Зооволонтер із Ірпеня: Усі собаки-інваліди з фото, що облетіло світ, знайшли домівку
Ця тиха 23-річна дівчина з яскравим червоним волоссям ніколи не мріяла про славу та популярність. Вони знайшли її самі. На початку повномасштабної війни її фото облетіло весь світ. На ньому вона оточена десятком собак-інвалідів – на візках, старими та хворими, яких тримає на повідках. Тоді Анастасія Тиха зі своїм, на сьогодні вже колишнім, чоловіком пішки виводили із охопленого війною передмістя Києва 19 таких собак та ще кішок у візку. Тоді в Ірпені та інших прилеглих до столиці містах та селищах творився хаос, який раніше можна було побачити лише в апокаліптичних картинах. Вісім собак, налякані, вирвалися з нашийників, шлей та повідців. Більшість відразу чи пізніше вдалося знайти, крім двох – Іви та Доді.
«Пам'ятаю кожну історію»
Сьогодні Анастасія Тиха заклопотана облаштуванням нового притулку для тварин. Їх називає своїми дітьми. Щоправда, «діток» уже давно не 19, а - 200!
– Я пам'ятаю історію кожної: звідки вона до нас приїхала, у якому стані, її анамнез, вік, характер, з ким товаришує, а з ким - ні, чого боїться, – розповідає Коротко про Анастасія Тиха. – У кожної своє прізвисько.
З майже двохсот тварин півтори сотні – собаки, решта – кішки. Ними займається колишній чоловік Анастасії - Артур, із котами, зізнається дівчина, у неї стосунки не складаються. Незважаючи на розставання, експодружжя зберігає спільну опіку над мешканцями притулку.
- Коли ми познайомилися, Артур навіть собаку заводити не хотів, - усміхається Анастасія. - Найнеймовірніше, що саме він запропонував займатися волонтерською діяльністю. Ми працюємо над однією справою. У нас обох уже інші стосунки, але все одно він для мене – сім'я, і я для нього також. Сподіваюсь, так і буде.
Щоправда, передбачити, у що обернеться ця ініціатива, ніхто не міг.
Все почалося, коли Насті ледве виповнилося 18. І собаки ніколи не були їй чужими – батьки тримали свій розплідник породистих бульмастифів у Київській області. Тому дівчинка буквально виросла в оточенні чотирилапих.
– Якось випадково побачила пост: волонтер шукає перетримки для собаки-інваліда, – згадує Настя. - Треба було, щоб собаці дали можливість десь жити і щоб хтось дбав про нього. Я запропонувала свою допомогу, тому що у мене вже був досвід і з хворими тваринами, і зі складними. Волонтер погодилася і привезла першого собаку.
Саме тоді Анастасія, яка й до цього знала, що працюватиме з тваринами – навіть відучилася чотири роки на ветеринара, і лише війна змусила піти в академічну відпустку, остаточно визначилася: вона допомагатиме тим, від кого всі відмовилися і в кого особливо немає шансів вижити – хворим, старим собакам, тваринам-інвалідам.
Дбати про дві сотні хвостів Анастасії допомагає колишній чоловік Артур. Фото: instagram.com/stasia_tihaia/
Більшість собак поїхали за кордон
Здорових собак та цуценят Анастасія не бере. Такі дзвінки вона перенаправляє до інших волонтерів. І якщо собаку вже пролікували, вона здорова, тільки ось подіти її нікуди, теж не бере.
- Якщо дзвонять, ридають: «все, нічого не можу зробити, собака лежить, грошей немає» або «не можуть упіймати» – тоді виїжджаю, - розповідає наша співрозмовниця. – Все залежить від стану, травм, наскільки вони серйозні. Якщо кожного собаку братиму, навіть травмованого, у мене буде не двісті, а тисяча. Дзвінки є щодня і про здорових, і травмованих.
Першим собакою був Стронг - його збила машина. Це чорний собака-візочник, який є на тому відомому фото. Анастасія зазначає – всіх псів із того знімку розібрали, до одного. Незважаючи на те, що всі вони з особливими потребами, хворі або старі зі своїми віковими проблемами. Більшість із них поїхали за кордон.
