• Головна
• Суспільство

Фото: Особистий архів Олени Зіберт

Пряничні будиночки кондитер Олена Зіберт робить з 2015 року, відколи її чоловік пішов до ЗСУ. Ми розповідали, як вона будує із пряників місто Перемоги – « Незламне місто », а зараз у неї – нова робота. Будинок Тарновського у Чернігові, пам'ятка архітектури кінця XIX століття, було частково зруйновано під час російського обстрілу, і Олена вирішила відтворити його із пряничного тіста.

Будівлю, де раніше знаходився музей давнини, а зараз – бібліотека для юнацтва, вже відновлюють.

А Олена розповіла KP.UA, як створювала пряниковий "Дім Тарновського" та як оригінальна творчість допомагає їй пережити складні ситуації та емоції, пов'язані з війною.

"Хотілося вкласти в цю роботу всі свої переживання"

- Олено, чому ви вирішили виготовити саме бібліотеку для юнацтва? Чим вона вам дорога, можливо, ви ходили туди у дитинстві?

– У дитинстві я не жила у Чернігові, і це не та бібліотека, до якої я ходила. Та й будівлю цю ми в Чернігові називаємо не бібліотекою, а саме будинком Тарновського. Це історична будівля, зруйнована навесні 2022 року. Тоді наше місто було в облозі, до нас прилетіло дві бомби. Одна впала на будинок Тарновського, сильно пошкодивши фасад, а друга - на дорогу.
Ми живемо зовсім недалеко від нього – за два кілометри. Тож ми сильно відчули вибух. Здавалося, будинок підстрибує разом із тобою. Такі ж відчуття бувають, коли їдеш машиною дорогою з ямами.

Після цієї ночі нас вивезли із Чернігова. Із міста тоді так просто було не виїхати. Багато машин розстрілювали - нам про це розповіла людина, яка нас вивозила. Ми повинні були виїхати другого дня, але після прильотів перенесли дату від'їзду. Я виїжджала разом із дитиною, чоловік служив у ЗСУ.
Коли після облоги ми повернулися додому, всі розуміли, що війна триває. Мені було складно приступити до своїх колишніх занять. Щоб відволіктися і пережити цю ситуацію, розуміла: треба почати щось робити, щоб дати вихід емоціям, що накопичилися. Так народилася ідея моїх проєктів.
Один із них – “Незламне місто”. Це маленьке містечко з будиночків, їх цілий квартал. Я зашифровувала у них символічні значення. Наприклад, один будинок знаходиться на проспекті Перемоги за номером 4.5.0. Ці цифри мовою військових означають, що всі живі та все добре.

Другий проєкт присвячений трагічним подіям. Це, зокрема, і "Будинок Тарновського".

На скрупульозну роботу щодо відтворення Будинку Тарновського у Олени пішло 3,5 тижні. Фото: особистий архів

- Ви створюєте архітектуру із пряничного тіста, чи давно освоїли цю технологію?

- Я давно займаюся пряничними будиночками. Часто кондитери, які готують пряники, роблять і пряникові будиночки. Я ж роблю винятково будиночки. У мене лише креслень десь 140. Вже перестала їх рахувати. За цей час у мене з'явилися учні, які перебувають у 48 країнах.

До війни я проводила уроки, як робити будиночки. Знайшла техніки, які дозволяють швидко фарбувати стіни, робити мармеладні віконця – такі не витікають, на відміну від льодяника. Мої будиночки можуть стояти дуже довго і зовні не постраждати.

Пряничний будиночок пофарбований фасадною глазур'ю. Віконце там мармеладне. Можна увімкнути в будиночку ліхтарики - буде відчуття, що там горить світло.

- Напевно, це займає багато часу – така копітка робота. Скільки створювався "Будинок Тарновського"?

– Довго, близько 3,5 тижнів. Спочатку робила креслення – для них шукала фото та відео в інтернеті. Крім того, ходила та дивилася, що там, як там. Відразу вирішила: не потрібно зображати зруйновану будівлю, картинка має бути позитивною. Тим більше, будинок відбудовують. Зробила його таким, яким він був до руйнування.

Вивчала колір будівлі. Зрозуміла, що в тіні будинок одного кольору, на сонці - іншого. Фотографувала, порівнювала. У результаті колір для будиночка був створений із трьох фарб - червоної, гранатової та коричневої. Так у мене вийшов потрібний відтінок.
Це була скрупульозна робота, хотілося вкласти у неї всі емоції.

Зробила масштабування, креслення, потім креслення виготовляла будинок. Процес роботи ускладнився тривогами. У мене молодша дочка, вона казала: я не піду ховатись, якщо ти не будеш. Потрібно було подавати гарний приклад – ховалися за двома стінами вдвох.

