45-річна пацієнтка Наталія Дзісяк згасала через рідкісну хворобу крові – апластичну анемію. А її 19-річна дочка була готова на все, аби лише врятувати найріднішу людину. Ризикнули виконати операцію медики львівської лікарні святого Пантелеймона, повідомили у Першому медоб’єднанні Львова.
45-річна Наталія Дзісяк з Тернополя - одна з 2−3 людей на мільйон. Саме у такої кількості пацієнтів щороку діагностують цю рідкісну недугу. Ще в лютому Наталія перенесла вірусне захворювання, і її імунна система дала збій. З'явилася сильна слабкість, а шкіра стала неприродно блідою. Жінка вирішила здати аналізи. Так лікарі діагностували у Наталії апластичну анемію — рідкісне та надзвичайно небезпечне захворювання крові, за якого кістковий мозок повністю перестає виробляти найважливіші типи клітин крові - еритроцити, лейкоцити й тромбоцити.
- Мені сказали, що моя кров порожня. Першою думкою було: чому саме я? Я багато плакала, але все ж повірила, що Бог і лікарі допоможуть мені, - розповідає Наталія, яку після постановки діагнозу тернопільські медики скерували до лікарню святого Пантелеймона Першого медоб'єднання Львова.
За показами пацієнтці була необхідна трансплантація кісткового мозку, однак найбільшою проблемою став пошук донора із сумісністю 10/10 або 9/10. Серед міжнародних реєстрів знайшовся донор, але на нього треба було чекати місяцями.
- Ми ж не могли стільки чекати, адже стан Наталії стрімко погіршувався, в неї вже було грибкове ураження печінки, її організм практично не мав імунітету, і навіть звичайна вірусна хвороба могла стати смертельною, - каже завідувач відділення трансплантації кісткового мозку лікарні святого Пантелеймона Соломія Глуховська.
Доноркою вирішила стати дочка пацієнтки, 19-річна Катерина, яка дуже боялася втратити маму. Їхня сумісність становить лише 50%. Втім, лікарі вирішили все ж ризикнути, бо інших шляхів для порятунку пацієнтки не залишалося.
Таке рішення — про проведення трансплантації кісткового мозку із сумісністю в 50% - медики лікарні св. Пантелеймона у Львові ухвалили вже втретє. І кожного разу - це вибір між втратою пацієнта та єдиним, хоча й невисоким, шансом на порятунок.
Наталію підготували до трансплантації. Спершу вона пройшла курс хіміотерапії. Паралельно лікарі виконали стимуляцію та забір донорських клітин кісткового мозку в дочки пацієнтки. І останній та найважливіший етап — це сама алогенна гаплоідентична трансплантація кісткового мозку. Її виконали методом звичайної інфузії, що подібний до переливання крові.
А далі було найскладніше - перебудова імунної системи після пересадки. У цей період головним завданням медиків було не допустити, щоб донорські клітини почали атакувати організм реципієнтки. Будь-яка вірусна або ж бактеріальна інфекція могла вбити Наталію, тому майже 3 тижні після операції вона перебувала в спеціально облаштованій ізольованій палаті.
Нині минув уже місяць після пересадки стовбурових клітин. Наталію виписують додому. Вона безмежно вдячна лікарям та Богові за порятунок. І, звісно, донечці, яка радіє, що допомогла мамі впоратися із небезпечною недугою.