Директор НАНЦ Євген Дикий: Простий романтик може потрапити до Антарктиди лише туристом
Через місяць в Антарктиді розпочинається літо і туристичний сезон. Директор Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ), вчений-біолог, колишній боєць «Айдару» Євген Дикий розповів KP.UA про літній сезон на найбільш південному континенті, про будні полярників та про свої досягнення на посаді.
На літньому загоні полярників економлять
- Через місяць в Антарктиді розпочинається літо. Чим літня експедиція відрізняється від зимової?
- Зараз ми змушені відмінити роботу сезонних загонів - економимо. Працює тільки зимувальний склад. Дуже багато наукових досліджень робили саме під час цього літнього антарктичного сезону. Зимувальний склад – це такі true-полярники, які проводять там до 13 місяців. Це команда життєзабезпечення - лікар, кухар, дизеліст-електрик, системний механік і адміністратор зв’язку-айтішник, і від семи до дев’яти науковців - переважно геофізики, метеорологи і біологи. Вони відповідають за безперервність досліджень, які проводились десятиріччями. Це вартові Антарктиди.
А літній загін – це «мисливці» та «збирачі». Вони приїжджають на два-три місяці. На станції вони лише сплять та їдять – постійно на човнах, на островах, де вони відбирають зразки для дослідження в Україні, в тому числі на замовлення наших інститутів.
- Чим відрізняється літня Антарктида від зимової?
- Взимку температура зараз не падає нижче -30. А літня температура - це постійні переходи довкола нуля, від -5 до +5. І хоча по антарктичних мірках це дуже "тепленько", це не означає, що там курорт. Там практично 100% вологість, 270 днів на рік щось падає – сніг або дощ, адже ми стоїмо на морі. Також дуже сильні вітри і дуже поривчасті. Через це ми не можемо використовувати відновну енергетику. Сонця там майже нема, а вітряки зриває такими вітрами. Тому вимушені залишатись ретроградами та жити на дизелі. Звичайно, стараємось не надто багато його палити, але.. Хай пробачить нас Грета.
- Кажуть, літня Антарктида зелена…
- Вона не зелена. Але порівняно з тим, що було, вона почала зеленіти. Це через глобальне потепління. Кольори Антарктиди - це чорні скелі, коричневі і безліч переходів від білого до синього – це колір льоду, криги, морської води. Не 50, а 550 відтінків синього, бірюзового, білого, блакитного... Але останніми роками з’являється все більше зелених вкраплень - розростаються мохи і аж цілих два види квіткових рослин, які виживають в цих умовах. В Україні, приміром, 1400 видів квіткових рослин. Раніше цих вкраплень не було, але поки що їх мало.
В Антарктиді почали з'являтися зелені кольори – це мох. Фото: ФБ НАНЦ
Туристи на станції – це свято
- Про що свідчить температурний рекорд в липні, коли температура в Антарктиді піднялась до +9?
- Це погано. Антарктида тане. Це великий морозильник. Що тепліше, то стрімкіше цей процес проходить. Ми це спостерігаємо та навіть чуємо. Там абсолютна тиша, і час від часу можна почути такі звуки, як снарядний вибух – це відвалився черговий шматок криги і хлюпнувся в море. Кожного літа їх стає все більше і більше. Біля нас відвалюються здоровенні брили, розміром з будинок.
- В грудні стартує туристичний сезон в Антарктиді. Здається, полярники не дуже люблять туристів через можливу шкоду для екосистем?
- Я б з вами не погодився. Для зимувального загону, який рік не бачив людей, туристи – це таке щастя. Це свято на станції. А щодо впливу на екосистеми – не забувайте, що антарктичний туризм, мабуть, найкраще регульований. Там нема "диких" туристів. Асоціація антарктичного туризму встановлює дуже жорсткі правила відвідування. Для станції - це не тільки спілкування з людьми, це ще й вітаміни. Фрукти та овочі рік в морозилці лежати не можуть, тому капітанам робимо замовлення на доставку свіжих.
- Як проводиться відбір людей в антарктичну експедицію?
