22 червня
Завантажити ще

Мешканці полуничної столиці: Приїжджайте, забирайте, віддамо по 10-15 гривень за кілограм

Мешканці полуничної столиці: Приїжджайте, забирайте, віддамо по 10-15 гривень за кілограм
Фото: agroportal.ua

Справжній полуничний рай розкинувся за якихось 30 км від Житомира. Тут свіжу полуницю їдять із цукром та сметаною, роблять варення, вино та настоянки, пироги, торти та десерти, домашні йогурти, желе, ліплять з нею вареники – треба якось використати, пропаде ж.

Полуничні плантації у Високій Печі

Якщо комусь такі ласощі вдарять по кишені – ціна у магазинах і на ринку на полуницю все ще "кусюча", то мешканцям села Висока Піч її подіти нікуди. У кожного – своя полунична плантація. Так повелося ще за діда-прадіда – скільки себе місцеві старожили пам'ятають, стільки тут вирощують ароматну ягоду.

Піч, ракета та полуниця – символи села на гербі. Фото: ФБ Висока Піч і навколо неї

Піч, ракета та полуниця – символи села на гербі. Фото: ФБ Висока Піч і навколо неї

Статус неофіційної полуничної столиці до війни у ​​селі Висока Піч підтверджували на полуничних фестивалях, на яких свій ягідний товар виставляли не лише місцеві жителі, а й фермери з інших областей. З початком війни, звісно, ​​свято згорнули. Але полуниця на городах залишилася – і саме починає достигати. Вирощують її у відкритому ґрунті, не в теплицях.
Про те, що ви заїхали до полуничного села, говорить і його герб. На ньому зображено полуницю, з обох боків від печі на малюнку – ще одного символу села, що відображається і в назві села. Саме тут наприкінці XVIII століття збудували першу в Україні металургійну доменну піч. Також на гербі є третій символ Високої Печі – ракета. Під час СРСР у селі базувався ракетний полк. Сьогодні мешканці колишнього військового містечка теж вирощують полуницю.

Екс-голова села Анатолій Маслов вирощує полуницю все життя. Фото: ФБ Висока Піч і навколо неї

Екс-голова села Анатолій Маслов вирощує полуницю все життя. Фото: ФБ Висока Піч і навколо неї

Біля кожного будинку – п'ять-десять соток ароматної соковитої ягоди. Це небагато, а ось раніше, розповідає журналісту Коротко про колишній сільський голова Високої Печі Анатолій Маслов, засаджували по 50 соток.

– Наша полуниця завжди славилася своїм ароматом та смаком, – зазначає Анатолій Маслов. – Непахучу та несмачну ягоду ніхто не купуватиме. У нас є всі природні умови, які необхідні для вирощування саме полуниці: піщані грунти, які вона любить, сонячна погода, яка дозволяє їй дозріти, але не перезріти. Все ніби створено спеціально для того, щоб вирощувати у нас саме полуницю. Ягодою тут займаються всі, скільки себе пам'ятаю. Мені 51 рік, а полуницю у нас почали вирощувати ще до мого народження.

У цьому селі мешканці можуть махнути рукою на картоплю чи моркву, але без полуниць не минає жодне літо.

Неврожай через заморозки

Раніше ягіду з Високої Печі везли і до Києва, і до Одеси, і до інших міст. Але цього року мешканці переживають – чи приїде за нею взагалі хтось?

– Через мобілізацію закупники бояться їхати, – висловлюють свої побоювання місцеві. – Щоб до нас дістатися, потрібно пройти кілька блокпостів. Можуть і в армію забрати, і відібрати транспорт. Люди бояться... Ті, хто раніше їздив до нас за полуницею, вже не хочуть... До кінця травня ще жодного закупника на горизонті не з'являлося.

Люди зазначають: схоже, ягоду доведеться продавати на трасі. А який вибір? Не викидати ж… Хоча її цього року й так мало – погода не та.

