Донбасі? І в залежності від відповіді, вирішував би: послухати свій інстинкт самозбереження й переносити звідти ноги або вірити в чудеса і чекати звільнення.
Але схоже, докричатися до гаранта Конституції на цій прес-конференції, як і на всіх інших, не вийде. Йому поставлять не надто складні питання про "Великий будівництві" і інвестиційних нянь, він помахає олігархам, корупціонерам і деяким депутатам, акуратно обійде можливий гостре питання про зустріч з Путіним і нагадає про те, що Донбас - це Україна, але...
В цьому випадку можна було б після прес-конференції підійти до гаранта конституційних прав і запропонувати йому проінспектувати державний кордон. Можна не всю - лише одна дільниця, на пункті пропуску "Гоптівка", наприклад. Послухати, що говорять українці з донецькою пропискою, які тільки що проїхали більше тисячі кілометрів, а якісь люди при посадах і погонах обшукують їх аки наглядачі в Гуантанамо, пропонують за гроші "повирішувати Дію" і "утрясти по штрафам, протокол же довго складати".
Знаєте, скільки складається протокол за незаконне перетинання держкордону України, нехай навіть і внаслідок вимушених обставин? Учасники події підрахували: півтори години. Один листок. А можна було "Грошей" розрахуватися - і вільний.
Напевно, президент не знає, хто такий "Гриша". Це Григорій Сковорода. До речі, це його обличчя зображено на 500-гривневій купюрі.
Втім, що вже говорити. Думаю, ми почуємо рівно те ж, що і рік тому 20 травня. Тоді ми дуже сподівалися, що після запитань-відповідей почнуться справи-рішення. На жаль, ви, Володимире Олександровичу, просто ще один президент, який не знає, як вчинити з Донбасом і живуть там людьми. Шанси на зміни, звичайно, ще є, але щось підказує, що вони розвіються дуже скоро. Інтуїція, як ви знаєте. Ось і думайте.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