- У таких собак і навіть котів майже немає шансів знайти домівку, - пояснює Анастасія Тиха. - Коли це фото розлетілося по всіх усюдах, всі, хто був на знімку, знайшли господарів. Це мені гріє душу. Особисто мені від несподіваної популярності було важко – надто багато уваги… Я не дуже соціальна людина… Мене змусили нею стати, коли купа волонтерів, людей про нас дізналися, коли щодня журналісти дзвонили… Але розповідала, показувала собак і кішок. Працювала на благо тварин.
Те фото змінило життя Насті. Каже: вона ніколи раніше не мала стільки тварин, і вона ніколи не шукала їм господарів – цим займалися інші волонтери.
- На початку війни ми з собаками та котами евакуювалися до Києва, - розповідає Настя. – Про нас дізналися, й інші волонтери почали звозити величезну кількість собак. Не залишалося вибору, окрім як відкривати великий притулок. Спочатку жили у подруги в невеликому будиночку без кухні та зручностей, а потім нам запропонували незнайомі люди, які виїхали за кордон, пожити в них. Собак дозволили пустити до будинку – тримати старих, хворих та інвалідів на вулиці не можна.
Зараз із притулку Насті прилаштовується 10-15 тварин на місяць. Якщо породисті та маленькі – можуть і більше забрати. Таким щастить знайти господарів навіть у день публікації посту. Якщо безпородні, малі – справа затягується на кілька тижнів. Але так не завжди, звісно. Великі породи і давно вже не цуценята взагалі не мають попиту – шансів, що їх візьмуть, майже немає.
– Швидко забирали на початку війни, люди хотіли допомогти всім і вся і брали всіх без розбору, – згадує Настя. – Потім була пауза. Взимку, перед Новим роком, також зазвичай пауза.
Анастасія Тиха допомагає покинутим хворим, травмованим та старим собакам уже п'ять років. Фото: instagram.com/stasia_tihaia/
Вісім куль вздовж хребта
Анастасія згадує історію однієї вівчарки.
- Дзвонить людина, каже: «Собака вже два тижні кричить від болю, у нас єдиний варіант – її застрелити. Або ви її забираєте», – розповідає волонтер. - Вона підхопила інфекцію, яка проникла в спинний мозок і з'їла три хребці. Під її вагою хребет у кількох місцях зламався, пес упав на лапи… Не міг ходити до туалету, їсти. Після операції почалися ускладнення на шлунок, через що довелося оперувати шлунок, потім трахеї. Зараз цей собака на реабілітації, ходить на передніх лапах. Сподіваюся, стане на всі чотири. До цього призвела байдужість господарів.
Лікування цього пса потягнуло на 140 тисяч гривень.
- Ще один із найдорожчих у плані лікування – кіт, який провів 9 днів у комі, – продовжує зооволонтер. - У нього був зламані череп, щелепа, очі вибиті. Його машина збила в лоб. Виклали 100 тисяч гривень. Нині він живе у родині. На лікування ми збираємо гроші в соцмережах – відкриваємо збір на конкретну тварину та потреби. Люди бачать, чим ми займаємось і якими складними можуть бути тварини. Щодо колясок та вольєрів намагаємось домовлятися з фондами. Але не завжди виходить.
Якщо собаку з переломом хребта ніяк не поставити на ноги – лікування не буде, то і цінник із ветклініки не зашкалює – може, 500 гривень за рентген. Тоді попереду – візок. Якщо, наприклад, лапи зламані в кількох місцях – це може потягнути на 20, а то й на 40 тисяч гривень.
– Ці випадки – це ще не жах, – зітхає Анастасія. – Вважаю, що збити машиною – це найлегше, що може статися з огляду на такі травми. Жах, це коли їм ламають лапи ногами, палицями, відрізають… У мене був собака, якому лапи відрубали сокирою. Розстрілюють собак - зараз у мене собака, який приїхав із Донецької області. Він була паралізований по шию, і коли ми зробили рентген, я була в шоці: у нього вісім куль уздовж хребта! Його просто розстріляли. Зараз ходить – на всіх чотирьох лапах. Йому дуже пощастило, повністю поновився. Тільки трошки кульгає.