- Ми проводимо відбір на конкретні посади - це не набір в похід. В першу чергу ми шукаємо професіоналів. Дуже багато записується романтиків, я по-людськи їх дуже добре розумію, але якщо вони не володіють необхідними спеціальностями, то в Антарктиду – лише туристом, а не в складі оплачуваної державою експедиції. Реально важко зітхаємо над половиною анкет - людина то, може, і хороша, але хороша людина - це не професія. Далі – відсутність хронічних захворювань, оскільки при загостренні на зимівлі евакуювати з Антарктиди на материк складно, а то і неможливо. Там є лікар, але який би хороший він не був, це лише медкабінет, а не багатопрофільна лікарня. Одного разу нам довелось евакуювати полярника з гострим апендицитом – його лікар прооперував, але пішли ускладнення. Він живий лише тому, що нам повезло – на сусідній американській станції як раз стояв їхній криголам. Вони його пригнали, відвезли його з лікарем на найближчий аеродром на острові в 500 км, а чілійці туди пригнали військовий борт, щоб його доставити до лікарні. Якби поруч не було криголама, історія могла б закінчитись по-іншому.
Третій етап відбору – пройти психолога. Складно прожити рік в умовах ізоляції і закритого колективу, коли весь світ за 15 тисяч км. Не всі здатні витримати пів року темряви. Це називається сенсорна депривація – коли довгий час не отримуєш ніяких вражень.
Криголам «Ноосфера» забезпечує зв'язок вчених зі світом. Фото: ФБ НАНЦ
Зарплата їхати в Антарктиду не мотивує
- Що мотивує людей їхати в Антарктиду, окрім науки? Чи їздить туди хтось, як, приміром, на заробітки?
- Я такого не бачив - грошей там насправді не такий аж вагон. Ми ледь-ледь в 2020 році вперше за 20 років добились підвищення зарплати. Полярники на станції отримували 2000 доларів, але зараз через зміну курсу гривні до долара ця сума зменшилася. Це не фантастика за такі умови, але це вже адекватна компенсація і конкурентна зарплата. Ми хоча б зняли питання дефіциту робочих спеціальностей - науковці завжди в черзі стоять до нас, а от знайти хорошого дизеліста чи механіка, пропонуючи на морозі 500 доларів, було дуже складно. Але зарплата зафіксована в гривнях, а ви самі бачите, що сталось з курсом після 2022 року. Але в будь-якому разі сім’ї не голодують, поки люди на станції.
Ключова мотивація в цих людей - це все ж таки Антарктида, нові враження – це як в космос злітати. Всі, хто йде до нас на роботу, це романтики. Нам лише потрібно відібрати найбільш професійних із них.
- Нам полярники розповідали, що вони почуються в Антарктиді, як вдома. Чи все можна з собою з дому привозити в Антарктиду, наприклад, чи можна взяти улюблений кактус чи морську свинку?
- На жаль, не все. Тварини виключені. Вони можуть завезти якусь болячку, яка в них на материку проходить легенько, але у антарктичних тварин до неї немає імунітету. І в них почнеться епідемія, як у нас – з ковідом. Рослини можна, якщо є оранжерея з повністю закритим циклом – на гідропоніці. Тоді можна навіть собі свіжі овочі вирощувати. Ми над цим працювали перед війною. Зараз все на паузі.
Цікаво, що в Антарктиді тварини не лякані - вони не бояться людини, оскільки не знають, що ось це двоноге – страшний хижак, який знищив ледь не найбільше видів тварин і рослин за всю історію планети. Вони бачили лише науковців або туристів під дуже хорошим контролем. Нещодавно був цікавий експеримент в Африці. Науковці прокручували різні звуки тваринам на водопої і спостерігали за стресовою реакцією. Звуки людського голосу навіть пошепки викликали набагато більший страх у всіх тварин, ніж ревіння тигрів. Антарктида – це їхня територія, вони це знають, а морські котики, наприклад, навіть можуть бути агресивними. Ти йдеш по їхній території, ну – гав на тебе! А пінгвіни, навпаки, можуть зібратись довкола тебе і вивчати, що це за незнайома штука в них на острові висадилась. Мене вони смикали за штани та навіть розв’язали шнурки. Це з головою компенсує неможливість взяти з собою котика чи собачку.
