Глибокого тилу більше немає: мешканців усієї Донецької області закликають їхати заради порятунку життя
Керівництво Донецької області закликало мешканців регіону евакуюватися.
"Проживання на території Донецької області несе постійну небезпеку. Евакуюйтеся, поки це ще можливо! Бережіть своїх близьких і не наражайте їх на небезпеку!" – так щодня завершує зведення про наслідки бойових дій на території області голова Донецької обласної військової адміністрації (ОВА) Вадим Філашкін.
Мається на увазі, що безпечних місць на Донеччині більше не залишилося, війна вже добралася до кордонів із Дніпропетровською та Харківською областями, і залишатися тут – це як грати у смертельну лотерею зі ставкою у життя. Коротко про – про ситуацію на сході України.
Інформаційна плутанина
У соцмережах – відчай та емоційна гойдалка. Офіційні зведення бадьорять: «відбили», «звільнили», «припинили», «контратакували» тощо. Неофіційні повідомлення наводять жах: «захоплено, «окуповано», «зруйновано», «убито». Публікуються відверті пости українських солдатів уперемішку із явно фейковими «одкровеннями» російських. Обивателі божеволіють, намагаючись зрозуміти, кому вірити і що насправді відбувається.
Однозначно одне: Донецький регіон планомірно та щодня знищується. Автомобільні дороги перетворилися на смертельні пастки, залізничні (а пасажирські поїзди до Донецької області більше не курсують) – на кинутий металобрухт. Ті, кому пропонується негайно виїхати заради порятунку життя, змушені будуть це робити здебільшого ґрунтовками та стежками в лісопосадках – і не дай боже нарватися на міну. Зрозуміло, що військові не зможуть вивезти всіх на своїх броньованих авто.
- Глибокого тилу більше немає, – кажуть самі військовослужбовці. Ті, хто наївно вірив словам Путіна, мовляв, вся Україна не потрібна, тільки Донбас, а потім російська армія зупиниться, можуть відкрити зведення та почитати про диверсантів на півночі області та явний намір наступати на Дніпро, Харків, Запоріжжя – «споконвічно російські міста», як твердять їхні історики.
Святогірськ – курортна перлина Донецької області - зараз стоїть у руїнах. Фото: Скотт Петерсон/Getty Images
Щодня під обстрілами
Дружківка, Слов'янськ, Краматорськ, Покровськ, Мирноград, Лиман, Добропілля… Там уже практично неможливо жити: електрики, як і газу, і тепла, і води, скоріше немає, ніж є – обстріли залишили місцевих мешканців без елементарних побутових зручностей. Ворог, не замислюючись над гуманітарними складовими війни, б'є по лікарнях та енергетичних центрах, прострілює дороги.
За останній тиждень із Донецької області було евакуйовано до 600 осіб, як повідомила обладміністрація. Усього ж на підконтрольних Україні територіях регіону залишаються 196,2 тисячі цивільних (на початку 2014 року в Донецькій області проживало 4 мільйони 330 тисяч осіб. – Авт.). Із них 14 тисяч – там, де йдуть активні бойові дії. На щастя, якщо вірити офіційним повідомленням, серед них немає дітей.
Краматорськ: місто практично під постійними обстрілами, оскільки до лінії фронту – лише 16 кілометрів. Нещодавно після удару з повітря місто було довгий час знеструмлено. Над тимчасовою столицею Донецької області постійно літають ворожі дрони, у тому числі розвідники.
Дружківка: йде евакуація, при цьому не припиняються обстріли. Лише за останній тиждень – двоє загиблих, зруйновано будинки.
Слов'янськ: від скинутих бомб та ракетних обстрілів постраждали будинки та критична інфраструктура.
Покровськ: місто під сильним вогневим тиском. Росіяни вже оголосили про захоплення міста і про "ворота, що відкрилися" на Павлодар і Дніпро. Офіційні джерела України стверджують, що позиції у Покровську утримуються, хоча з логістикою та підходами все дуже погано. Поки що обнадіює той факт, що ні фото, ні відео з центру міста росіяни не виклали в інтернет як доказ його «визволення».
Мирноград: як місто-супутник страждає разом із Покровськом. У місто проникають диверсійні групи ворога, зруйновано практично всю інфраструктуру. Як і з Покровськом, інформація про «взяття/невзяття» суперечлива. Росіяни запевняють, що Мирноград у кільці, українці кажуть, що кільце надто «розтиснуте», щоб вважатися критичним.
Добропілля: ласий шматок для росіян – одна з цілей Добропільського напрямку, який росіяни призначили для себе зоною потенційного наступу. Це теж «ворота» в інший регіон, і їх також зносять до цегли. До лінії фронту лише близько 10 кілометрів.
Костянтинівка: одна з найгарячіших точок разом із Покровськом. Колишній залізничний вузол та серце логістики ЗСУ у цьому регіоні. Костянтинівку стирають із тією ж агресією, з якою знищували «фортецю Бахмут» – надто довго давала відсіч, надто багато російських трупів біля неї. Диверсанти з РФ уже нишпорять по околицях Костянтинівки, ЗСУ виловлює їх десятками.
Сіверск, Лиман, Святогірськ: постійні обстріли та пошкодження будинків і комунікацій. Удари по цивільних автомобілях та мирних жителях. Звуки боїв чути в центрах міст, а на околицях фіксуються спроби ворожої інфільтрації.
Також разом із містами повільно у жорнах війни перетираються села і селища біля райцентрів. Війна вже не «десь там», а «десь тут». Втішають поки що зведення Генштабу ЗСУ – «прориву не допущено». Але як тоді розуміти той факт, що тільки за останній місяць Україна втратила 500 кв. кілометрів своєї території на Донеччині? Нехай це квадрат 20 на 25 кілометрів, але все одно занадто багато.
Донецька область умовно поділена на три приблизно рівні частини: частина під окупацією з 2014 року, частина – захоплена з 2022-го і ще частина, яку Росія дуже хотіла б «звільнити» зараз.