Якщо такі собаки не знаходять господарів – їх залишають доживати у притулку. Зооволонтери нікого на вулицю не женуть.
Збите машиною цуценя Вуді пролежало у смітті тиждень, поки один жалісливий дідусь не знайшов притулку Насті. У цуценя зламано таз і щелепу. Фото: instagram.com/stasia_tihaia/
Врятувати всіх не можна
Волонтери зізнаються – урятувати вдається не всіх. Буває, доводиться присипляти. Зазвичай це відбувається з онкохворими на останніх стадіях або дуже травмованими тваринами.
– Якщо це початок хвороби -тоді хімія, операція, але якщо у такому стані, що лікування не допоможе, то доводиться присипляти, – зітхає Настя. – Із останніми стадіями вони можуть жити ще близько місяця. Ми весь цей час приділяємо їм максимум турботи: подушечки, смаколики, кісточки, щоб забули, як люди обійшлися з ними, вигнали і так далі... Коли починається етап згасання, тварина відмовляється від їжі – веземо до лікаря та відпускаємо... Вона вмирає, і ми їй допомагаємо піти безболісно. І, звичайно, буває, що приїжджають такі тварини, збиті машинами, що там просто м'ясо, ніяк ти їх не збереш... Звісно, доводиться відпускати. Вона сама піде за дві години, навіщо їй ці муки.
Після деокупації зооволонтерка повернулася в Ірпінь. Сьогодні один з основних напрямів її роботи - це прийом собак із фронтових міст. Усього за майже 2,5 роки війни Анастасія з Артуром урятували близько 1500 тварин.
Постійно у притулку мешкає орієнтовно 200 вихованців. Може бути трохи менше або трохи більше. Це та кількість, яку Анастасія ще може прогодувати.
– Щопонеділка замовляємо корм на 15-20 тисяч гривень, – продовжує дівчина. – Це я оплачую сама. Залежить від того, скільки люди чи фонди нам відправлять «гуманітарки» – буває, що допомагають. Один із фондів повністю покриває харчування собак-інвалідів.
Також потрібно оплачувати утримування притулку – оренда приміщення для тварин-інвалідів, зарплата працівникам – удвох із двома сотнями хвостів не впораєшся, комуналка, побутова хімія та інше. Власники собак і котів зрозуміють – одним кормом, мисочкою та таблеткою від глистів не обійдешся. Все це також оплачується Настею та її ексчоловіком.
На честь Насті у Києві було створено мурал. Втім, популярність дівчину обтяжує. Фото: bzh.life
Переїжджають через скарги сусідів
Анастасія працює у сфері нерухомості, як і Артур. Каже, якщо зарплати на собачо-котячі потреби вистачає, то на себе стільки, скільки б хотілося, вже не залишається.
- Але я вже обрала цей шлях і відступати не буду, - усміхається дівчина. - Це мої тварини, я за них горло перегризу, якщо треба. Це мій хрест, і я його нестиму. Все.
Наразі Анастасія Тиха зі своїми чотирилапими підопічними у процесі переїзду на нове місце – вже своє, не орендоване. Хоча в найближчих планах вона цього не мала – довелося через сусідів, яким набрид постійний гавкіт – доходило навіть до скарг до міськради. Щоб не доводити до конфлікту, дівчина вирішила переїхати. Вольєри вже будуються на іншому кінці Ірпеня, на ділянці з недобудованим будинком. Далі – тільки поле, тож проблем із сусідами, яким заважає шум, точно не буде. Частина тварин, які живуть на вулиці, вже чекають на своїх ангелів-рятівників на новому місці.
У дівчини немає сумнівів, чим далі займатися в житті. Збирається присвятити його зооволонтерству. Фото: instagram.com/stasia_tihaia/
Як допомогти?
Якщо ви у пошуках «свого» улюбленця і у вас велике серце, у списку очікування завжди є кілька сотень чотирилапих. Ознайомитись з ними можна на сторінці притулку Анастасії Тихої в інстаграмі за цим посиланням.
Якщо ви можете допомогти фінансово на лікування:
- Карта Монобанк Анастасія Т. 5375 4141 1536 7020
- PayPal [email protected]