Господарі Антарктиди - пінгвіни, які сприймають людей як екзотичних гостей. Фото: ФБ НАНЦ
«Гадки не мав, наскільки кризовим менеджером стану»
- Наскільки взагалі можна вважати наших вчених просунутими, наприклад, в світових рейтингах?
- Ну, вибачайте, це кумедне запитання. Для початку варто було б поцікавитись скільки грошей вкладається в науку в інших країнах і скільки у нас. Наука - це коштовна річ. Вкладати якісь кумедні копійки, яких ледь вистачає на проживання, і після цього очікувати топ-рейтингів… Але попри те, що в нас наука страшенно обмежена саме жахливим браком фінансування, окремі науковці ухитряються навіть в таких умовах бути конкурентоспроможними.
По Антарктиді серед вчених ми піднялись на 32-е місце. Хотілось би бути у двадцятці. Але при існуючому фінансуванні це означає, що реальна користь від одного нашого науковця набагато вища, ніж від його західного колеги. Брак коштів та поганий менеджмент ми компенсуємо талантами та завзятістю. Як і на війні.
- Ви прийшли на цю посаду в 2018 році. Чи вдалось досягнути поставлених цілей?
- Частково. Я не очікував, що саме на мою каденцію прийдеться спочатку пандемія, а потім велика війна. Я з гіркою посмішкою згадую момент, коли назвав себе кризовим менеджером. Тоді мої попередники завалили тендерні процедури, і експедиція була під загрозою. Треба бути обережним у виразах. Навіть гадки не мав, наскільки кризовим менеджером мені доведеться бути. Так, щоб на одного директора і ковід, і велика війна – це ворогу не побажаєш. Але справляємось.
Значну частину реконструкції нашої старенької станції вдалось зробити. Дещо навіть зараз під час війни ми завершуємо. Ресурс станції продовжений на кілька десятків років. Також ми купили криголам «Ноосфера». 2021 рік став роком відновлення українського науково-дослідного флоту після 20-річної перерви.
Ми суттєво піднялись в науковому рейтингу – кожного року на декілька позицій. Мені вдалось перетворити антарктичний центр з логістичної установи на наукову. Також я відкрив Антарктиду для українок. До цього 20 років була жорстка заборона жінкам працювати в Антарктиді. Казати це цивілізованому світу навіть смішно - це те досягнення, яким ми не пишаємось перед колегами. Те, що ми в 2018 році ми пустили жінок в Антарктиду - це приблизно те саме, що сказати «ми навчились зуби чистити». Але для України це дійсно стало подією.
Будинок для вчених на довгі місяці стає станцією ім. Вернадського. Фото: ФБ НАНЦ
Питання руба
Чому білі ведмеді не їдять пінгвінів
- Які стереотипи чи міфи про полярників ви найбільше не любите?
- Про шапки-вушанки і постійне "бухання" спирту. Це радянський стереотип про "Сєвєр", куди їхали за "длінним рубльом". Тут немає нічого спільного з нашою антарктичною реальністю. Також ми спростували стереотип, що Антарктида - це царство чоловіків. Ну і стереотип не про полярників, а про Антарктиду – знаєте, як задовбали "білі ведмеді"? Пояснювати людям різницю між Арктикою і Антарктикою - це мене найбільше втомило. Тільки недавно мене відпустило - коли Швеція почала інформаційну кампанію, щоб її не плутали зі Швейцарією. Я зрозумів, якщо в них так стоїть проблема, то гріх ображатись, що плутають постійно Арктику з Антарктикою. У нас навіть серед депутатів мало хто зміг відповісти на запитання, чому білі ведмеді не їдять пінгвінів.
P.S. Про те, як науковці-полярники захищають країну в лавах ЗСУ, читайте в нашому наступному матеріалі.
Вдалий кадр - це зі свого теж наукове досягнення. Фото: ФБ НАНЦ