Робота ця не для їжі, хоч і їстівна. Я звикла працювати саме зі їстівними матеріалами. Коли ти розкачуєш тісто – це одне, коли випікаєш – інше (воно ж підростає). Це потрібно враховувати.

Будиночок із мармеладними вікнами. Фото: особистий архів

«Люди хочуть за допомогою таких виробів опрацювати свої травми»

– А що буде з вашою роботою? Може, у конкурсі візьме участь, на виставку поїде чи залишиться вдома?

– Ця робота не для конкурсу, вона для себе. Жодних виставок у нас зараз не проходить: ми звичайне прифронтове місто. Робота вже довго стоїть удома, у неї трохи темніє колір.
Зберігаю свої вироби у великих боксах із поглиначем вологи. Інакше пряники стають вологими. Без спеціальних умов будиночок довго не стоятиме. Коли з'являться нові роботи, ця кудись поїде.

- Сподіваюся, цю роботу побачило багато людей.

- Так, я маю Інстаграм, де виставляю свої роботи. Під фото люди залишали свої відгуки. Одна дівчина написала: "Я з Маріуполя виїхала на захід України. Хочу зробити щось подібне, щоб опрацювати свій біль, зробити щось про своє рідне місто". Інші казали, що також хочуть зробити щось подібне.

Є така потреба - через творчість передати свої емоції. Звичайно, ти будеш думками до повертатися до подій, що травмують, але вже менше.

- Тобто це свого роду психотерапія чи арттерапія. І це справді допомагає?

- Це справді допомагає. Я знаю, що багато людей не можуть повернутися до своєї улюбленої справи: їм здається, що це не вчасно. Найчастіше так буває через те, що людина перебуває у психологічній кризі, нічого не може робити: немає ресурсу. Просто виживає, доглядає за дітьми, щось готує їсти.
Завдяки таким проєктам, як мої будиночки, що пов'язані з негативними подіями, через біль і вираження своїх складних емоцій можна поступово повернутися до того, що робив раніше. Так це працює принаймні в мене.

У будиночку-трансформері – передні висувні панелі з панорамними вікнами і знімний дах. Фото: Особистий архів

“Свої роботи я дарую дітям, батьки яких служать у ЗСУ”

– Які відгуки залишають люди, дивлячись на ваші роботи? Ви продаєте свої роботи?

- Будиночки останнім часом я не продаю, роблю їх, щоб мати якісь напрацювання для уроків. Спочатку вони залишаються у мене, потім я їх дарую. Такі будинки, де вкладено цілий спектр емоцій, я не дарую, не віддаю. Це не будиночки заради радості. Це роботи, де я знову і знову проживаю перший день війни та усі наступні дні. ⠀
Почала дарувати їх після початку повномасштабного вторгнення. Вже понад два роки я їх лише дарую. Почала ще до війни, а після війни часто передаю їх дітям, батьки яких зараз у ВСУ або коли батько загинув. Коли їх дарую, зустрічаю дуже позитивні емоції.
Нещодавно подарувала один із своїх будиночків. Передня панель у ньому прозора, будинок із великими панорамними вікнами – видно, що всередині відбувається. Ця передня панель стоїть у пазах та виймається. Також у цьому будиночку знімається дах. Усередині є світло, яке можна ввімкнути, меблі. В одному будиночку мешкає ельф, маленький гномик, в іншому – дівчинка.

- Які будинки плануєте ще створювати?

- У мене лише закінчилися різдвяні проєкти. Поки діти були на канікулах, трохи відволіклися, але щось планую робити. Швидше за все, це буде щось історичне: такі проєкти мені найцікавіше.

Асенова фортеця, Болгарія. Історичні проекти Олені найцікавіші. Фото Особистий архів

Для довідки

Будинок після авіаудару російських військ. Фото: Нацполіція

Будинок Тарновського, колись губернаторський будинок, – одноповерховий кам'яний будинок, збудований наприкінці XIX століття, знаходиться в історичному центрі Чернігова, пам'ятка архітектури місцевого значення.

Спочатку тут розташовувався ремісничий клас для вихованців притулку, потім у 1899-1902 роках будівлю використовували для зберігання експонатів із колекції місцевого мецената Василя Тарновського, які він заповідав Чернігову.

З 1902 по 1979 рр. тут знаходився Чернігівський музей української старовини (пізніше називався Обласним музеєм ім. В.В. Тарновського).

З 1978 (за іншими даними, 1980) до 2022 рік тут знаходилася Чернігівська обласна бібліотека для юнацтва.

У ніч на 11 березня 2022 року внаслідок російського бомбардування будівля була частково зруйнована.

Адреса: Чернігів, вул. Шевченка, 63.

Підписуйтесь на наші Телеграм та Facebook.