Тварини у Чорнобилі через 40 років: вовки-мутанти, чорні жаби та міф про синіх собак
Через 40 років після однієї з найстрашніших екологічних катастроф людства – аварії на Чорнобильській АЕС 26 квітня 1986 року – місцева зона відчуження стала приводом для обговорення та появи різних теорій і міфів. Найпоширеніший міф: Чорнобильська зона відчуження населена тваринами-мутантами. І, як виявилося, не все те міф, що ним здається. Журналістка Коротко про розбиралася, де правда, а де - вигадка.
Мутанти? Так, але ні...
Відразу після аварії і протягом ще кілька років про тварин у Чорнобильській зоні відчуження розповідали всяке. Мовляв, радіація породила жахливих мутантів: гігантських тварин, двоголових вовків, істот, що світяться, жахливих щурів і т.п.
А що насправді?
З 1986 року у Чорнобилі продовжують жити численні види тварин: вовки, олені, дикі кабани, зубри, лисиці, євразійські рисі, лосі, бурі ведмеді, європейські зубри та коні Пржевальського. Причому останніх навіть побільшало, ніж було до аварії. Тобто можна сказати, що в цьому «покинутому світі» з'явилися разючі приклади виживання та адаптації.
До речі, крім коней Пржевальського, в зоні розмножилися рисі і зубри, що повернулися після того, як зникли на довгі роки з цього «заповідника».
Повернувся до Чорнобиля і великий плямистий орлан, який зник із цього району одразу після аварії на ЧАЕС. У 2019 році було зафіксовано чотири пари орланів, а в білоруській частині зони – щонайменше 13 пар. Сьогодні цей регіон є єдиним місцем у світі, де розмножується цей рідкісний вид.
І хоча образ «триголових мутантів Чорнобиля», який використовується в кіно і книжках, все-таки більше міф, слід визнати, що частка істини про мутацію є. У мешканців зони відчуження справді відбулися генетичні зміни, цілком природні для таких явищ, як виживання та адаптація після хронічного радіаційного впливу. Тож у науковому сенсі слова тварини-мутанти в Чорнобилі є: у них змінена ДНК та є інші ознаки боротьби за виживання.
Птахів, як кажуть закордонні вчені, стало менше, але вони є. Фото: ФБ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Ну дуже темношкірі жаби
Дослідження американського біолога Тімоті Мюссо та його французького колеги Андерса Меллера показали, що в Чорнобильській зоні відчуження поменшало комах та птахів. А ті пернаті, що залишилися, мають проблеми із зором (катаракта), у них зменшився мозок, вони частково втратили здатність до відтворення потомства та ін. Результати дослідження були опубліковані у виданні National Geographic.
Вражаючу фізичну зміну зазнала східна деревна жаба виду Hyla orientalis, яка мешкає в Чорнобилі. Дослідження іспанських вчених показало, що жаби там не зелені, а майже чорні. Їхня шкіра містить темніший пігмент, ніж у особин того ж виду за межами зони відчуження. Підвищене вироблення меланіну у цих жаб створює більш темну шкіру і фактично поглинає і розсіює радіаційне опромінення. Темніші особини краще перенесли радіаційний стрес і залишили більше потомства. Це не зовсім мутація, а природний відбір.
Лисиці у Чорнобильській зоні теж прижилися – але фотографуватися не люблять. Фото: ФБ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Вовки проти раку
У вовків, які мешкають у Чорнобилі, також спостерігаються ознаки адаптації. Дослідження показали, що ці тварини живуть у зоні з радіацією, що у 6 (!) разів перевищує межі безпечного впливу для людини. Незважаючи на це, вовки не лише вижили, а й збільшили свою чисельність.
Також вчені виявили, що деякі вовки можуть розвивати генетичну стійкість до ракових захворювань. У них виявляють особливості, потенційно пов'язані з імунною відповіддю та стійкістю до онкологічних процесів. Це поки що область активних досліджень, а не остаточно доведений факт. Але напрямок серйозний і обговорюється в англомовній науковій пресі, повідомляє видання Popular Mechanics.
Вчені кажуть, що чорнобильські вовки найцікавіші для вивчення. Вони є найвищими хижаками, тобто вершиною харчового ланцюга, яка у Чорнобилі насичена радіацією. Тварини змушені харчуватися опроміненими жертвами, які їли опромінені рослини, які виросли на опроміненому ґрунті. І при таких складових популяція вовка в Чорнобильському заповіднику в сім разів щільніша, ніж у природних зонах сусідньої Білорусі, де вони охороняються. Як нам така аномалія?