- То заморозки, то посуха, тож на полуничний заробіток розраховувати не доводиться, - зазначають жителі. - В інший рік би, навпаки, заробили – попит перевищував би пропозицію, але в цьому, схоже, доведеться ціну опускати. А хто її забере, якщо покупець не їде? Якщо все-таки дістануться – вони вже диктуватимуть умови, заберуть за тією ціною, за якою захочуть. Нам так, легка фінансова підтримка – про доход говорити не доводиться. Але й хліб. Собівартість вирощування велика, може, вдасться хоч її покрити. У закупника буде дохід, а у селянина - ні. Не буде виходу, куди продати. Ось такі умови.

Також переживають через конкуренцію з іншими регіонами. Маючи практично під носом екологічно чисту полуницю, до Києва та інших міст у центральній частині країни її чомусь везуть із Закарпаття та інших областей. Але там вона у теплицях, а десь – і з хімічним підживленням, дозріває раніше. Буває, що на прилавках на покупця чекає і закордонна ягода – іспанська чи грецька. Ціни на неї ще вищі.

Втім, робити якісь прогнози зарано – сезон ще до ладу не стартував. Поки люди у Високій Печі збирають полуницю тільки для сім'ї, масовий збір розпочнеться за кілька днів.

До війни у ​​розпал полуничного сезону у червні у Високій Печі проводили фестиваль полуниці, але після вторгнення свято довелося згорнути. Фото: suspilne.media

До війни у ​​розпал полуничного сезону у червні у Високій Печі проводили фестиваль полуниці, але після вторгнення свято довелося згорнути. Фото: suspilne.media

Вдесятеро дешевше, ніж на ринку

Ціна полуниці з Високої Печі, за обережним припущенням місцевих, через відсутність оптових закупівель буде невисокою. Люди зазначають – закупник зазвичай піднімає ціну на ринку вдвічі-втричі. Цього року, за припущеннями місцевих, ціна на прийом ягоди може впасти і до 10-15 гривень за кіло. Сміються і пропонують: приїжджайте самі – забирайте дрібним оптом. І ціна, зазначають у Високій Печі, ще буде гарною.

– За 100 гривень на ринку продають привізну – не нашу, її везуть із інших регіонів, – зазначає Анатолій Маслов. – Як там вирощують її, я не знаю, але можу гарантувати, що наша – екологічно чиста. Ми хімії взагалі ніякої не використовуємо, лише природні компоненти.

Сорти – різні. Кожен господар вирощує той сорт, до якого звик і досконало знає технологію вирощування саме цієї полуниці. Хтось культивує старі відомі сорти на кшталт «Гранд» - це рання польська полуниця з великими соковитими ягодами, хтось віддає перевагу німецькій чи французькій селекції. Звичайно, цікавляться і купують нові сорти – на місці не стоять.

Проте полуниця не стала тим бізнесом, який тримає село на плаву. Хоча ніхто з місцевих і уявити не може, як це – не посадити полуницю цього року, зазначають: ягода - це невелика фінансова підтримка.

- Треба дітей у школу зібрати, одягнути – зібрали полуницю, продали, закрили це питання, – кажуть мешканці. – А так на ній багато не заробиш, тільки підтримаєш трохи сімейний бюджет. Але хто не лінується, може розраховувати на прибуток.

Лінуватися полуниця не дасть, сама не виросте. Так що доводиться працювати: полоть, розсаджувати, підживлювати.

Як і скрізь у селах, молодь виїжджає, на одній ягоді прожити складно. Доводиться шукати роботу у мегаполісах. Когось трохи рятує пенсія.

Нині у селі залишається близько пів тисячі людей. З жителями колишнього військового містечка, які теж вирощують полуницю, близько двох тисяч.

- Торік також полуниці було не дуже багато, але поки що ми марку тримаємо, - Анатолій Маслов намагається не сумувати.

Хоча справи зараз пішли гірше, ніж раніше, люди все-таки сподіваються, що цей сезон буде вдалим, ніж видається на його початку.

Полуниця з Високої Печі – екологічно чиста. Фото: suspilne.media Герб Піч, ракета та полуниця – символи села на гербі. Фото: ФБ Висока Піч і навколо неї

Полуниця з Високої Печі – екологічно чиста. Фото: suspilne.media Герб Піч, ракета та полуниця – символи села на гербі. Фото: ФБ Висока Піч і навколо неї