Вовки, може, й мутували, але ні на зовнішності, ні на поведінці це не позначається. Фото: ФБ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Коні Пржевальського перемогли радіацію...
Одним із позитивних прикладів адаптації є успішне відновлення популяції коней Пржевальського у Чорнобилі. Ці коні, які були завезені в зону у 1990-ті роки, не лише прижилися, а й почали розмножуватися, незважаючи на радіаційну небезпеку. Вчені приголомшено погодилися з тим, що конячки переживають радіаційну небезпеку швидше і легше, ніж загрози від людини – полювання та руйнування довкілля їхнього проживання.
Коні Пржевальського переживають у Чорнобильській зоні справжнє відродження. Фото: ФБ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
…а кабани їдять радіоактивні гриби
Кабани, відомі своєю схильністю до поїдання грибів у будь-яких кількостях, стали важливим об'єктом досліджень у Чорнобилі. Тут цікаво: через те що гриби накопичують радіонукліди, кабани, поїдаючи їх, самі стають джерелом радіоактивних елементів у харчовому ланцюзі.
Кабани не тільки нормально їдять гриби з радіацією, але й почуваються дуже бадьоро. Фото: ФБ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
Феномен синіх собак
Найближчі сусіди вовка серед ссавців – собаки – у Чорнобилі також показують зміни на генетичному рівні. І поки що невідомо, що це і як це. Тож можна починати лякатися і вимовляти з жахом слово «мутанти».
Іноземна громадська організація «Собаки Чорнобиля», яка відловлює бездомних собак, вакцинує їх та маркує, повідомила, що багато з нинішніх чорнобильських собак є нащадками покинутих свійських тварин евакуйованих мешканців, які жили в цьому районі, але так і не змогли повернутися. За даними організації, близько 250 собак блукають територією Чорнобильської АЕС, а ще близько 225 живуть у сусідньому місті Чорнобиль. Відомо, що їх геноми також зазнавали наукових досліджень.
Особливих відмінностей знайдено не було, доки нещодавно в інтернеті не з'явились відео із абсолютно синіми чорнобильськими собаками. Це викликало чимало запитань: може, голубуватий відтінок став візуальним доказом того, що генетичні зміни, що накопичилися, вплинули на зовнішній вигляд чорнобильських собак?
Вчений світ верескнув від захвату, проте «Собаки Чорнобиля» швидко повернули ентузіастів з небес на землю.
«Хоча чорнобильські собаки, можливо, генетично відрізняються від своїх східноєвропейських сусідів, їхній синій колір, швидше за все, пояснюється дуже характерною для собак причиною: вони валялися в якійсь огидній хімічній субстанції, - заявили в організації. - Собаки якимось чином дісталися до переносного туалету і повалялися в синій фарбі. Крім дивного забарвлення, собаки в іншому активні та здорові».
Сині собаки справді були – вивалялися в якійсь хімічній гидоті. Фото: facebook.com/DogsofChernobyl
А хробакам все одно
Чорнобильська зона відчуження стала центром генетичних досліджень. І поки собаки та птиці еволюціонують, принаймні одна тварина – звичайний черв'як – мабуть, зовсім не постраждала від впливу радіації за минулі десятиліття.
Вчені зі США та України відвідали зону відчуження, щоб вивчити тривалий вплив радіації на хробаків. І несподівано з'ясувалося, що геноми черв'яків не порушені високорівневою радіацією. Результати дослідження були опубліковані в журналі Proceedings of the National Academy of Sciences (PNAS).
Всі 40 років Чорнобиль був символом екологічної катастрофи, чим він, безумовно, і є. Але останнім часом Чорнобильська зона відчуження все більше нагадує безпрецедентну нагоду для наукових досліджень. Відсутність людини (полювання, сільського господарства, доріг, промисловості) у багатьох місцях виявилася для природи вигіднішою, ніж її присутність. Але це не означає, що радіація нешкідлива, просто людський фактор шкодив сильніше.
Місцеві корови бояться хіба що вовків. І це – не факт. Фото: ФБ Чорнобильський Радіаційно-екологічний Біосферний Заповідник
На тему
Після ядерної аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році поряд була створена зона відчуження площею 2600 кв. км. З того часу вона "випадково" перетворилася на заповідник дикої природи і велику «лабораторію» відновлення дикої природи. Там заборонено проживання людей та комерційну діяльність. Відсутність людської активності призвела до появи в зоні численних популяцій великих ссавців і не тільки.
